У загальному вигляді оптимізаційну задачу (для визначеності обмежимося випадком мінімізації; задачі максимізації легко зводяться до зазначеного типу) записують так:
де X – множина допустимих планів (альтернатив, дій, варіантів управлінських рішень); f – деяка дійсна функція, визначена на множині X (разом із вимогою мінімізації її називають цільовою функцією).
Розв'язок задачі мінімізації утворює пара , де
– множина оптимальних планів:
– оптимальне (у цьому разі – мінімальне або найменше) значення цільової функції:
Фахівці у сфері цивільного захисту населення і територій для вирішення цих задач загальноприйнятих підходів поки-що не виробили. Здійснюються перші спроби постановки задач оптимального розподілу ресурсів між елементами деякої множини захисних заходів. При цьому зауважимо, що оцінювання ризику спирається на ймовірнісний підхід, який полягає у визначенні ймовірності настання небезпечної події та можливого збитку від неї.
Сформулюємо математичну постановку задачі оптимального розподілу ресурсів між елементами деякої множини захисних заходів так [7]. Позначимо через R(x) індивідуальний ризик на межі безпечної зони об'єкта підвищеної небезпеки. Величина R(x) є кількісною мірою небезпеки і розраховується як добуток імовірності небажаної події на величину можливого збитку від неї. Крім того, R(x) є функцією від захисних заходів, які прово-
дяться на об'єкті, і визначається залежністю
(8.1)
де F – імовірність реалізації небезпечного чинника протягом року, яку розраховують за спеціальною методикою; вона є функцією від захисних заходів, що проводяться на об'єкті; для обчислення ймовірності R(x) застосовують апостеріорно-частотний підхід, який ґрунтується на частотній концепції імовірності; Р – рівень пошкодження об'єкта в разі реалізації небезпечного чинника (математичне сподівання частки пошкодження об'єкта за реалізації небезпечного чинника, або коефіцієнт уразливості об'єкта); теж розраховують за спеціальною методикою, є функцією від захисних заходів, що проводяться на об'єкті; В – балансова вартість об'єкта з урахуванням економічних втрат, пов'язаних із поверненням об'єкта до попереднього стану, тобто до початкового стану, який мав об'єкт до дії на нього небезпечного чинника; вартість включає в себе як прямий збиток, так і непрямий, який може мати місце за впливу небезпечних чинників як на людей, так і на об'єкти неживої природи (будівлі, установки, споруди).
Залежність (8.1) дає змогу змінювати очікуваний збиток проведенням захисних засобів, спрямованих як на зменшення частоти, так і на зниження рівня пошкодження об'єкта при реалізації небезпечного чинника.
Оскільки захисні заходи є витратними і фактично збільшують початкову балансову вартість об'єкта до аварії, то можна вирішити задачу вибору деякого комплексу захисних заходів, для яких очікуваний збиток буде мінімальним, або обернену задачу з мінімізації вкладених ресурсів на задане обмеження очікуваного збитку [8].
Введемо такі позначення:
– балансова вартість об'єкта до проведення захисних заходів;
N – число захисних заходів, спрямованих як на зниження ймовірності реалізації небезпечного чинника (величини F(x)), так і на зниження рівня пошкодження об'єкта в разі реалізації небезпечного чинника (Р(х));
– розрахований час експлуатації i-го заходу до капітального ремонту або реконструкції об'єкта;
– середньорічні експлуатаційні витрати, пов'язані з реалізацією i-го заходу;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Задача мінімізації очікуваного збитку на об'єкті внаслідок проведення комплексу захисних заходів від надзвичайних ситуацій“ на сторінці 1. Приємного читання.
