За числового визначення ризику аварії чи надзвичайної ситуації, пов'язаної з людськими жертвами і збитками, завданими навколишньому середовищу, прогнозні експертні оцінки відбивають індивідуальне судження фахівців про перспективи розвитку аварії. Методи експертних оцінок засновані на мобілізації професійного досвіду та інтуїції фахівців-експертів. Такі методи оцінювання ризику використовують формальну теорію ухвалення рішень в умовах невизначеності.
У разі природних, техногенних і соціальних надзвичайних ситуацій центральною фігурою і суб'єктом ухвалення рішення виступає особа, яка приймає рішення (ОПР). Це може бути одна особа – індивідуальна ОПР або кілька осіб, які виробляють колективне рішення – групова ОПР. Слід зауважити, що індивідуальна ОПР – це не завжди одна фізична особа, оскільки часто роль індивідуальної ОПР може відігравати й колектив, який обстоює певні спільні інтереси, або юридична особа. Груповою ОПР, у свою чергу, може бути кілька груп осіб, якщо кожна з груп має ті чи інші власні інтереси та переваги.
Вважають, що ОПР – це керівник або керівний орган, який формулює проблему, відіграє вирішальну роль у виборі розв'язку і несе відповідальність за обране рішення. Для допомоги у пошуку рішення ОПР залучає експертів і консультантів, які є фахівцями певних предметних галузей, у тім числі з питань технології й організації процесів прийняття і впровадження рішень. Експерти й консультанти відповідають за обґрунтованість рекомендацій, які вони готують для ОПР, проте вони не підміняють ОПР у виборі рішення. Остаточне рішення завжди обирає ОПР відповідно до власної системи переваг (пріоритетів). ОПР несе повну відповідальність за свій вибір та його наслідки.
Науковці з практичного досвіду визначили 7 типових помилок (“гріхів”), яких слід уникати під час прийняття рішень:
• своєчасно не підготуватися – непідготовленість призводить до прийняття невиважених рішень;
• не враховувати можливі наслідки – сліпі рішення;
• не брати до уваги інтереси спільників – егоїстичні рішення;
• повністю покладатися лише на натхнення чи інтуїцію – “геніальні” рішення;
• визначати напрям дій лише на підставі власного настрою або симпатій, відкинувши раціональні міркування, – емоційні рішення;
• вважати себе найрозумнішим та ігнорувати поради й рекомендації фахівців – самовдоволені та самовпевнені рішення;
• не вчитися на власних помилках – нерозумні та вперті рішення.
Серед експертних методів оцінювання небезпеки і ризику найпоширенішими є методи Делфі, перехресного впливу, морфологічний аналіз, метод аналізу ієрархій. Загальну їх характеристику наведено у праці [16]. їх іще називають методами технологічного передбачення [17]. Слід зазначити, що жоден із них сам по собі не вирішує проблему. Ці методи розглядають як складові системної методології.
Коротко зупинимось на загальній характеристиці цих методів (приклади їх конкретного застосування наведено у розд. 5).
Згідно з методом Делфі, розробленим американською компанією Rand Corporation ще в 1960-х роках, проводиться індивідуальне опитування експертів у формі анкет для визначення відносної важливості і термінів здійснення гіпотетичних подій. Основна ідея методу полягає в необхідності отримання взаємоузгоджених (консенсусних) висновків групи експертів щодо поведінки в майбутньому однієї чи кількох пов'язаних між собою характеристик системи, які викликали інтерес.
У подальшому анкети обробляють і формують колективну думку групи експертів; визначають та узагальнюють аргументи на користь різних суджень; усю інформацію повідомляють експертам.
Учасників експертизи просять переглянути оцінки і пояснити причини своєї незгоди з колективним судженням. Ця процедура повторюється 3–4 рази, внаслідок чого діапазон оцінок звужується. Отриманий результат вважають консенсусним. Недоліком цього методу є неможливість урахування впливу на експертів, який чинять організатори опитування під час складання анкет.
Основними завданнями при формуванні прогнозу за допомогою групи експертів є: формування репрезентативної експертної групи, підготовка і проведення експертизи, статистична обробка отриманих результатів.
Добір експертів здійснюють відповідно до визначених питань, які охоплюють вирішення даної проблеми, після чого складають список осіб, компетентних у цих сферах.
Для отримання якісного прогнозу до учасників експертизи ставлять низку вимог, основними з яких є: високий рівень загальної ерудиції; глибокі спеціальні знання в оцінюваній галузі; здатність до адекватного відображення тенденцій розвитку процесів; наявність академічного наукового інтересу до оцінюваного питання за відсутності практичної зацікавленості фахівця; наявність виробничого чи дослідницького досвіду з питань, що розглядаються, або подібних до них.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Експертні методи та системи прийняття рішень“ на сторінці 1. Приємного читання.
