Управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру має здійснюватися на основі таких принципів:
• принцип прийнятності ризику, який полягає у визначенні й досягненні у державі соціально, економічно та технічно обґрунтованих нормативних значень ризиків для населення, навколишнього природного середовища, об'єктів економіки;
• принцип превентивності передбачає максимально можливе і завчасне виявлення небезпечних значень параметрів стану чи процесу та ініціювальних подій, які створюють загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, і вжиття конкретних заходів, спрямованих на нейтралізацію цієї загрози та (або) пом'якшення її наслідків;
• принцип мінімізації ризику, згідно з яким ризик надзвичайної ситуації необхідно знижувати настільки, наскільки це можливо, добиватися досягнення розумного компромісу між рівнем безпеки і розміром витрат на її забезпечення;
• принцип повноти, відповідно до якого ризик для життєдіяльності людини чи функціонування будь-якого об'єкта є інтегральною величиною, яку треба визначати з урахуванням усіх загроз виникнення аварій і (або) надзвичайних ситуацій та людського чинника;
• принцип адресності, який полягає в тому, що ризиком має управляти той, хто його створює;
• принцип плати за ризик, відповідно до якого розмір плати за ризик залежить від потенційної небезпеки техногенних об'єктів і має бути тим більшим, чим більший можливий збиток;
• принцип вибору доцільного значення ризику, відповідно до якого суб'єкт управління ризиком забезпечує в межах від мінімального до граничнодопустимого таке значення ризику, яке він вважає доцільним, виходячи з наявних у нього економічних, технічних, матеріальних ресурсів та існуючих соціальних і політичних умов; суб'єкт господарювання, вибираючи доцільне значення ризику, гарантує певний рівень безпеки для населення та сплату страхових виплат, якщо аварія сталася;
• принцип обов'язковості інформування полягає в тому, що кожен суб'єкт управління ризиком зобов'язаний регулярно надавати органам державної влади та місцевого самоврядування реальні значення ризиків;
• принцип свободи інформації, відповідно до якого необхідно враховувати громадську думку при вирішенні питань про будівництво та експлуатацію існуючих небезпечних підприємств.
Управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру треба розглядати як невід'ємну частину державної політики національної безпеки і соціально-економічного розвитку держави, як одну з найважливіших функцій усіх органів виконавчої влади та суб'єктів господарювання всіх форм власності та здійснювати його на основі наведених вище принципів.
Формування інституційної структури держави з кількісного оцінювання техногенних та природних ризиків створює сприятливе і необхідне підґрунтя для класифікації всіх господарських об'єктів і зонування територій за ступенем небезпеки, дає можливість застосовувати до них правові норми і державні механізми адміністративного й економічного впливу пропорційно створюваній ними небезпеці з метою забезпечення прийнятного рівня ризику для життєдіяльності українського суспільства.
Нормування ризиків
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні принципи управління ризиками“ на сторінці 1. Приємного читання.
