Як уже зазначалося, поняття ризику пов'язують з можливістю людських жертв, травм, пошкоджень і матеріальних втрат. На практиці намагаються визначити інтегральний ризик – узагальнений показник комплексів загроз, які можуть реалізуватися за певних умов і спричинити надзвичайні ситуації на даній території, а також масштабність їхніх наслідків (збиток) за певний час внаслідок різних поєднань причин і сценаріїв розвитку аварій.
Визначення оцінки ризиків має ґрунтуватися на результатах контролю технічного стану потенційно небезпечних об'єктів, статистичних даних про відмови, інциденти, аварії і надзвичайні ситуації техногенного характеру, даних моніторингу небезпечних геологічних, гідрометеорологічних процесів, стану природних комплексів тощо, статистичних даних про стихійні природні явища, а також на результатах моделювання і прогнозування відповідних небезпечних подій, ситуацій.
Ризик у промисловій безпеці часто ототожнюють з імовірністю настання негативних подій за деякий період часу (як правило, за рік). Ймовірність у цьому разі є мірою ризику, вона зручна для порівняння ризиків одного об'єкта (суб'єкта) від різних подій чи для різних об'єктів (суб'єктів) у типових для них умовах функціонування (діяльності). Це так званий “технічний ризик”. Аналіз сучасних теорій та методів показав, що для кількісної оцінки ризику необхідно визначати ймовірності виникнення небезпечних подій і збитки від них за реалізації різних сценаріїв розвитку аварій, спричинених цими подіями.
Кількісна оцінка природних, техногенних, екологічних ризиків створює сприятливе і необхідне підґрунтя для класифікації всіх господарських об'єктів і ранжування територій країни за ступенем небезпеки. Така оцінка дає можливість застосовувати до них правові норми й державні механізми адміністративного та економічного впливу пропорційно створюваній ними небезпеці з метою забезпечення прийнятного рівня ризику для досягнення безпечної життєдіяльності суспільства. Це потребує розробки і застосування відповідного науково-методологічного апарату оцінювання ризиків. Дослідження у цій сфері активно розвиваються [4–6]. Прогнозування небезпечних подій і ситуацій здебільшого є основою запобігання надзвичайним ситуаціям.
Існуючий методологічний апарат оцінювання техногенних, природних та екологічних ризиків (основні концепції, методи й методики аналізу та оцінювання ризиків) наведено на рис. 4.2.
У практичній діяльності найчастіше застосовують концепції аналізу та оцінювання ризику, схарактеризовані нижче.
Технічна (технократична) концепція заснована на аналізі ймовірностей (відносних частот) виникнення аварій та збитків від них. У рамках цієї концепції ризик розглядають як ймовірність реалізації загрози і виникнення збитку. Кількісна оцінка ймовірностей аварій ґрунтується на теорії надійності технічних систем із залученням методів теорії ймовірностей, математичної статистики і сучасних обчислювальних засобів. Аварії та надзвичайні ситуації призводять до наслідків різного характеру. З цієї причини потрібно мати єдину міру збитків (наприклад, вартісну) або критерії, які зводять різні наслідки до єдиного базису. В разі застосування технократичної концепції наявні статистичні дані усереднюють за масштабом, групами населення і часом.
Рис. 4.2. Методологічний апарат оцінки ризику
Економічна концепція, у рамках якої аналіз ризику розглядають як частину загальнішого затратно-прибуткового дослідження. В останньому ризиками є очікувані втрати корисності, що
виникають унаслідок деяких подій або дій. В економічній теорії ризик розглядають як невизначеність, пов'язану з ухваленням рішень, що реалізуються протягом певного часу. Його ще розглядають як шанс отримати збитки або прибутки від інвестування у певний проект. Ризик, пов'язаний з інвестиціями, кредитами, торгівлею, страховим бізнесом, існує завжди. Кінцева мета полягає в розподілі ресурсів таким чином, щоб максимізувати їхню корисність для суспільства.
Соціальна концепція заснована на соціальній інтерпретації небажаних наслідків з урахуванням групових цінностей та інтересів, особливостях сприйняття ризику. Соціологічний аналіз ризику пов'язує сприйняття суспільством різних видів небезпеки з особистими чи суспільними інтересами і цінностями. Система людських цінностей є дуже динамічною і, як засвідчує практика, у вирішенні завдань аналізу ризику різні активні групи мають різні погляди щодо обговорюваних питань. У сучасному суспільстві, яке характеризується постійною мінливістю, ризик є невід'ємним атрибутом суспільного життя.
Психологічна концепція концентрується довкола досліджень щодо індивідуального сприйняття ризику, щоб пояснити, чому люди реагують відповідно до їх сприйняття ризику, а не відповідно до об'єктивного рівня ризику чи його наукової оцінки. Схильність чи несхильність людини до ризику залежить від психологічних рис її характеру. Люди здебільшого несхильні ризикувати, якщо потенційні втрати високі, і ризикують, якщо можливий високий прибуток. Особливою психологічною категорією ризиків є цілеспрямовані дії осіб на досягнення конкретної високої мети, що обумовлена певними переконаннями і свідомістю особи, яка діє в неординарних ситуаціях: ризикований вчинок заради захисту Вітчизни, спасіння потерпілого, сходження на вершину гори, випробування нової техніки тощо.
Методи аналізу та оцінювання ризиків
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Концепції аналізу та оцінювання ризиків“ на сторінці 1. Приємного читання.
