Під час розрахунку соціального ризику враховують ймовірність перебування людей в зоні ураження та ймовірність небезпечного впливу на людей понад визначену кількість (захворювання або смерть) для даного регіону протягом певного періоду часу від можливих джерел небезпеки. Соціальний ризик характеризує має штаб та ймовірність (частоту) аварій і визначається функцією розподілу втрат (збитку), яка має визнану міжнародну назву – F/N-крива; у західноєвропейських наукових працях її називають кривою Фармера.
Залежно від завдань аналізу параметр N визначає загальну кількість потерпілих, число смертельно травмованих або інший показник тяжкості наслідків.
Ключовим принципом в аналізі соціального ризику є ідея, запропонована Фармером ще у 1967 р., яка полягала у встановленні випадкової, але ретельно підібраної залежності між середньою кількістю радіоактивних викидів в атмосферу з ядерного реактора і ймовірністю (середньою частотою за рік) реалізації такої події [10]. Так визначалася гранична крива частоти аварійних викидів, яку часто застосовують як вхідні дані при проектуванні нових атомних станцій, а також під час оцінювання ступеня техногенно- екологічної безпеки різних об'єктів підвищеної небезпеки. Вважають, що ця крива відділяє верхню зону неприпустимо високого ризику від зони прийнятного ризику, розміщеної нижче від цієї кривої. У практиці криву Фармера найчастіше застосовують як критерій безпеки при визначенні верхньої межі припустимої ймовірності. Якщо ця умова виконується, то вважають, що основна мета досягнута, а саме: аварії, які спричинюють невеликі викиди і призводять до незначних наслідків, але при цьому чинять певний вплив на здоров'я людей і дещо забруднюють навколишнє середовище, можуть траплятися порівняно часто, тоді як за катастрофічних викидів ймовірність реалізації таких подій, як правило, має бути надзвичайно низькою.
Класичним прикладом використання F/N-діаграм є праця Расмусена, де такі залежності застосовані для порівняння соціального ризику від реакторів АЕС США та від техногенних і природних надзвичайних ситуацій. Ці F/N-діаграми, використані для подання залежності частоти реалізації загрози від її масштабу, наведено на рис. 2.5.
Як бачимо, величина ризику, зумовленого природними катаклізмами, як правило перевищує ризик аварій та катастроф, що відбуваються під час експлуатації техніки.
Уже зазначалося, що найуніверсальнішою характеристикою будь-якої випадкової величини Y є її функція розподілу F(y), яка дорівнює ймовірності Р того, що випадкова величина Y набуде значення, меншого за у:
F(y) = P(Y<y).
Рис. 2.5. Частота і кількість нещасних випадків, пов'язаних із технікою (а) та природними катастрофами (б) [12]: 7 – сумарна крива; 2 – загальна кількість аварій літаків; 3 – пожежі; 4 – вибухи; 5 – прориви гребель; 6 – викиди шкідливих хімічних речовин; 7 – аварії літаків (без пасажирів); 8 – 100 ядерних реакторів; 9 – смерчі; 10 – урагани; 11 – землетруси; 12 – падіння метеоритів
Функцію розподілу F(y) іноді називають інтегральним законом розподілу. У практиці аналізу ризику здебільшого використовують трохи видозмінену характеристику випадкової величини втрат , а саме
Частіше її називають F/N-діаграмою. На основі F/N-діаграм оцінюють соціальний ризик. Математично F/N-діаграма представляється гіперболою у координатній площині, де на осі абсцис відкладено N – кількість людей, які загинули внаслідок реалізації загрози, на осі ординат – ймовірність (частота) подій, коли гине N і більше людей.
За загальновживаною назвою F/N-діаграма – прихована класична функція розподілу втрат F(y), тільки вона побудована в координатах , тому що
• У подальшому розгляді цю характеристику випадкової величини втрат Y в разі аварії на ОПН будемо називати інтегральною функцією розподілу втрат
(F/Y-діаграма). Приклад графічного зображення інтегральної функції розподілу
втрат персоналу за аварії на нафтоперегінному об'єкті ілюструє рис. 2.6 [11].
До узагальнених властивостей інтегральної функції розподілу втрат , що відповідає функції розподілу втрат у разі аварії на ОПН F(y), побудованій в координатах
, належать перелічені нижче.
• 1. Інтегральна функція розподілу втрат – спадна функція з додатною областю визначення свого аргументу
, тобто при
• 2. На плюс-нескінченності інтегральна функція розподілу втрат дорівнює нулю (), а при нульовому аргументі – набуває значення, що дорівнює одиниці (
).
• 3. Інтегральна функція розподілу людських втрат – розривна східчаста функція, стрибки якої відбуваються в точках, що відповідають можливим значенням випадкової величини N, і до-
Рис. 2.6. Інтегральна функція розподілу числа загиблих п за аварії на нафтоперегінній станції (F/N-діаграма)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціальний ризик“ на сторінці 1. Приємного читання.
