Однією з основних екологічних проблем нашої держави є збереження водних ресурсів від забруднення і виснаження. За оцінками фахівців, загальні ресурси прісних вод України становлять 216,8 км3, з них ресурси річкового стоку – 209,8, об'єм підземних вод, що враховуються у водогосподарському балансі – 7 км3 [39].
Основними водокористувачами в країні є промислові підприємства. У 2005 р. на виробничі потреби припадало 56 % усієї використаної води, на побутово-питні – 24, на зрошення – 12, на сільськогосподарське водопостачання – 2,4 %.
На рис. 3.15 наведено розподіл свіжої води, використаної у 2005 р. галузями економіки, з якого видно, що найбільшими її споживачами були: електроенергетика (ЗО %), житлово-комунальне господарство (25), сільське господарство (22), металургійна промисловість (15 %).
Скидання забруднених стоків і безповоротний водозабір негативно впливають на водні ресурси. Хоча простежується щорічна тенденція до зменшення обсягів використання води, ступінь антропогенного навантаження на водноресурсний потенціал залишається майже на рівні 1990 р. [40]. Так, у 2005 р. у водойми було скинуто 3,4 млрд м3 забруднених стоків, у 1990 р. – 3,2 млрд м3, а частка забруднених зворотних вод у загальному водовідведенні зросла більш ніж удвічі (із 16 % у 1990 р. до 39 % у 2005 р.).
Наявні потужності очисних споруд дають змогу теоретично повністю очистити забруднені зворотні води. Проте на практиці все інакше – нестача у більшості населених пунктів країни централізованого водовідведення призводить до скидання у річкові системи неочищених вод, має місце низька якість очищення стічної води, часто стан функціонуючих очисних споруд незадовільний. Саме ці чинники призводили до скидання забруднених стоків у поверхневі водойми.
Рис. 3.15. Використання свіжої води галузями економіки України у 2005 р.
Водні об'єкти найчастіше забруднювалися сухими рештками, сульфатами, хлоридами, нітратами, кальцієм, амонійним азотом, натрієм, фосфатами, магнієм, нітритами, залізом, нафтопродуктами. За даними гідрометеослужби, кожна шоста з обстежених проб води із системи господарсько-питного постачання не відповідала санітарно-гігієнічним вимогам щодо санітарно-хімічних показників.
Згідно з даними Мінводгоспу, у 2005 р. середньорічний вміст основних забруднювальних речовин у воді багатьох річок перевищував граничнодопустимі концентрації. Випадки високих забруднень найчастіше фіксувались у водах Західного Бугу, Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра, а також у водах річок Криму, Приазов'я та Сіверському Дінці.
У 2005 р. найбільше надійшло окремих органічних забруднювальних речовин зі зворотними водами у басейн Дніпра, зокрема нафтопродуктів – 379,3 т, нітратів – 31,8 тис. т, амонійного азоту – 5,1 тис. т, нітритів – 1,5 тис. т [39]. Більшість приток Дніпра забруднені в основному амонійним і нітритним азотом, нафтопродуктами, фенолами, сполуками важких металів. Найзабрудненішими в Україні є річки Прип'ять, Десна, Ворскла, Інгулець, особливо на ділянках поблизу промислових міст.
Основними забруднювальними компонентами Чорного й Азовського морів є нафтопродукти, сполуки азоту, а також залізо, цинк, свинець. На рівень забруднення морських вод істотно вплинули аварійні виливи і скиди нафтопродуктів із суден, потрапляння в море сільськогосподарських і промислових стоків.
Доволі напруженою в Україні є ситуація з водопостачанням і водовідведенням. Система водопровідно-каналізаційного господарства нині перебуває у кризовому стані. Загальні недоліки, що властиві всім існуючим системам водопостачання України, можна схарактеризувати так: переважна більшість споруд побудована більш як 30–40 років тому, тобто на сьогодні вони амортизаційно зношені і морально застаріли. Стан трубопроводів катастрофічний: витоки в мережі досягають 30–50 %. Технічний стан водоводів і розподільних мереж створює постійну загрозу або призводить до погіршення якості питної води за фізико-хімічними і бактеріологічними показниками під час її транспортування.
Згідно з оцінками, близько 40 % існуючих очисних потужностей сьогодні потребують оновлення або вдосконалення для дотримання вимог стандартів якості води. Значна частина підземних вод не відповідає стандартам якості питної води, проте очищенню не піддається. Все це створює загрозу здоров'ю населення, зумовлює високий ризик зараження кишковими інфекціями, гепатитом тощо.
Незадовільний стан каналізаційного господарства є чинником екологічного ризику, оскільки каналізація – один з найбільших забрудників водних об'єктів і навколишнього середовища. Основні забрудники поверхневих вод – перевантажені каналізаційні очисні споруди та мережі, які перебувають у незадовільному технічному стані. їх обладнання зношене, потребує капітального ремонту і реконструкції.
Забруднення атмосферного повітря
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Забруднення вод України“ на сторінці 1. Приємного читання.
