Зсуви – найнебезпечніші екзогенні геологічні процеси, здатні призвести до катастрофічних наслідків, як це сталося в Дніпропетровську у 1997 р. та в Чернівцях у 1999 р., що коштували державі відповідно більш як 34 і 20 млн грн.
На території України зафіксовано понад 20 тис. зсувів, їх кількість постійно зростає. В останні роки у багатьох населених пунктах зареєстровано зміщення гірських порід, які призвели до руйнування будівель, об'єктів забезпечення життєдіяльності. З процесами зсувів ґрунтових мас в Україні доводиться стикатись дедалі частіше. На поширення зсувів безпосередньо впливає господарська діяльність, пов'язана з додатковим навантаженням на схили, їх підрізуванням під час будівельних робіт, додатковим обводненням зсувонебезпечних територій. Негативний вплив господарської діяльності призвів до зсуву ґрунтових мас по правому схилу долини р. Збруч у смт Гусятин в 1996 р. Зсув зруйнував старе кладовище, насосну станцію й артсвердловину. Його вершина знаходилась приблизно за 10 м від 5-поверхового житлового будинку.
У 2002 р. в Україні сталося 4 надзвичайні ситуації, спричинені зсувами. Зокрема, 2 зсуви ґрунту у Тячівському і Рахівському районах Закарпатської обл., де визначальним чинником активізації зсувних процесів були несприятливі погодні умови, дощі, які й обумовили перезволоження ґрунту, спричинили зсувні процеси. У тому ж році зареєстровано зсув ґрунту в межах Севастопольської міськради, що призвів до пошкодження автодорожнього полотна Севастополь–Ялта. Активувався зсув і у Верховинському p-ні Івано-Франківської обл. на схилі гори Ігрець. Слід зазначити, що цей район знаходиться в межах інтенсивно розчленованого рельєфу Передкарпаття з активним розвитком зсувів внаслідок господарської діяльності.
Найбільша кількість зсувів зареєстрована в Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Чернівецькій та Київській областях. Зсувонебезпечна ситуація спостерігається також у Хмельницькій, Івано-Франківській та Львівській областях, у Закарпатській області – катастрофічний прояв зсувів–селів.
Проблема вивчення зсувонебезпечних ділянок у межах України з року в рік стає дедалі актуальнішою. Це пов'язано насамперед із наростаючим дефіцитом вільних земельних ділянок і провадженням будівництва в межах розвитку екзогенних геологічних процесів.
У зв'язку з цим ухвалено Постанову Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. № 1256 “Про затвердження комплексної програми протизсувних заходів на 2005–2014 роки”, метою якої є забезпечення функціонування і розвитку системи запобігання зсувам та підвищення безпеки проживання населення в районах їх поширення. Завданнями програми є вивчення поширення і динаміки зсувонебезпечних процесів, провадження моніторингу, прогнозування екологічного стану навколишнього природного середовища, в тім числі надзвичайних ситуацій, що створюються в результаті розвитку цих процесів. Для цього передбачено:
• виконання спеціальних інженерно-геологічних досліджень, спрямованих на вивчення і прогнозування розвитку зсувних процесів;
• створення повноцінного кадастру зсувів і зсувонебезпечних ділянок;
• оцінювання несприятливих наслідків, зумовлених зсувними процесами;
• ведення моніторингу – системи спостережень за станом зсувонебезпечних ділянок для забезпечення організації і проведення досліджень, збору, обробки, збереження та аналізу інформації, прогнозування змін;
• розробку обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень;
• визначення і забезпечення ефективності протизсувних заходів, спрямованих на мінімізацію впливу природних чинників і господарської діяльності на активізацію зсувів та зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, формування системи запобігання утворенню зсувів;
• удосконалення механізму регулювання і контролю за провадженням господарської діяльності на зсувонебезпечних територіях;
• використання результатів виконання Програми органами державної і місцевої влади, територіальними громадами і підприємницькими структурами у прийнятті ефективних управлінських рішень.
Для виконання передбачених Програмою завдань планується використання сучасних наукових технологій і розробок, зокрема матеріалів аерокосмічного зондування – космічних знімків із високою роздільною здатністю, радіолокаційних космічних знімків, аерофотознімків, отриманих у різний час з інтервалом у кілька років. Ці матеріали дадуть змогу вивчити поширення й динаміку сучасних ЕГП. Дослідження чинників, які визначають інтенсивність різноманітних ЕГП, уможливлює прогнозування їх розвитку та визначення комплексу заходів щодо інженерного захисту територій.
Оцінювання ризику від лісових пожеж
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прогнозування зсувів“ на сторінці 1. Приємного читання.
