Зміна клімату

Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління

Клімат – один з основних чинників навколишнього середовища, зміна якого відчутно впливає на всі екосистеми Землі, включаючи умови життя і діяльність людей.

Протягом останніх 50 років простежується тенденція глобального потепління клімату. Вчені пов'язують це явище з парниковим ефектом, причиною якого є зростання концентрації в атмосфері парникових газів антропогенного походження, які перешкоджають довгохвильовому тепловому випромінюванню з поверхні Землі.

Суть парникового ефекту полягає в такому. В атмосферу проникає випромінювання Сонця, з якого найінтенсивнішим є короткохвильове. Воно доносить до поверхні Землі основну частину енергії, за рахунок якої існує біосфера. Поверхня Землі й атмосфера також випромінюють енергію, але її максимум припадає на довгі (теплові) хвилі. В основному через випромінювання, яке виходить у космос, земна куля охолоджується. Так підтримується певний тепловий баланс планети. Наша атмосфера майже прозора для короткохвильового випромінювання і менш прозора для довгохвильового. Це і спричинює парниковий ефект, який сформувався разом з атмосферою, і без нього життя на Землі складно уявити [32].

Сучасна проблема полягає в тому, що непрозорість атмосфери для теплових хвиль зростає зі збільшенням вмісту так званих парникових газів – вуглекислого газу СO2, метану СН4, оксиду азоту(І) N2O, гідрофторвуглеводнів, перфторвуглеводнів та гексафториду сірки. Тривалість існування цих газів в атмосфері різна: вуглекислого газу ~50–200 років; метану -10; фторвуглеводнів -65–130; оксиду азоту(І) -150. Вміст цих газів також неоднаковий: СO2 – 80 %, метану – 18, оксиду азоту(І) – близько 1, інших газів менш як 1 % [33, 34]. У зв'язку з цим вважають, що основним компонентом, який впливає на формування парникового ефекту, є СO2.

До антропогенних джерел викиду СO2, що спричинюють його накопичення в атмосфері, належать: енергетика; видобуток і транспортування палива; промислові технології (гірничодобувна, хімічна, металургійна тощо); сільське господарство; відходи (зберігання, спалювання).

Прийнято вважати, що за певних умов інтенсивно збільшувати кількість СO2 можуть не тільки антропогенні, а й природні джерела. Це води Світового океану, в яких СO2 міститься приблизно в 60 разів більше, ніж в атмосфері. За можливого підвищення планетної температури ймовірне зниження його розчинності у водах океану, що спричинить великий викид СO2 в атмосферу. Величезні кількості цього газу можуть потрапити в атмосферу внаслідок прямого впливу людини на земну кору (наприклад, підземні вибухи). Ці природні джерела – ймовірний чинник інтенсивного зростання концентрації СO2 в атмосфері навіть у разі жорсткого обмеження антропогенних викидів.

Сьогодні наукові дискусії точаться не про можливість зміни клімату, а про те, наскільки підвищиться температура на планеті і як таке потепління впливатиме на довкілля і здоров'я людей. За прогнозами науковців, упродовж наступних 100 років середньорічна температура може підвищитися на 1,4-4,5 °С [32, 33]. Проте навіть така відносно невелика зміна призведе до катастрофічних наслідків, які зачеплять не тільки окремі держави, а й усе світове співтовариство.

Танення полярних і високогірних льодовиків, з одного боку, спричинить підвищення рівня моря, з іншого – зміну водного балансу й підтоплення низинних територій. Проблема спустелення стане ще гострішою, почастішають посухи й повені, під вищення рівня Світового океану призведе до прискорення ерозії ґрунту, посилить шторми, буревії тощо. Мільйонам людей, які живуть на узбережжях, доведеться шукати нові місця для своїх осель. Підвищення поверхневої температури негативно позначиться і на районах вічної мерзлоти, що в перспективі може призвести до згубних екологічних наслідків і величезних економічних втрат. Крім того, зміна клімату здатна спровокувати поширення давніх хвороб, таких як чума, малярія, холера, лихоманка денге, й поширення нових, оскільки різка зміна погоди сприяє розмноженню бактерій, найпростіших, вірусів, а також комах і гризунів – основних переносників вірусів. Збільшення вмісту біозабрудників (пилку рослин, спор тощо) призведе до спалахів алергічних розладів, астми, інших захворювань [35].

Крім описаних негативних наслідків глобального потепління клімату є й інші прогнози впливу парникового ефекту на біосферу загалом. На думку деяких учених, збільшення вмісту С02 в атмосфері, навпаки, може мати позитивні наслідки, а саме: зростання біопродукції тропічних, хвойних і листяних лісів помірного поясу, а отже, збільшення поглинання ними С02; зменшення потреби в енергії у високоширотних розвинених країнах у результаті підвищення середньої температури; розширення зони стійкого землеробства; значне подовження термінів навігації на північних річках; скорочення холодної пори року.

Поглинають вуглекислий газ ліс і Світовий океан. Нині ці природні об'єкти неспроможні поглинути всю кількість викидів СO2 антропогенними джерелами. Звісно, пояснити всі зміни в атмосфері лише посиленням парникового ефекту складно, але вплив його для фахівців безсумнівний.

Міжнародні зусилля зупинити глобальне потепління клімату, зменшити викиди парникових газів в атмосферу Землі відбиті в положеннях Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) та Кіотському протоколі [36], в якому запропоновано механізми, що дають змогу гнучко реалізовувати країнам свої зобов'язання й добиватися стабілізації викидів парникових газів глобальними зусиллями міжнародної спільноти. Він передбачає використання трьох основних механізмів: проектів спільного виконання, механізму чистого розвитку, торгівлі квотами на викиди парникових газів.

Згідно з цим протоколом, розвинені країни і країни з перехідною економікою можуть спільно здійснювати проекти зі зменшення викидів парникових газів на території однієї з країн, а потім ділити отриманий ефект – передавати одна одній отримані одиниці зниження викидів. Такі проекти названі проектами спільного виконання. Використання такого механізму дає змогу розвиненим країнам досягти мети економічнішим шляхом, а країнам з перехідною економікою – отримати інвестиції.

Для співробітництва з країнами, що розвиваються (Китай, Індія, Бразилія, Мексика тощо), передбачено подібний механізм виконання проектів, який було названо механізмом чистого розвитку. Це ідея дати можливість країнам, що розвиваються, відмовитися від “брудних” технологій в обмін на додаткове фінансування з боку розвинених країн.

Протокол передбачає також механізм торгівлі квотами на викиди парникових газів. Схема торгівлі квотами полягає в тому, що кожній країні видається дозвіл на припустимий обсяг викидів. Відразу після розподілу дозволів і впровадження програми моніторингу кожна країна може вільно купувати і продавати дозволи на викиди. Наприкінці кожного періоду моніторингу країна повинна мати у своєму розпорядженні таку кількість дозволів, яка відповідає її реальним викидам. При цьому розвинені країни, що викидають більше парникових газів, але купують квоту в іншої країни, можуть “розв'язати” проблему зниження викидів парникових газів. Країни з низьким рівнем викидів можуть продавати свої ліміти на чисте повітря тим країнам, які забруднюють його понад норму.

У 1990 р. наша країна викидала 246 млн т вуглецевого еквіваленту і посідала шосте місце серед країн за обсягом викидів парникових газів, у 1998 р. внаслідок економічної кризи і спаду виробництва Україна перемістилася на 10 місце – після США, Росії, Японії, Німеччини, Канади, Великої Британії, Франції, Італії та Австралії. Основним джерелом викидів парникових газів у нашій державі є промисловість, що використовує органічне паливо. Сектори, яким приділяється найбільша увага – це енергетика, утилізація шахтного метану, централізоване теплопостачання, транспорт, сільське та лісове господарство. Звісно, економічне зростання, на яке нині спрямовані всі зусилля, призведе до збільшення викидів, проте Україна має доволі ресурсів для виконання умов Кіотського протоколу.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зміна клімату“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Перелік умовних позначень

  • Ризик і сталий розвиток суспільства

  • Ризик і проблеми сталого розвитку

  • Основні принципи аналізу безпеки і ризику

  • Математичне визначення ризику

  • Класифікація ризиків

  • Індивідуальний ризик

  • Соціальний ризик

  • Потенційний територіальний ризик

  • Прийнятний ризик

  • Збиток. Структура повного збитку

  • Основні складові прямого збитку

  • Основні складові опосередкованого збитку

  • Чинники техногенного, природного та екологічного ризику в Україні

  • Чинники техногенної небезпеки і ризику

  • Аварії в системах життєзабезпечення

  • Заходи щодо зниження ризику виникнення техногенних надзвичайних ситуацій

  • Чинники природної небезпеки і ризику

  • Просідання ґрунтів

  • Заходи щодо зниження ризику природних надзвичайних ситуацій

  • Гідрометеорологонебезпечні території, Затоплення і підтоплення територій

  • Чинники екологічної небезпеки і ризику

  • Зміна клімату
  • Забруднення навколишнього середовища

  • Забруднення вод України

  • Забруднення атмосферного повітря

  • Радіаційне забруднення атмосферного повітря

  • Забруднення ґрунтів

  • Неефективне використання природних ресурсів

  • Ризик для життя і здоров'я населення

  • Інфекційні захворювання населення

  • Теоретико-методологічні основи аналізу та оцінювання ризику

  • Концепції аналізу та оцінювання ризиків

  • Методи аналізу та оцінювання ризиків

  • Моделі аналізу та оцінювання ризиків

  • Формальні засоби побудови моделей оцінювання ризику

  • Експертні методи та системи прийняття рішень

  • Експертні системи

  • Методи теорії нечітких множин і нечіткої логіки

  • Нечітка логіка

  • Стохастичні методи моделювання

  • Нормальний закон розподілу

  • Гамма-розподіл

  • Логіко-ймовірнісні методи дослідження безпеки

  • Марківський процес

  • Пуассонівський процес

  • Метод статистичного моделювання Монте-Карло

  • Методи оцінювання природного ризику

  • Процеси, що лежать в основі збільшення кількості природних катастроф

  • Оцінювання ризиків від землетрусів

  • Застосування ГІС “Екстремум” для пом'якшення наслідків руйнівних землетрусів оперативним прогнозуванням обстановки в зоні реалізації сейсмічної події

  • Методичний підхід для визначення обсягів руйнувань та кількості людських жертв внаслідок землетрусів

  • Оцінювання ризиків від ураганів та сильних вітрів

  • Прогнозування зсувів

  • Оцінювання ризику від лісових пожеж

  • Прогнозування максимального збитку від природних катастроф за допомогою розподілу Парето

  • Лінійний і нелінійний ріст збитків від природних катастроф

  • Розрахунок характерного максимального одиничного збитку

  • Співвідношення характерного максимального і сумарного збитків для розподілу Парето

  • Верхня границя

  • Приклади розрахунків максимальних і сумарних збитків від природних катастроф

  • Методика комплексного оцінювання техногенної і природної небезпеки країни в регіональному вимірі

  • Системний аналіз техногенної та природної небезпеки України

  • Ідентифікація загроз техногенній і природній безпеці України

  • Визначення пріоритетів елементів системи техногенної і природної безпеки

  • Визначення комплексного показника потенційної небезпеки регіонів щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок інтегрального показника небезпеки регіонів України щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Методи аналізу та оцінювання техногенного ризику

  • Основні поняття теорії надійності та безпеки

  • Показники надійності, безпеки та ризику

  • Обчислення функції надійності складних систем

  • Аналіз безпеки складних систем за допомогою методів “дерево подій” і “дерево відмов”

  • Метод аналітико-статистичного моделювання

  • Байєсівські методи визначення частоти базисних подій

  • Приклад побудови “дерева аналізу надійності людини”

  • Метод якісного оцінювання техногенних ризиків (АВНКВ)

  • Метод аналізу видів відмов і наслідків (АВВН)

  • Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки

  • Методика прогнозування зон токсичного забруднення та наслідків аварій з викидом небезпечних хімічних речовин “ТОКСИ+”

  • Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті

  • Оцінювання ризику ураження населення небезпечними хімічними речовинами за аварій на об'єктах підвищеної небезпеки

  • Методика оцінювання безпеки об'єкта на основі методів теорії нечітких множин та нечіткої логіки

  • Алгоритми побудови моделі комплексного оцінювання безпеки об'єкта

  • Методи оцінювання екологічного ризику

  • Оцінювання екзогенних та ендогенних ризиків смертності населення на основі моделі гомперца- мейкема

  • Аналіз ризиків смертності населення для різних вікових груп

  • Аналіз ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення різних вікових груп

  • Динаміка змін ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення України

  • Оцінювання ризику токсичних ефектів

  • Оцінювання ризику, пов'язаного із впливом іонізуючого випромінювання

  • Оцінювання поглиненої людиною дози внаслідок впливу іонізуючого випромінювання

  • Середні дози опромінення щитоподібної залози дітей та підлітків різних областей України

  • Оцінювання радіаційного ризику

  • Оцінювання радіологічних наслідків аварій за допомогою системи COSYMA

  • Аналіз розповсюдження викидів (скидів) токсичних та радіоактивних забруднювачів у природному середовищі за допомогою системи MEPAS

  • Методика оцінювання збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

  • Порядок розрахунку збитків за типами надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок збитків від руйнування і пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції

  • Розрахунок збитків від втрат готової промислової та сільськогосподарської продукції

  • Розрахунок збитків від втрат сировини, матеріалів та напівфабрикатів, проміжної продукції

  • Розрахунок збитків від вилучення або порушення сільськогосподарських угідь

  • Розрахунок збитків від втрат тваринництва

  • Проблеми і методи управління ризиками

  • Основні принципи управління ризиками

  • Нормування ризиків

  • Механізми регулювання техногенної, природної та екологічної безпеки

  • Задача мінімізації очікуваного збитку на об'єкті внаслідок проведення комплексу захисних заходів від надзвичайних ситуацій

  • Задача мінімізації ресурсів, необхідних для забезпечення прийнятного рівня ризику

  • Методи вирішення задач оптимальних витрат на управління ризиком надзвичайних ситуацій

  • Механізми розподілу ресурсів у соціально- економічних системах

  • Нормативно-правове регулювання безпеки і ризику

  • Ліцензування видів діяльності у сфері промислової безпеки

  • Планування заходів безпеки

  • Паспортизація, ідентифікація та декларування безпеки об'єктів

  • Страхування відповідальності суб'єктів господарювання за збиток від промислової аварії

  • Основні напрями державної політики з питань управління ризиками

  • Міжнародне співробітництво

  • Терористичні ризики

  • Загальний огляд терористичних загроз

  • Класифікація сучасного тероризму

  • Біологічний тероризм

  • Кібернетичний тероризм

  • Ядерно-радіаційний тероризм – глобальна загроза

  • Незаконний обіг ядерних, радіаційних матеріалів і джерел тонізуючого випромінювання. Розвиток “чорного ринку” ядерно- радіаційних матеріалів

  • Потенційні джерела загроз ядерного тероризму

  • Виготовлення примітивного ядерного підривного пристрою

  • Диверсії на ядерних об'єктах

  • ПІСЛЯМОВА