Нелінійність росту збитку з часом є причиною того, що жодна характеристика річного збитку (у тім числі медіана його розподілу) непридатна для довгострокового прогнозу його величини. Розглянемо методику оцінювання і можливості використання з цією метою медіани максимального одиничного збитку µT за деякий термін Т (зазвичай за 20–30 років).
Відразу зазначимо, що якщо на підставі емпіричних даних виявляється, що , то це відбиває істотний нелінійний ріст збитку згодом. Термін, що рекомендується (20–30 років), обрано з таких міркувань. По-перше, він порівнюваний із плановою тривалістю безупинної (без капітального ремонту) експлуатації багатьох виробничих і житлових споруд. При цьому він достатній, щоб відбити ефект нелінійного росту очікуваного збитку згодом. По-друге, тільки такий термін здебільшого може бути забезпечений на основі наявної інформації про режим катастрофічних явищ. Нижче показано, що без залучення додаткових гіпотез щодо характеру розподілу збитку надійний прогноз на Т років можливий тільки на основі масиву даних, що описують режим збитку за термін, не менш як 1,5T.
Медіани обрані з тих міркувань, що математичні сподівання величин збитку для катастроф із “важкими хвостами” дорівнюють нескінченності, а середні значення, оцінювані за випадковими вибірками, украй хиткі і тому неінформативні. Навпаки, вибіркова медіана й у цих випадках збігається до свого теоретичного значення з ростом числа спостережень п. При цьому асимптотичне стандартне відхилення S наближеної медіани від точного значення описує співвідношення
(5.29)
де f(m) – щільність розподілу збитку від окремої ПОДІЇ В ТОЧЦІ X, що відповідає значенню медіани.
Практичне застосування співвідношення (5.29) для оцінювання точності визначення вибіркової медіани потребує згладжування вихідної емпіричної функції розподілу в точці X = m для отримання оцінки f(m).
Зупинимося докладніше на методиці оцінювання медіани максимального збитку від одиничної події за інтервал часу Т. Потік катастроф вважатимемо пуассонівським із середньою інтенсивністю λ подій за рік. Значення λ оцінимо за наявними даними звичайним способом. Якщо за час спостережень τ сталося N катастроф, то отримаємо оцінку λ у вигляді
(5.30)
Для пуассонівського потоку катастроф із деякою емпіричною функцією розподілу збитку від катастроф F(x) функція розподілу максимального збитку за Т років (за умови, що сталася принаймні одна подія) така:
(5.31)
Медіану цього розподілу обчислюють як корінь рівняння
(5.32)
Із залежностей (5.31) і (5.32) отримаємо, що медіана μT максимального збитку дорівнює кореню рівняння
(5.33)
Щоб отримати оцінку μT за вибіркою (), підставимо в (5.33) замість невідомої функції F(x) її вибірковий аналог – вибіркову функцію розподілу
. Розв'язок (5.33) у цьому разі шукатимемо за допомогою інтерполяції двох вибіркових квантилів емпіричної функції розподілу
, порядки яких сусідні зі значенням, обумовленим правою частиною рівняння (5.33). При цьому згадане вище обмеження поширюється на довжину використаної вихідної вибірки. Справді, застосування інтерполяції припускає, що отримане значення квантиля не перевищує максимального значення
, а обмеження щодо тривалості періоду спостереження еквівалентне наведеній нижче нерівності
(5.34)
де п – число спостережень у вихідній вибірці.
Із (5.34) дістанемо явне обмеження на максимальний термін спостережень, на який ще можливе більш-менш надійне визначення медіани збитку на основі вихідної вибірки тривалістю. За
співвідношення (5.34) можна спростити:
(5.35)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розрахунок характерного максимального одиничного збитку“ на сторінці 1. Приємного читання.
