Неефективне використання природних ресурсів

Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління

Природні ресурси поділяють на відновлювані та невідновлювані. До відновлюваних належать лісові масиви, рослинний і тваринний світ тощо, до невідновлюваних – запаси органічних горючих копалин, родовища різних металів.

Україна – держава з потужним і розвиненим природно-ресурсним потенціалом, що охоплює мінеральні, земельні, водні, лісові, фауністичні та природні рекреаційні ресурси. За багатством і різноманітністю мінерально-сировинних ресурсів Україна є однією з провідних держав світу, а за запасами основних видів корисних копалин на душу населення – посідає одне з перших місць у Європі.

Економічний розвиток України підтримується за рахунок експорту власних сировинних ресурсів – вивозяться залізо, манган, титан, цирконій, ртуть, графіт, каолін, самородна сірка, вогнетривкі глини, кухонна сіль, флюсова сировина, безхлорні калійні добрива, кварцові піски, перліт, природний облицювальний і будівельний камінь тощо. Разом з тим потреби у нафті задовольняються власним видобутком лише на 8 %, у газі – на 22 %. Річна потреба країни в кольорових металах і сплавах становить близько 2 млн т. Крім того, ще багато видів мінерально-сировинної продукції виробляється з імпортованої сировини.

Більшість корисних копалин в Україні видобувається у межах регіонів, які сформувалися за тривалий період розвитку її гірничодобувної промисловості. Винятком є тільки розробка покладів будматеріалів, поширених на території всієї країни.

Найзабезпеченішими щодо природно-ресурсного потенціалу (ПРП) на душу населення є такі області, як Луганська, Дніпропетровська, Кіровоградська, Чернігівська. Найбільший ПРП на 1 га території мають Донецька, Дніпропетровська, Луганська області та Автономна Республіка Крим. Найменш забезпечені ПРП Волинська і Рівненська області [47].

Велике занепокоєння викликає як стан земельних ресурсів, так і система землекористування, що склалася в Україні. Загальний земельний фонд України станом на початок 2005 р. становив 60,4 млн га. У його структурі сільськогосподарські угіддя займають 69,3 %, з них рілля – 54,4 %, пасовища – 9,1, сіножаті – 3,8, багаторічні насадження – 1,6, перелоги – 0,4 %. Лісові площі – 17,2 % території, землі без рослинного покриву – 1,8, заболочені землі – 1,6, водою вкрито 4 %. За даними державного земельного кадастру площа особливо цінних земель у структурі сільськогосподарських угідь становить понад 12 млн га.

Сучасне сільськогосподарське використання земельних ресурсів не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушене екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, пасовищ і лісонасаджень, що негативно позначається на стійкості природних ландшафтів. Незважаючи на скорочення площ орних земель, за розораністю території Україна посідає перше місце у світі – розораність її території становить 55 %, тоді як території США – 20, Англії – 28, Болгарії – 34 %.

За експертними оцінками, різке зростання площ сільгоспугідь та ріллі спричинило скорочення площ лісів, багаторічних насаджень тощо. Згідно із соціально-економічними нормативами, для задоволення потреб людині необхідно 0,4 га сільгоспугідь, зокрема ріллі – 0,15 га. На кожного мешканця України припадає 0,81 га сільгоспугідь, що вдвічі перевищує норматив, і 0,64 га ріллі – у 4 рази більше від потреби. За останні 25 років третина розораних земель зазнала ерозії, площа еродованих угідь досягла 12,8 млн га (33,1 %), ріллі – 10,2 млн га (32,8 %), 5,9 млн га земель зазнають вітрової ерозії.

Результати комплексного обстеження якісного стану ґрунтів засвідчують, що найбільшої шкоди земельним ресурсам завдають вітрова та водна ерозії, безповоротні втрати гумусу й поживних речовин, засолення, пересушення, перезволожений ґрунтів, їх заболочення, підкислення, опідзолення, забруднення промисловими викидами і відходами, агрохімікатами, радіонуклідами.

Важливе значення для поліпшення стану навколишнього середовища і здоров'я людей мають лісові ресурси. Україна належить до малолісних держав світу. Її лісовий фонд становить 10,8 млн га, у тім числі площа, вкрита лісом – 9,4 млн га (за даними останнього державного обліку станом на 01.01.96 р.). Лі- систість України – 15,6 % площі її території, тоді як лісистість Японії – 68 %, Фінляндії і Швеції – 57,0, США – 33,0, Канади – 32,0, Німеччини – 26,9, Франції – 24,0 %.

Ліси в Україні розподілені вкрай нерівномірно: у гірських районах Карпат вони займають 40,0 %, у Поліссі близько 29,0 % території регіону, у Лісостепу – 13,0, у Криму – 10,0, у Степу – 4,0 %. За народногосподарським призначенням вони виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції. На частку захисних, водоохоронних та інших цінних в екологічному плані лісів з обмеженим лісокористуванням припадає 5,4 млн га або 50,0 % площі лісового фонду. Лісами експлуатаційного призначення зайнято теж 5,4 млн га.

Основним завданням лісогосподарської діяльності є відновлення лісів і лісових ресурсів, забезпечення розширеного відтворення і підвищення продуктивності лісових ґрунтів. Протягом останніх років в Україні відбувається постійне лісовідведення і лісовідновлення. У 2005 р. у вкриті лісовою рослинністю землі переведено 34,2 тис. га лісових культур і ділянок із природним поновленням, що на 5 % більше, ніж у 2004 р. Відновлено ліси на 58,6 тис. га земель лісового фонду (у 2004 р. – на 53,9 тис. га), з них 45,8 тис. га – садіння і посів лісу, 12,8 тис. га – природне поновлення [39].

Екологічний стан лісу та якість деревини залежать від наявності в лісі невивезеної деревини й неочищених площ лісосік. Станом на 01.05.2005 р. неочищених площ місць рубань залишалось 2,4 тис. га (на рівні 2004 р.), а залишок невивезеної деревини, яка підлягала реалізації, збільшився на 65,1 тис. м3 і становив 767,7 тис. м3.

Упродовж 2005 р. від пошкоджень шкідливими комахами, хворобами лісу, впливу несприятливих погодних умов та лісових пожеж загинуло 12,1 тис. га лісових насаджень, що на 2,7 тис. га більше, ніж у 2004 р. Тому вжиття лісозахисних заходів, які передбачають протипожежну профілактику, санітарну обробку зі знищення осередків шкідників і хвороб лісу – важливий важіль поліпшення стану екологічної безпеки лісів України.

Зупинимось окремо на лісах ЗВіЗБ(0)В. До аварії лісові біоценози ЗВіЗБ(0)В займали близько 40 % території, богарні агроценози – до 28, луки й трав'яні болота – до 18, меліоровані землі – близько 10 %. У результаті евакуації населення й припинення господарської діяльності почалися процеси зміни рослинного покриву території зони внаслідок самозаліснення, трансформування орних земель у перелоги й луки. Нині вкриті лісами землі займають близько половини території, площ, не покритих лісами – близько ЗО %, водні поверхні (річки, озера, канали, р. Прип'ять, штучні водойми, водойма-охолодник ЧАЕС) становлять до 10 % площі зони. Територія ЗВіЗБ(0)В представлена багатьма типами ландшафтів, флора і фауна характеризуються великою розмаїтістю рослин і тварин, у тім числі й занесених до Червоної книги.

Для поліпшення стану довкілля України важливе значення мають заповідники та національні парки, однак їх кількість не дає підстав твердити про повне використання відновлювальних можливостей заповідних територій для поліпшення стану навколишнього середовища.

Сьогодні в умовах проведення земельної реформи створюється державний резервний заповідний фонд, до якого включено понад 900 тис. га цінних природних територій, які не підлягають приватизації, на них обмежені будівництво, меліорація, розорювання, інші види господарювання.

Що стосується раціональності й ефективності природокористування, то вони надзвичайно низькі. Ефективно використовується лише 1–5 % (у кращому разі – 8–10 %) залученої до виробничих процесів природної сировини. Як зазначав відомий німецький учений X. Вінклер [48], за період, що минув від Другої світової війни до початку 1980-х років, було використано стільки ж мінеральної сировини, скільки за всю попередню історію людства. Сьогодні цей показник уже подвоївся.

Разом з тим проблема ресурсного забезпечення економіки України значною мірою може вирішуватися використанням відходів виробництва і споживання. Найбільша кількість відходів утворюється на підприємствах гірничодобувної та гірничозба- гачувальної галузей промисловості. У багатьох випадках ці відходи можна використовувати на цих самих підприємствах з метою повнішого вилучення з них корисних компонентів, а також для виготовлення будівельних матеріалів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Неефективне використання природних ресурсів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Перелік умовних позначень

  • Ризик і сталий розвиток суспільства

  • Ризик і проблеми сталого розвитку

  • Основні принципи аналізу безпеки і ризику

  • Математичне визначення ризику

  • Класифікація ризиків

  • Індивідуальний ризик

  • Соціальний ризик

  • Потенційний територіальний ризик

  • Прийнятний ризик

  • Збиток. Структура повного збитку

  • Основні складові прямого збитку

  • Основні складові опосередкованого збитку

  • Чинники техногенного, природного та екологічного ризику в Україні

  • Чинники техногенної небезпеки і ризику

  • Аварії в системах життєзабезпечення

  • Заходи щодо зниження ризику виникнення техногенних надзвичайних ситуацій

  • Чинники природної небезпеки і ризику

  • Просідання ґрунтів

  • Заходи щодо зниження ризику природних надзвичайних ситуацій

  • Гідрометеорологонебезпечні території, Затоплення і підтоплення територій

  • Чинники екологічної небезпеки і ризику

  • Зміна клімату

  • Забруднення навколишнього середовища

  • Забруднення вод України

  • Забруднення атмосферного повітря

  • Радіаційне забруднення атмосферного повітря

  • Забруднення ґрунтів

  • Неефективне використання природних ресурсів
  • Ризик для життя і здоров'я населення

  • Інфекційні захворювання населення

  • Теоретико-методологічні основи аналізу та оцінювання ризику

  • Концепції аналізу та оцінювання ризиків

  • Методи аналізу та оцінювання ризиків

  • Моделі аналізу та оцінювання ризиків

  • Формальні засоби побудови моделей оцінювання ризику

  • Експертні методи та системи прийняття рішень

  • Експертні системи

  • Методи теорії нечітких множин і нечіткої логіки

  • Нечітка логіка

  • Стохастичні методи моделювання

  • Нормальний закон розподілу

  • Гамма-розподіл

  • Логіко-ймовірнісні методи дослідження безпеки

  • Марківський процес

  • Пуассонівський процес

  • Метод статистичного моделювання Монте-Карло

  • Методи оцінювання природного ризику

  • Процеси, що лежать в основі збільшення кількості природних катастроф

  • Оцінювання ризиків від землетрусів

  • Застосування ГІС “Екстремум” для пом'якшення наслідків руйнівних землетрусів оперативним прогнозуванням обстановки в зоні реалізації сейсмічної події

  • Методичний підхід для визначення обсягів руйнувань та кількості людських жертв внаслідок землетрусів

  • Оцінювання ризиків від ураганів та сильних вітрів

  • Прогнозування зсувів

  • Оцінювання ризику від лісових пожеж

  • Прогнозування максимального збитку від природних катастроф за допомогою розподілу Парето

  • Лінійний і нелінійний ріст збитків від природних катастроф

  • Розрахунок характерного максимального одиничного збитку

  • Співвідношення характерного максимального і сумарного збитків для розподілу Парето

  • Верхня границя

  • Приклади розрахунків максимальних і сумарних збитків від природних катастроф

  • Методика комплексного оцінювання техногенної і природної небезпеки країни в регіональному вимірі

  • Системний аналіз техногенної та природної небезпеки України

  • Ідентифікація загроз техногенній і природній безпеці України

  • Визначення пріоритетів елементів системи техногенної і природної безпеки

  • Визначення комплексного показника потенційної небезпеки регіонів щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок інтегрального показника небезпеки регіонів України щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Методи аналізу та оцінювання техногенного ризику

  • Основні поняття теорії надійності та безпеки

  • Показники надійності, безпеки та ризику

  • Обчислення функції надійності складних систем

  • Аналіз безпеки складних систем за допомогою методів “дерево подій” і “дерево відмов”

  • Метод аналітико-статистичного моделювання

  • Байєсівські методи визначення частоти базисних подій

  • Приклад побудови “дерева аналізу надійності людини”

  • Метод якісного оцінювання техногенних ризиків (АВНКВ)

  • Метод аналізу видів відмов і наслідків (АВВН)

  • Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки

  • Методика прогнозування зон токсичного забруднення та наслідків аварій з викидом небезпечних хімічних речовин “ТОКСИ+”

  • Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті

  • Оцінювання ризику ураження населення небезпечними хімічними речовинами за аварій на об'єктах підвищеної небезпеки

  • Методика оцінювання безпеки об'єкта на основі методів теорії нечітких множин та нечіткої логіки

  • Алгоритми побудови моделі комплексного оцінювання безпеки об'єкта

  • Методи оцінювання екологічного ризику

  • Оцінювання екзогенних та ендогенних ризиків смертності населення на основі моделі гомперца- мейкема

  • Аналіз ризиків смертності населення для різних вікових груп

  • Аналіз ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення різних вікових груп

  • Динаміка змін ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення України

  • Оцінювання ризику токсичних ефектів

  • Оцінювання ризику, пов'язаного із впливом іонізуючого випромінювання

  • Оцінювання поглиненої людиною дози внаслідок впливу іонізуючого випромінювання

  • Середні дози опромінення щитоподібної залози дітей та підлітків різних областей України

  • Оцінювання радіаційного ризику

  • Оцінювання радіологічних наслідків аварій за допомогою системи COSYMA

  • Аналіз розповсюдження викидів (скидів) токсичних та радіоактивних забруднювачів у природному середовищі за допомогою системи MEPAS

  • Методика оцінювання збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

  • Порядок розрахунку збитків за типами надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок збитків від руйнування і пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції

  • Розрахунок збитків від втрат готової промислової та сільськогосподарської продукції

  • Розрахунок збитків від втрат сировини, матеріалів та напівфабрикатів, проміжної продукції

  • Розрахунок збитків від вилучення або порушення сільськогосподарських угідь

  • Розрахунок збитків від втрат тваринництва

  • Проблеми і методи управління ризиками

  • Основні принципи управління ризиками

  • Нормування ризиків

  • Механізми регулювання техногенної, природної та екологічної безпеки

  • Задача мінімізації очікуваного збитку на об'єкті внаслідок проведення комплексу захисних заходів від надзвичайних ситуацій

  • Задача мінімізації ресурсів, необхідних для забезпечення прийнятного рівня ризику

  • Методи вирішення задач оптимальних витрат на управління ризиком надзвичайних ситуацій

  • Механізми розподілу ресурсів у соціально- економічних системах

  • Нормативно-правове регулювання безпеки і ризику

  • Ліцензування видів діяльності у сфері промислової безпеки

  • Планування заходів безпеки

  • Паспортизація, ідентифікація та декларування безпеки об'єктів

  • Страхування відповідальності суб'єктів господарювання за збиток від промислової аварії

  • Основні напрями державної політики з питань управління ризиками

  • Міжнародне співробітництво

  • Терористичні ризики

  • Загальний огляд терористичних загроз

  • Класифікація сучасного тероризму

  • Біологічний тероризм

  • Кібернетичний тероризм

  • Ядерно-радіаційний тероризм – глобальна загроза

  • Незаконний обіг ядерних, радіаційних матеріалів і джерел тонізуючого випромінювання. Розвиток “чорного ринку” ядерно- радіаційних матеріалів

  • Потенційні джерела загроз ядерного тероризму

  • Виготовлення примітивного ядерного підривного пристрою

  • Диверсії на ядерних об'єктах

  • ПІСЛЯМОВА