■ дослідження крові пацієнтів на наявність антитіл до аспергіл, грибів, цитомегаловірусу й інших мікроорганізмів.
Лікування хворих із фебрильною нейтропенією слід розпочинати негайно лише в умовах спеціалізованого стаціонару. До отримання результатів мікробіологічного дослідження призначають емпіричну антибактеріальну терапію.
Неадекватна антибактеріальна терапія або її короткотривала затримка дуже небезпечні та можуть призвести до неконтро- льованого перебігу інфекції й фатальних наслідків.
Показаннями до призначення емпіричного антибактеріального лікування у пацієнтів із нейтропенією є:
■ рецидив температури на фоні антибактеріальної терапії;
■ інфекція в носоглотці;
■ вогнищеві інфільтрати в легенях, печінці й інших органах;
■ вегетації на клапанах серця або пристінковому ендокарді.
Антибіотики призначають внутрішньовенно максимальними або субмаксимальними дозами. Застосовують антибіотики широкого спектра дії (проти грампозитивної, грамнегативної й анаеробної флори).
Як монотерапію призначають карбапенеми (іміпенем, меропенем), як комбіновану терапію – поєднання цефалоспоринів III/IV покоління (цефтазидим, цефепім, цефоперазон) або карбоксипеніцилінів (піперацилін, азлоцилін, тикарцилін/клавуланат) із аміноглікозидами (амікацин, гентаміцин). Інфекцію, викликану анаеробною флорою, лікують метронідазолом або кліндаміцином.
Ефективність лікування оцінюють через 48-72 год. Якщо протягом 3-5 діб покращення не настає, є висока ймовірність грибкової інфекції (Candida, Aspergillus), до лікування додають протигрибкові препарати (амфотерицин В, флуконазол).
У лікуванні тяжкої нейтропенії застосовують колонієстимулюючі чинники: гранулоцитарний і грануломоноцитарний (філграстим, ленограстим), а для її профілактики їх призначають відразу ж після закінчення курсу цитостатичного лікування.
У лікуванні пацієнтів із тяжким комбінованим імунодефіцитом і автоімунною нейтропенією використовують внутрішньовенний імуноглобулін (IgG, IgM).
У разі стійкого й тяжкого агранулоцитозу інколи застосовують лейкоконцентрат від донорів, підібраних за системою HLA.
Зазвичай антибактеріальну терапію припиняють через 5-7 днів після нормалізації температури, виходу з агранулоцитозу за відсутності інших клініко-лабораторних ознак інфекційного процесу.
Хворі з агранулоцитозом мають бути ізольовані в асептичних умовах (боксовані палати) і ретельно дотримуватися особистої гігієни. Основним джерелом їх інфікування є ендогенна флора ротової порожнини, кишок і шкіри. Тому для профілактики інфекційних ускладнень у разі агранулоцитозу, а також після інтенсивного цитостатичного лікування, трансплантації стовбурових клітин (від початку і до 3-4 тижнів після їх закінчення) рекомендуються:
■ селективна деконтамінація травного тракту оральними антибіотиками, які не всмоктуються (неоміцин, ципрофлоксацин);
■ профілактика інфікування Pneumocystis carinii (ко-тримоксазол);
■ запобігання грибковій інфекції (флу- коназол);
■ підтримання оральної гігієни – полоскання ротової порожнини й горла легкими дезінфікуючими засобами;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агранулоцитоз“ на сторінці 2. Приємного читання.
