Етіологія
У 60-80% хворих гломерулонефрит виникає після ангіни, фарингіту, пародонтиту, уражень шкіри, викликаних нефритогенними штамами бета-гемолітичного стрептокока групи А (штами 1, 3, 4, 12, 18, 25, 49). Нині у виникненні захворювання визнана роль стафілококів, пневмококів (запалення легень, одонтогенна інфекція), а також вірусної інфекції (епідемічний паротит, краснуха, вітряна віспа та ін.). Чинниками розвитку ГН можуть бути вакцинація або неінфекційні агенти (алкоголь, медикаменти, укуси тварин, комах). У більшості випадків ГН є самостійною нозологічною формою, тобто первинним, але може бути і вторинним наслідком системних хвороб сполучної тканини (червоний вовчак, вузликовий поліартеріїт тощо) або інших патологічних станів (онкозахворювання). Приблизно в третині випадків етіологічний чинник ГН виявити не вдається ("немотивований" початок). Виникненню захворювання сприяє різке переохолодження в умовах підвищеної вологості.
Патогенез
ГН формується як імунокомплексна патологія. Латентний період після перенесеної інфекції або дії неінфекційного чинника може складати від 7 до 25 днів. У цей період у хворого до антигенів чинника з'являються антитіла, які в поєднанні з ними утворюють імунні комплекси, але можливе утворення антитіл і власне до базальної мембрани капілярів клубочків. Імунні комплекси циркулюють у судинному руслі, фіксуються на базальній мембрані клубочків, ендотелії клубочкових капілярів, а також у мезангії клубочків. Вони активізують комплемент, фактор XII Хагемана, агрегацію тромбоцитів. Таким чином створюються прозапальні умови з гіперкоагуляцією, активацією системи кінінів, порушенням мікроциркуляції. До місць відкладання імунних комплексів і комплементу спрямовуються нейтрофіли, їхні лізосомальні ферменти посилюють ушкодження ендотелію і базальної мембрани, відмежовуючи їх одне від одного. Комплемент безпосередньо викликає ураження клубочків, продукти його розщеплення змінюють стінку капілярів, підвищують її проникність до компонентів плазми і білка. Проліферація клітин мезангію та ендотелію спрямована на елімінацію імунних комплексів з організму. Якщо цей процес достатньо ефективний, то настає одужання. У разі, коли імунних комплексів багато і базальна мембрана суттєво ушкоджена, то виражена мезангіальна реакція призводить до розвитку несприятливого варіанта хвороби – підгострого екстракапілярного гломерулонефриту, або хронізації процесу.
Гострий гломерулонефрит
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішня медицина» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. Хвороби нирок“ на сторінці 2. Приємного читання.
