Право на безпечну життєдіяльність в Україні гарантується системою загальнодержавних організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям. Безпечність середовища, в якому існує людина, має також гарантуватися державою нормуванням ризиків надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження, які можуть у ньому виникати.
Нормування ризиків є спеціально організованою нормативно- правовою діяльністю з розроблення і затвердження норм техногенної та природної безпеки, правил і регламентів господарської діяльності, які визначаються на основі значень ризику в межах прийнятних значень. Нормування є тим засобом, який встановлює у державі межі допустимості техногенної діяльності та межі захисту від небезпечних природних явищ. Нормативи ризиків є критеріальною основою для механізмів регулювання техногенної та природної небезпеки [1].
Запровадження в Україні нормування ризиків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру потребує вдосконалення державної системи нормування, яка має забезпечити:
• єдність методологічних підходів до оцінювання ризиків джерел небезпеки різної природи і різного виду, які існують на території України, та тих джерел небезпеки поза її межами, що можуть мати транскордонний вплив;
• уніфікацію методів нормування;
• урахування вагомості всіх наслідків соціально-економічного, природно-ресурсного, екологічного та іншого характеру, які можуть бути спричинені очікуваними надзвичайними ситуаціями природного і техногенного характеру;
• урахування особливостей видів виробничої діяльності, техногенного навантаження територій, природно-кліматичних особливостей, цінності окремих територій;
• галузеву і територіальну диференціацію нормативів ризиків;
• урахування всіх чинників, що впливають на величину ризику надзвичайних ситуацій, пов'язаних із розміщенням, будівництвом та експлуатацією небезпечних техногенних об'єктів, створенням нової техніки, технологій і матеріалів;
• періодичне коригування нормативів ризиків.
Умовою практичної реалізації нормативів ризиків надзвичайних ситуацій у господарській діяльності є визначення і забезпечення необхідних показників надійності тих технічних елементів і технологій, які можуть призводити до розвитку аварій, а також показників надійності систем протиаварійного захисту та захисних споруд.
Нормативна база ризиків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру спирається на два основні нормативні рівні ризиків: мінімальний і граничнодопустимий. Прийнятний рівень ризику – це ризик, менший або такий, що дорівнює граничнодопустимому, мінімальний – рівень ризику, нижче від якого подальше зменшення ризику є економічно недоцільним.
Питання про рівень допустимого або прийнятного ризику – найважливіше у прийнятті рішень. Варто підкреслити, що вибір значення прийнятного рівня індивідуального ризику багато в чому залежить від економічного стану країни. Так, у Нідерландах у 1985 р. концепція прийнятного ризику була затверджена як державний закон. За цим законом, імовірність смерті для населення від небезпек, пов'язаних із техносферою, вважається неприпустимою, якщо перевищує 10-6 за рік, тобто за величину граничнодопустимого ризику для людини прийнято значення, яке становить 1 % ризику смерті у віковому інтервалі 10–15 років, а саме – 10-6 за рік [2, 3].
В інших країнах для індивідуального граничнодопустимого рівня ризику встановлено вищі значення, ніж у Нідерландах, однак рівень ризику смерті вищий за 10-4 за рік визнається неприйнятним. Саме такого значення (10-4 за рік) для граничнодопустимого ризику дотримуються у Великій Британії [3].
У праці [4] за основу оцінок безпеки рекомендовано брати такі види і значення ризиків: незначний ризик – не більш як 10-6; припустимий ризик – більш як 10-6 , але менше як 5 • 10-5; високий (терпимий) ризик – більш як 5 • 10'5, але менше як 5 • 10-4; неприпустимий ризик – більш як 5 • 10-4.
На думку авторів, орієнтиром для визначення рівнів прийнятного ризику в Україні є значення ризиків, прийняті в економічно розвинених країнах, які становлять:
мінімальний ризик – < 10-8;
граничнодопустимий ризик < 10-5.
Ризик, значення якого менше або дорівнює мінімальному, вважається абсолютно прийнятним. Тобто будь-яка діяльність з таким низьким значенням ризику є прийнятною і не потребує жодних додаткових зусиль для його зниження, й отже, може не контролюватися відповідними наглядовими органами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нормування ризиків“ на сторінці 1. Приємного читання.
