Землетрус – це підземні поштовхи і коливання земної поверхні внаслідок раптових зміщень і розривів у земній корі або верхній частині мантії Землі, які передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань. Пружні коливання, що поширюються в Землі від осередків землетрусів і вибухів, називають сейсмічною хвилею. Осередок землетрусу – зона виникнення підземного удару в товщі земної поверхні або верхньої мантії, що є причиною землетрусу. Глибина залягання осередку може коливатися від 0 до 730 км. Зона землетрусу – територія чи акваторія, в межах якої фіксуються поштовхи і коливання земної поверхні.
Землетруси мають низку провісників. Провісник землетрусу – одна з ознак вірогідного землетрусу, що виражається у вигляді деформації земної поверхні, змін параметрів геофізичних полів, складу і режиму підземних вод, стану і властивостей речовини в зоні осередку вірогідного землетрусу.
За допомогою точного вимірювання параметрів сейсмічних хвиль побудовано шкалу “сили землетрусу”, тобто пружної енергії, яка виділяється осередком. Цю шкалу розробив американський сейсмолог Ріхтер, її називають магнітудною. Інтенсивність коливання ґрунту на поверхні землі вимірюють у балах.
Землетруси залежно від інтенсивності коливань грунту на поверхні землі класифікують за бальною системою: слабкі (1–3 бали), помірні (4 бали), сильні (5–6 балів), дуже сильні (7 балів), руйнівні (8 балів), спустошливі (9–10 балів), катастрофічні (11 балів), дуже катастрофічні (12 балів). Інтенсивність землетрусу – змінна величина. Вона максимальна в епіцентрі, а в міру віддалення від нього стає дедалі меншою, майже невідчутною.
Як уже зазначалось, для світу загалом збиток від землетрусів перевищує збиток від усіх інших природних катастроф разом узятих. За оцінками експертів ЮНЕСКО, він щорічно становить кілька десятків мільярдів доларів США і в багатьох країнах, що розвиваються, поглинає значну частину національного доходу. Так, за офіційними даними індійського уряду, на 28 лютого 2001 р. число загиблих під час землетрусу, що стався 26 січня 2001 р., становило 19 739 осіб, поранених – 166 836, без даху над головою залишилося більш як 600 000, загальне число потерпілих від землетрусу досягло 15 млн 850 тис. осіб. Під час землетрусу в Туреччині (м. Ізмір) 17 серпня 1999 р. загинуло 17 127, загальне число потерпілих – 43 953 осіб, загальні економічні втрати становили 16 млрд дол. США (близько 7 % валового національного продукту країни).
Що стосується України, то зонами сейсмічності охоплені Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська області та Автономна Республіка Крим, де сила землетрусів може досягати 7–8 балів, низка інших областей із силою землетрусів до 5–6 балів [4].
На сьогодні відомо кілька способів оцінювання ризиків землетрусів. У їх основу покладено використання карт сейсмічного районування, на які нанесено замкнені лінії однакової бальності – ізосейсти, та оцінка вірогідностей руйнування будинків різних типів, що потрапляють в зону дії землетрусу.
Методика оцінювання ризиків землетрусів реалізована в Росії в геоінформаційній системі (ГІС) “Екстремум” [5]. За допомогою цієї системи можна розрахувати сейсмічний ризик для країни загалом, окремих регіонів, міст, кварталів.
Для оцінювання ризиків землетрусів територію міст розділяють на елементарні майданчики, а невеликі населені пункти подають одним майданчиком. За їх координати беруть координати точок, розміщених у центрі кожного майданчика. Крок сітки вибирають залежно від потрібної точності розрахунків.
Модель для оцінювання сейсмічного ризику має такий вигляд:
(5.1)
де R – ризик для населення в разі виникнення землетрусу; M(N) – математичне сподівання втрати людей у межах деякої території; Р – ймовірність виникнення землетрусу з уражальним
чинником, який характеризується параметром I (інтенсивність землетрусу в балах); S – площа населеного пункту (область інтегрування); – щільність населення в межах майданчика (х, у), що розглядається;
– відповідно мінімальне і максимальне значення параметра уражального чинника для населеного пункту;
– ймовірність ураження людей залежно від I як параметра; f(х, у, І) – щільність ймовірності розподілу інтенсивності f землетрусу в межах майданчика з координатами (х, у).
За відомої інтенсивності землетрусу І в точці з координатами (х, у) математичне сподівання втрат визначають за формулою
(5.2)
де M(N) – математичне сподівання втрати людей у межах деякої території; S – площа населеного пункту (область інтегрування); і – параметричний закон ймовірності ураження людей, що знаходяться в i-му типі будинку, від землетрусу інтенсивністю I;
– щільність розміщення людей у межах елементарного майданчика (х, у).
За формулою (5.2) математичне сподівання втрат визначають для випадку, коли вихідні дані відомі. В разі завчасного визначення математичного сподівання втрат треба враховувати, що інтенсивність землетрусу в кожній точці – величина випадкова, тому втрати визначають за формулою
(5.3)
де – відповідно мінімальне і максимальне значення параметра уражального чинника для населеного пункту; φ(t) – функція, що характеризує знаходження людей у будинках протягом доби.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінювання ризиків від землетрусів“ на сторінці 1. Приємного читання.
