Трансформація міжнародних відносин, що відбулася наприкінці XX ст., припинення конфронтації і послідовне подолання наслідків “холодної війни”, інтенсивний розвиток науково-технічного прогресу істотно розширили можливості співробітництва у галузі мирного використання ядерної енергії та обмеження її застосування у військовій сфері [19–23].
За збереження значення військової сили у відносинах між державами дедалі важливішу роль почали відігравати економічні, політичні, науково-технічні, екологічні та інформаційні чинники. Зведено до мінімуму загрозу глобального ядерного конфлікту між протиборчими країнами. Досягнено істотного прогресу в галузі нерозповсюдження ядерної зброї, набув чинності Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) [24], членами якого є 189 держав ООН і тільки 4 не приєдналися – Ізраїль, Індія, Пакистан, а також КНДР, що розірвала Договір у 2003 р. Протягом тривалого часу механізм ДНЯЗ довів свою достатню дієвість і порівняно високу ефективність в основних напрямах: нерозповсюдження ЯЗ, ядерного роззброєння та мирного використання ядерної енергії. ДНЯЗ став найуніверсальнішим договором, що зіграв ключову роль у забезпеченні міжнародної безпеки.
Глобальний режим ядерного нерозповсюдження уможливив досягнення значних успіхів у справі обмеження подальшого поширення ЯЗ, хоча повністю запобігти поширенню цієї зброї й технології її створення не вдалося [25].
Протягом більш ніж піввікового досвіду використання ядерної енергії міжнародним співтовариством під егідою ООН, МАГАТЕ та іншими міжнародними організаціями ініціювався й здійснювався контроль за реалізацією основних національних і міжнародних програм з ядерної та радіаційної безпеки. Конвенції в галузі ядерної безпеки та пов'язані з ними незалежні експертні оцінки, ефективні національні інфраструктури регулювання, чинні стандарти ядерної безпеки й настановні документи, а також механізми оцінювання в рамках МАГАТЕ є важливими передумовами для створення світовим співтовариством глобального режиму ядерної й радіаційної безпеки [25–33]. Безпечне використання ядерної енергетики сьогодні обумовлено жорстким дотриманням міжнародних угод, які стосуються практично кожного аспекту ядерної та радіаційної безпеки. Погоджені на міжнародному рівні і піддані регулярному перегляду норми, рекомендації та керівні принципи нині охоплюють практично всі етапи ядерних операцій – від видобутку руди і виготовлення ядерного палива до видалення ядерних відходів [34–36].
Незважаючи на розвиток позитивних тенденцій у галузі забезпечення міжнародної ядерної безпеки в останнє десятиліття XX ст., внаслідок соціально-політичних та економічних змін у суспільстві, системної кризи й розбіжностей між державами виникли реальні об'єктивні й суб'єктивні передумови, що негативно впливають на подальше використання ядерної енергії в мирних та військових цілях. Це призвело до появи нових викликів і загроз, які створюють реальну небезпеку міжнародному миру і стабільності.
Події останнього часу засвідчують, що окремі державні й недержавні суб'єкти не ослабляють зусиль щодо придбання ядерно-радіаційних матеріалів, технологій і товарів, пов'язаних з розробкою зброї масового знищення (ЗМЗ). Для досягнення цієї мети вони намагаються віднайти слабкі місця в міжнародних угодах і законодавствах країн у галузі експортного контролю, реалізувати на практиці різні обхідні схеми для закупівлі й постачання товарів і необхідних передових технологій. Існуючий стан справ у сфері ядерних технологій і ядерних озброєнь надає широкий простір для інтерпретації тих чи інших подій як загрози й приводів для відмови від зобов'язань щодо дотримання міжнародних режимів [37, 38].
До чинників, які викликають найбільше занепокоєння, належить таке негативне явище, як незаконний обіг ЯР-матеріалів і ДІВ. Одиничні інциденти розкрадання ЯР-матеріалів, зафіксовані на початку 1980-х років, сьогодні характеризуються неухильним ростом випадків несанкціонованого поширення, перетворюються майже на масове явище.
Незаконний обіг ЯР-матеріалів визначається як несанкціонована навмисна діяльність щодо перетинання або без перетинання міжнародних кордонів у вигляді отримання, постачання, володіння, використання, транспортування або утилізації радіоактивних матеріалів, включаючи ядерні, які можуть бути використані для виробництва ядерної зброї. Існуюча система міжнародних угод і конвенцій у галузі нерозповсюдження, а також нормативно-правові акти щодо безпечного використання ядерної енергії неспроможні протистояти викликам безпеки і контролю за ядерними матеріалами, що створює певні загрози ядерного тероризму в сценарії глобального росту атомної енергетики (рис. 9.2, див. кольорову вклейку).
Незаконний обіг за своєю суттю та визначенням – це нелегальне явище, що не підкоряється внутрішнім механізмам і законам держави, а також непідконтрольне міжнародним інституціям (МАРАТЕ, Комітет Цангера, Група ядерних постачальників).
Як засвідчує аналіз випадків розкрадання й контрабанди ядерних матеріалів, останні можуть здійснюватися з метою:
• комерційною – перепродаж третім особам для особистого збагачення викрадача;
• терористичною – використання викраденого ядерного матеріалу для терористичної діяльності або шантажу;
• нелегального розвитку державної ядерної програми радикальними країнами для створення ЯЗ в обхід ДНЯЗ.
Із середини 1960-х років протягом двох десятиліть, у Європі та США сталося близько 150 інцидентів, пов'язаних із незаконним обігом ЯР-матеріалів, що спричинили підвищення рівня ядерної загрози. В це число ввійшли крадіжка й контрабанда різних ЯР-матеріалів, викрадення й убивства вчених-ядерників, вибухи в районах розміщення ядерних об'єктів, спроби проникнення на них тощо. Проблема несанкціонованого обігу ЯР-матеріалів пов'язана не з якоюсь однією державою, вона має міжнародний характер. Установлено реальні випадки розкрадання ЯР- матеріалів у США, Франції, Великій Британії, Росії та інших країнах, сплеск яких припадає на початок 1990-х років. Потенційними покупцями контрабандних ЯР-матеріалів є як держави, так і недержавні суб'єкти; прикордонні держави, терористичні групи, транснаціональні організовані злочинні співтовариства, екстремістські релігійні секти. Зростання загрози поширення ядерних матеріалів останнім часом зумовлене такими причинами:
• вивільнення значної кількості ядерного матеріалу збройової якості в результаті скорочення ядерних озброєнь;
• ускладнення для держав, які не мають ядерної зброї, але розвивають власні ядерні програми, умов отримання матеріалів для розвитку таких програм у зв'язку зі зміцненням міжнародної системи експортного контролю;
• збільшення кількості, ріст впливу й фінансових можливостей у міжнародних відносинах терористичних груп, транснаціональних організованих злочинних угруповань, сепаратистських рухів на релігійному ґрунті, релігійних сект.
Наявність на території більш ніж 30 країн світу близько 450 промислових, а також сотень дослідницьких реакторів, десятків тисяч ядерних боєприпасів, безлічі різних об'єктів ядерної інфраструктури: складів відпрацьованого ядерного палива, заводів зі збагачення урану, хімічних заводів із переробки відпрацьованого ядерного палива, мільйонів ДІВ тощо, створюють об'єктивні передумови для розширення сфери діяльності злочинних і терористичних угруповань. Становище ускладнюється також тим, що для забезпечення діяльності ядерної галузі залучені сотні тисяч фахівців і допоміжного персоналу, що істотно підвищує уразливість систем захисту.
Останнім часом незаконний обіг ЯР-матеріалів набув загрозливих ознак у зв'язку зі стрімким зростанням масштабів міжнародного тероризму та використанням терористами ЗМЗ, включаючи “брудну бомбу”, створену із застосуванням ЯР-матеріалів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ядерно-радіаційний тероризм – глобальна загроза“ на сторінці 1. Приємного читання.
