Розвиток техногенної сфери діяльності на планеті призвів до двох діаметрально протилежних наслідків: з одного боку, досягнуто видатних результатів в електронній, атомній, космічній, авіаційній, енергетичній і хімічній галузях промисловості, а також у біології, генетичній інженерії, що дало людству можливість піднятися на принципово нові рівні життєдіяльності суспільства; з іншого – з'явилися нові потенційні та реальні небезпеки і загрози людині, створеним нею об'єктам, навколишньому середовищу, про які раніше ніхто не міг навіть подумати.
Ці загрози людство усвідомило протягом останніх десятиліть у зв'язку з наслідками найбільших техногенних катастроф на об'єктах різного призначення:
• ядерних (Україна – Чорнобиль, матеріальний збиток близько 400 млрд дол. США, Америка – Три-Майл-Айленд, матеріальний збиток близько 100 млрд дол. США та ін.);
• хімічних (Індія, Італія та ін.);
• космічних, авіаційних (США – “Челленджер”, “Колумбія”; Росія – аварії на підводних човнах; та ін.);
• трубопровідних і транспортних системах тощо.
Ця група загроз сформована виключно людською діяльністю і є негативним боком технічного прогресу сучасної цивілізації.
Істотною загрозою для безпеки життєдіяльності будь-якого суспільства як на глобальному, так і на національному рівнях є природні катастрофи та їхні наслідки. До них належать такі небезпечні природні явища, як землетруси, повені, ураганні і штормові вітри, утворення проваль і опускання земної поверхні, аномальні температури, зсуви, селі, снігові лавини, лісові пожежі тощо. Так, тільки в Азійсько-Тихоокеанському регіоні за останні ЗО років від стихійних лих загинуло 1,4 млн, а постраждало – 4 млрд людей [1]. У 1995–1999 pp. середнє щорічне число природних катастроф (у яких загинуло не менш як 10 і постраждало не менш як 100 людей) зросло відносно 1965– 1969 pp. більш ніж утричі. В останні роки число природних катастроф продовжує збільшуватись.
Катастрофічні повені, що захопили країни Західної і Центральної Європи у 2002 р., землетруси останніх десятиліть (Спітак (Вірменія), 1988; Сан-Франциско, 1989; Шикотан, 1994; Кобе (Японія), 1995; Нєфтєгорск (Сахалін), 1995), що сталися в індустріально розвинених сейсмоактивних регіонах, забрали десятки тисяч людських життів, завдали величезних матеріальних збитків. Сильний землетрус, що стався 26 грудня 2004 р. в Індонезії, супроводжувався ще й цунамі, хвилі якого завдали руйнівних збитків прибережній частині. Тому аналіз чинників природних катастроф, їх вивчення і прогнозування – одне з головних завдань забезпечення безпеки життєдіяльності.
Незважаючи на відносну стабілізацію, в останні роки в Україні зберігається високий рівень техногенного, природного та екологічного ризику. Так, упродовж 2005 р. в Україні трапилось 368 надзвичайних ситуацій, внаслідок яких загинуло 456 і постраждало 1580 осіб [2].
Під надзвичайною ситуацією слід розуміти порушення нормальних умов життя і діяльності людей на певній території чи об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яке призвело (чи може призвести) до неможливості проживання населення на території, ведення на об'єкті господарської діяльності, може призвести до загибелі людей або значних матеріальних втрат [3].
Потенційна небезпека – прихована техногенна небезпека (наявність небезпечних речовин, перевищення терміну експлуатації обладнання, аварійний стан будов і споруд, небезпечні технологічні процеси, порушення правил техніки безпеки тощо) або небезпечні природні явища (зливи, бурі, повені, осідання земної поверхні, зсуви, карст, екстремальні метеорологічні умови тощо), які за певних умов можуть стати причиною виникнення надзвичайної ситуації.
Потенційно небезпечними об'єктами господарського комплексу України є об'єкти радіаційної, хімічної, металургійної і гірничодобувної промисловості, гідроелектростанції, транспортні системи, якими перевозять небезпечні вантажі та велику кількість людей, магістральні газо- і нафтопродуктопроводи, об'єкти оборонного комплексу тощо. Аварії і катастрофи на них можуть ініціювати також небезпечні природні явища. Має місце і зворотний зв'язок – виробнича діяльність здатна спровокувати природні надзвичайні ситуації (зсуви, утворення проваль тощо).
Чинники техногенної небезпеки і ризику
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чинники техногенного, природного та екологічного ризику в Україні“ на сторінці 1. Приємного читання.
