Найважливішими характеристиками урагану є швидкість вітру, шлях його руху, розміри і будова урагану, середня тривалість дії урагану. Вітер, швидкість якого більша за 32 м/с (12 балів за шкалою Бофорта) є ураганним. Ураганні і штормові вітри взимку часто спричинюють снігові бурі, які мають значно менші руйнівні наслідки. Пилові й піщані бурі засипають сільськогосподарські угіддя, будинки, споруди, шляхи тощо. Шквальні бурі характеризуються раптовістю і нерідко великою руйнівною силою, іноді супроводжуються сильними опадами. Вихрові бурі – це складні вихрові утвори, зумовлені циклонічною діяльністю, поширюються на великі площі.
За відомої швидкості вітру v у межах населеного пункту математичне сподівання втрат населення M(N) від ураганів і сильних вітрів визначають за формулою
(5.20)
це P(v) – параметричний закон ймовірності ураження незахищеного населення за швидкості вітру ν; ψ(χ, у) – щільність розміщення незахищеного населення в межах елементарного майдан-
чика (х, у); S – площа населеного пункту (область інтегрування).
У разі завчасного визначення математичного сподівання втрат населення слід враховувати мінливість напрямку а і швидкість v вітру. Ці параметри є залежними випадковими величинами. Тому закон їхнього розподілу за рік треба розглядати як функцію щільності системи випадкових величин f(a, v). Тоді втрати можна визначити за формулою
(5.21)
Індивідуальний ризик у районах впливу ураганів обчислюють за формулою
(5.22)
де N – кількість мешканців у населеному пункті.
Визначення карстової небезпеки і ризику
Карст – це геологічне явище (процес), пов'язане з підвищеною розчинністю гірських ґрунтів (переважно карбонатних, сульфатних, галогенних) в умовах активної циркуляції підземних вод. Спричинюється процесами хімічного й механічного перетворення порід із формуванням підземних порожнин, поверхневих вирв, провалів, просідань ґрунтів. Наведемо основні визначення, що стосуються цього процесу. Карстова деформація – це деформація земної поверхні, яка виникла внаслідок розчинення гірських порід поверхневими чи підземними водами.
Суфозія – ерозійний процес вимивання (вилуження) водою мікрочасточок із розчинних гірських порід поверхневими чи підземними водами.
Просідання лесових грунтів – здатність лесових ґрунтів швидко і значно ущільнюватися під час змочування або танення.
Карст – один із найнебезпечніших природних процесів на Землі через раптовість прояву у вигляді провалів і осідань земної поверхні, які іноді досягають 100 м і більше в діаметрі і в глибину. В Україні карстовими деформаціями уражено близько 60 % території, при цьому характерними є явища карбонатного, сульфатного і соляного карсту. На особливу увагу та індивідуальні
дослідження заслуговують райони Стебницького родовища калійних солей, де поєднані майже всі карстоутворювальні чинники.
Загальноприйнятою інтегральною мірою карстової небезпеки є середня багаторічна інтенсивність провалоутворення, запропонована у праці [6]. Регіональна оцінка карстової небезпеки до останнього часу носила якісний характер. Переважно аналізували основні чинники розвитку карсту і проводили спеціальне районування територій, в якому іноді враховували фактичні дані про ступінь ураження території карстовими деформаціями.
У праці [6] запропоновано методику регіональної оцінки карстової небезпеки і ризику, яка ґрунтується на районуванні території за ступенем ураження карстом і основними чинниками формування карстової небезпеки. Карстову небезпеку або ризик ураження території визначали за формулами
(5.23)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінювання ризиків від ураганів та сильних вітрів“ на сторінці 1. Приємного читання.
