Один зі способів підвищення безпеки систем є метод резервування, що полягає у введенні в систему додаткових елементів або підсистем понад кількість, мінімально необхідну для виконання заданих функцій. Сучасні системи характеризуються складністю своєї структурної і функціональної організації, що дає змогу, з одного боку, виконувати цілий комплекс різних взаємозалежних функцій, а з іншого – стало працювати з припустимим рівнем надійності при відмові окремих підсистем (елементів) і навіть групи підсистем. Для сучасних складних систем не існує загальноприйнятого поняття відмови, тому що внутрішні зміни в структурі системи через відмови окремих елементів як правило призводять лише до деякого погіршення її надійності, а не до повної відмови. Це пояснюють тим, що в складних системах із надлишковою структурою передбачене повне або часткове резервування окремих функцій, а також різних зворотних зв'язків, засобів коригування помилок і т. д.
У теорії надійності розрізняють послідовні та паралельні системи з'єднання. Послідовною називають таку систему, яка відмовляє в разі відмови хоча б однієї з її підсистем, і відмови підсистем незалежні. Надійність послідовної системи за незалежних відмов підсистем виражає залежність
де ,
– задані надійності підсистем.
Це співвідношення відбиває відоме положення про те, що коли елементи взаємодіють за схемою послідовного з'єднання, то показники безпечної роботи системи нижчі за відповідні показники кожного з її елементів. При цьому зі збільшенням числа елементів показники надійності системи швидко зменшуються. Якщо число підсистем велике, то за послідовного з'єднання практично неможливо створити систему, що має високу безпеку.
Система з паралельним з'єднанням підсистем роботоздатна тоді і тільки тоді, коли роботоздатна хоча б одна її підсистема. Надійність системи з паралельним з'єднанням підсистем за припущення, що відмови підсистем незалежні, обчислюють за формулою
Отже, безпека системи з паралельним з'єднанням підсистем за припущення, що відмови підсистем незалежні, зростає зі збільшенням кратності резервування.
На практиці широко застосовують системи, які можна подати у вигляді комбінації послідовного і паралельного з'єднання (послідовно-паралельні та паралельно-послідовні з'єднання). Формули для обчислення надійності таких систем (підсистем) складають на основі розрахункових формул для паралельного і послідовного з'єднань, вони залежать від конфігурації системи у кожному конкретному випадку.
Як уже зазначалось, кожна підсистема складної системи в будь-який момент часу її функціонування знаходиться у визначеному стані. Цей стан характеризується значеннями параметрів підсистем.
На практиці доводиться застосовувати грубу модель підсистеми і розглядати два її стани – роботоздатність і відмову. При цьому система, що складається з таких підсистем, залежно від прийнятих припущень може знаходитись тільки у двох станах – роботоздатності і відмови [3] або мати деякі проміжні стани, в яких система лише погіршує надійність свого функціонування, наприклад системи з довільною структурою.
Для різних станів значення надійності можуть бути різними. Якщо ввести деяке граничне значення надійності для системи, то станами роботоздатності можна вважати стани, для яких значення надійності не менші за задане граничне значення, а стани відмов – у протилежному випадку. У більш загальному випадку j-та підсистема системи, що складається з п підсистем, може перебувати в різних станах, які не вдається звести до двох станів – роботоздатності і відмови [4, 5]. Тоді система загалом характеризуватиметься траєкторією в складнішому фазовому просторі з числом станів
Як уже зазначалося, надійність системи визначається надійністю її підсистем (елементів, які входять у підсистеми) та їхнім взаємозв'язком – структурою. Розглянемо загальну формулу для розрахунку надійності системи, яку за відповідних припущень щодо структури системи можна застосовувати для обчислення надійності систем з довільною структурою.
Нехай складна система складається з п підсистем у,
. Підсистеми, що входять до складу структури системи, можуть знаходитися тільки в одному з двох станів: роботоздат-
ності чи відмови, при цьому відмови підсистем трапляються незалежно одна від одної. Нехай ,
– змінна, індикатор стану j-ї підсистеми:
– n-мірний вектор, що характеризує стан системи, обумовлений станом її підсистем.
Тоді система, що складається з п підсистем, кожна з яких має два стани, може знаходитися в одному з різних станів. Уведемо позначення станів системи
, коли І підсистем –
– роботоздатні. Позначимо через
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Обчислення функції надійності складних систем“ на сторінці 1. Приємного читання.
