Суб'єкт господарювання незалежно від форм власності та підпорядкування повинен здійснити обов'язкове страхування цивільної відповідальності відповідно до Порядку і Правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України [33].
Організація, що експлуатує небезпечний виробничий об'єкт, зобов'язана страхувати відповідальність за заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб і навколишньому природному середовищу у випадку аварії на об'єкті.
Страхування громадянської відповідальності – ефективний фінансовий засіб, що сприяє зниженню ризику й підвищенню безпеки роботи та відповідальності підприємства за збиток, що може бути завданий населенню й навколишньому середовищу в результаті аварії. Збиток може бути надзвичайно великий, і його відшкодування в країнах з ринковою економікою здійснюється насамперед за рахунок власника підприємства за допомогою системи страхування. Тільки у випадку катастрофічного збитку до його відшкодування підключається держава. Така система робить невигідною аварію як для самого підприємства, так і для страхувальника.
Отже, обов'язкове страхування відповідальності промислового підприємства за збиток від промислової аварії вигідне всім. Для населення воно гарантує право на відшкодування збитків, заподіяних життю, здоров'ю та майну. Для підприємства страхування відповідальності вигідне, оскільки воно створює фінансовий резерв для ліквідації наслідків аварії, для відшкодування збитків постраждалим громадянам і організаціям.
З метою виконання заходів інженерного захисту територій, будівель і споруд від небезпечних природних явищ та їхніх наслідків місцевими органами виконавчої влади мають бути розроблені та відповідним чином затверджені регіональні (місцеві) програми запобігання їх виникненню.
Запровадження в Україні управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру потребує розроблення національної стратегії управління ризиками. Досягнення прийнятних рівнів ризиків на всій території держави є довгостроковим національним завданням, яке має здійснюватися поетапно.
На першому етапі необхідно визначити прийнятні рівні ризиків для усіх галузей господарювання, а також ризиків найнебезпечніших джерел надзвичайних ситуацій та зниження цих ризиків до прийнятного рівня у разі потреби.
Наступним етапом є забезпечення середнього ризику на всій території нашої держави на рівні нормативу прийнятного ризику розвинених країн.
Нарешті, здійснення вирівнювання значень ризику до прийнятного рівня по всій території країни шляхом зниження його в тих регіонах, які є найнебезпечнішими для життєдіяльності населення і ведення господарської діяльності.
Основні напрями державної політики з питань управління ризиками
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Страхування відповідальності суб'єктів господарювання за збиток від промислової аварії“ на сторінці 1. Приємного читання.
