Ефективна реалізація державної політики у сфері захисту населення і територій від техногенних і природних надзвичайних ситуацій, запобігання їм, зниження кількості можливих людських жертв та майнових втрат потребує визначення раціональних пропорцій при виділенні матеріальних і фінансових ресурсів для запобігання надзвичайним ситуаціям та зниження ризиків їх виникнення. Очевидно, що розмір ресурсів, які виділяються для цього, має відповідати рівням техногенної і природної небезпеки для забезпечення життєдіяльності населення на відповідних територіях.
Рівні небезпеки окремих територій можна охарактеризувати інтегральними показниками як узагальненими критеріями комплексів загроз, що можуть реалізуватися за певних умов і спричинити надзвичайні ситуації техногенного і природного походження. Тому визначення інтегральних показників техногенної і природної небезпеки – актуальне завдання для України, оскільки на території нашої держави знаходиться велика кількість потенційно небезпечних об'єктів, переважно у зонах з великою чисельністю населення, що збільшує ризики надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають значних матеріальних збитків, забруднюють навколишнє природне середовище [17]. На вирішення цього завдання і спрямована наведена нижче методика.
Надзвичайні ситуації природного характеру є найнебезпечні- шими і непередбачуваними. Серед чинників надзвичайних ситуацій природного характеру найбільший негативний прояв на території України мають небезпечні стихійні гідрометеорологічні явища (сильні дощі, зливи, сильний вітер, шквали, смерчі, паводки, повені, снігопади і хуртовини, ожеледі, налипання мокрого снігу, тривалі заморозки і посухи), геологічні (зсуви, підтоплення, просідання, ерозія, абразія, карст); явища медико-біологічного характеру (масові отруєння та інфекційні захворювання людей, інфекційні захворювання й масові отруєння сільськогосподарських тварин), пожежі в природних екосистемах.
Що стосується техногенної безпеки, то існують проблеми безпечної роботи енергоблоків атомних електростанцій, хімічно небезпечних об'єктів, гребель і гідроелектростанцій, вибухо- і пожежонебезпечних об'єктів, транспортних вузлів (у тім числі аеропортів і залізничних станцій), магістральних трубопроводів. Великий внесок у ризик виникнення техногенних надзвичайних ситуацій роблять аварії на транспорті та дорожньо-транспортні пригоди. Тому системний підхід до вивчення загроз надзвичайних ситуацій, оцінка рівнів техногенної і природної небезпеки окремих територій, зниження ризиків аварій та катастроф – актуальне завдання, вирішення якого сприятиме підвищенню рівня національної безпеки держави. Дослідження у цій сфері активно розвиваються [18, 19].
Нижче описано методичний підхід і систему показників для оцінювання небезпеки регіонів України на основі методів системного аналізу й інтегральних показників ризику. Кількісна порівняльна оцінка техногенної і природної небезпеки регіонів необхідна для управління безпекою населення шляхом видачі рекомендацій щодо оптимального розподілу матеріальних і фінансових ресурсів між регіонами для запобігання надзвичайним ситуаціям та зниження ризиків їх виникнення, при розробці державних та регіональних програм, спрямованих на підвищення безпеки населення в найбільш уразливих регіонах.
Системний аналіз техногенної та природної небезпеки України
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методика комплексного оцінювання техногенної і природної небезпеки країни в регіональному вимірі“ на сторінці 1. Приємного читання.
