На сьогодні у світі накопичено значні запаси збройового плутонію і високозбагаченого урану, які безпосередньо не задіяні у військовому комплексі або виведені з нього у ході ядерного роззроєння (принаймні 1750 т ВЗУ було вироблено з початку ядерної ери). У 35 країнах світу нині є близько 1855 т плутонію (табл. 9.3), якого достатньо для створення 225 000 ядерних вибухових пристроїв, і 1500 т ВЗУ.
ВЗУ небезпечніший, на відміну від плутонію, який набагато складніше використати для виробництва “непрофесійних” ядерних пристроїв. Невеликої кількості ВЗУ без великих фінансових і технічних ресурсів достатньо для виробництва ядерного вибухового пристрою (ЯВП) .
Виготовлення найпростішого ЯВП “стовбурного типу” на основі ВЗУ не потребує спеціальних технологій та обладнання. Прик-
Таблиця 9.3. Запаси плутонію в різних країнах світу
| Країна | Відходи ядерного палива, т | Плутоній для цивільних цілей, т | Усього,т | Плутоній для військових цілей, т | Усього, т |
| Франція | 182 | 47,9 | 230 | 5 | 235 |
| США | 388 | 52,5 | 440,5 | 47 | 487,5 |
| Велика Британія | 39 | 70,8 | 110 | 3,2 | 113 |
| Канада | 130 | – | 130 | – | 130 |
| Німеччина | 64 | 38,6 | 90 | – | 90 |
| Японія | 106 | 37,8 | 145 | – | 145 |
| Росія | 83 | 70,8 | 171 | 95 | 266 |
| Швеція | 39 | 0,83 | 40 | – | 40 |
| Україна | 38 | – | 38 | – | 38 |
ладом слугує історія виготовлення шести ЯВП подібного типу, що було практично самостійно здійснене на початку 1990-х років інженерами ПАР в умовах жорсткого зовнішнього ембарго.
Основні запаси ВЗУ зосереджені в Росії і СІЛА. При цьому Росія у рамках виконання міжнародних угод, не маючи у своєму розпорядженні достатніх фінансових і технічних засобів, неспроможна забезпечити їх швидку утилізацію. Зосередження величезних запасів ВЗУ поблизу українських кордонів можна розглядати як пріоритетну потенційну загрозу як для нашої держави, так і для Європи в цілому. Через Україну проходять транспортні маршрути міжнародного значення, що створює привабливі умови для використання держави як транзитної.
Ядерні матеріали в Росії знаходяться в кількох десятках сховищ, причому ВЗУ утримуються в діоксидній (сипкій) формі, що ускладнює їх облік і полегшує викрадення й транспортування. Лише 40 % сховищ охоплені на сьогодні міжнародними програмами допомоги і підвищення їхнього фізичного захисту. З огляду на сучасний темп переробки ВЗУ в Росії, що становить ЗО т/рік [53], знадобиться більш ніж 11 років для їхньої повної переробки, що є чинником тривалої ядерної загрози з боку сусідньої держави. Внаслідок легкої доступності технологій для створення ЯВП єдиний спосіб запобігання використанню ВЗП у терористичних цілях – посилення їхнього фізичного захисту. За останні десять років досягнуто певного прогресу в удосконаленні системи обліку, контролю й фізичного захисту ядерного матеріалу у республіках колишнього Радянського Союзу. Однак, незважаючи на це, вони ефективні тільки в разі протидії непрофесійним викрадачам, але не у випадку протидії зусиллям терористичних організацій.
Диверсії на ядерних об'єктах
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Виготовлення примітивного ядерного підривного пристрою“ на сторінці 1. Приємного читання.
