• 6. Визначення власних векторів матриць попарних порівнянь та їх нормування.
• 7. Оцінка узгодженості суджень експерта на основі відношення узгодженості.
• 8. Перевірка узгодженості матриць порівнянь. Якщо матриці узгоджені, то виконують п. 9, якщо ні – то переходять до п. 5.
• 9. Визначення локальних і глобальних пріоритетів (вагових коефіцієнтів) кожного з елементів ієрархії.
• 10. Визначення найліпшої альтернативи.
Розглянемо скінченну множину альтернатив X = {х1, ..., хm}. При порівнянні довільних двох елементів Xі І Xj цієї множини перед ОПР або експертами, що допомагають їй, ставитиметься таке запитання: у скільки разів один елемент переважає інший? Для полегшення роботи експертів опитуванню передує ознайомлення їх зі шкалою відносної важливості елементів (табл. 4.1) [19].
Таблиця 4.1. Шкала відносної важливості елементів
| Ступінь важливості | Визначення | Пояснення і рекомендації щодо використання |
| 1 | Об'єкти рівноцінні | Обидва об'єкти рівноцінні між собою |
| 3 | Один об'єкт дещо переважає інший | Є певні підстави вважати перший об'єкт дещо кращим за інший |
| 5 | Один об'єкт значно кращий за інший | Є підстави вважати один об'єкт значно кращим за інший |
| 7 | Один об'єкт набагато кращий за інший | Є вагомі підстави вважати перший об'єкт набагато кращим за інший |
| 9 | Дуже велика перевага одного об'єкта над іншим | Перевага одного об'єкта порівняно з іншим дуже велика |
| 2, 4, 6, 8 | Значення, що відбивають проміжні судження | Використовують у випадках, коли вибір між двома сусідніми непарними числами спричинює ускладнення |
| Числа, обернені до зазначених вище | Якщо при порівнянні об'єкта xt з об'єктом х} перший отримав один із вищезазначених рангів, то інший об'єкт отримує ранг, обернений за значенням до рангу першого об'єкта | |
За результатами попарних порівнянь побудуємо матрицю
розмірності (тхт), кожен елемент якої
є оцінкою відносної переваги об'єкта
порівняно з об'єктом
, визначеної експертом відповідно до рекомендацій щодо використання вищенаведеної шкали.
Припустимо, що – набір істинних відносних цінностей кожного з елементів множини X Якби відповіді експерта були цілком узгодженими між собою, слід було б очікувати виконання співвідношень
для усіх
. Це означає, зокрема, що потрібно покладати
і
для усіх i,
. Останнє співвідношення означає, що коли об'єкт
кращий за об'єкт
у
разів, то важливість об'єкта
становить
частину важливості об'єкта
. Крім цього, узгодженість відповідей експерта означає також, що мають виконуватися і співвідношення:
(для усіх
), оскільки, якщо об'єкт
переважає об'єкт
в а разів, а об'єкт
переважає об'єкт
у β разів, то перший об'єкт
має переважати останній об'єкт
в
разів.
Отже, якби відповіді експерта були цілком узгодженими між собою й абсолютно точно відбивали переважання одного об'єкта над іншим, то для заповнення матриці А достатньо було б визначити лише один її рядок (або лише один стовпчик).
Тому за повної узгодженості між собою елементів матриці А справедливе співвідношення
Це означає, що вектор відносних важливостей є власним вектором матриці А і відповідає власному числу λ цієї матриці. Більш того, λ – найбільше власне значення матриці А, а всі інші її власні значення дорівнюють нулю.
Зазначені властивості цілком узгодженої матриці використовують для випадків, коли відповіді експерта міститимуть похибки, а саме: після побудови матриці результатів попарних порівнянь А відносні цінності об'єктів визначають як компоненти такого її власного вектора w, який відповідає найбільшому власному числу цієї матриці. Чим ближче
наближається до m, тим краще узгоджені між собою відповіді експерта щодо відносної переваги об'єктів. Т. Сааті ввів індекс узгодженості:
де т – число порівнюваних елементів.
Якщо цей індекс становить до 10 % еталонного, то результати опитування експерта вважають задовільними. У протилежному разі експерт має уточнити свої оцінки відносної важливості об'єктів у попарних порівняннях.
Якщо є велика кількість критеріїв, що піддягатимуть порівнянню, метод Сааті доволі громіздкий. Ця властивість притаманна усім методам, які ґрунтуються на попарному порівнянні вихідних елементів. Нижче наведено еталонні значення показника узгодженості залежно від кількості порівнюваних об'єктів.
| Кількість об'єктів | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |
| Еталонне значення | 0,58 | 0,90 | 1,12 | 1,24 | 1,32 | 1,41 | 1,45 | 1,49 | 1,51 | 1,54 | 1,56 | 1,57 | 1,59 |
Цей метод можна застосовувати для оцінювання безпеки системи на основі оцінок стану її елементів, а також для оцінювання безпеки складних систем, загальний якісний стан яких визначається станом підрозділів, а структура внутрішніх зв'язків має деревоподібну ієрархію. Прикладами системи з наведеною ієрархією можуть бути: оцінювання ризику техногенної і природної небезпеки України в регіональному вимірі (див. розд. 5), стан безпеки об'єктів підвищеної небезпеки, стан територіальної або глобальної телекомунікаційної мережі.
У результаті аналізу системи потрібно визначити, які її елементи найбільше впливають на загальний стан. Рішення щодо впливу на найважливіші елементи системи приймають залежно від результату оцінки загальної ситуації.
Експертні системи
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Експертні методи та системи прийняття рішень“ на сторінці 4. Приємного читання.
