Процеси, що лежать в основі збільшення кількості природних катастроф

Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління

Ріст кількості природних катастроф обумовлений ростом техногенних впливів на навколишнє природне середовище. Техногенний вплив людини на літосферу призводить до великомасштабних змін у природному середовищі, активізує розвиток низки небезпечних процесів, є причиною появи нових (техноприродних) процесів і явищ, серед яких найнебезпечніші – наведена сейсмічність, опускання територій, підтоплення, карстово-суфозійні провалля, техногенні геофізичні поля.

Техногенні впливи можуть прискорювати накопичення напружень у земній корі, збільшувати частоту землетрусів або сприяти розряджанню тих напружень, що вже накопичилися, будучи “спусковим гачком” підготовленої природою сейсмічної події. Найчастіше наведена сейсмічність виявляється при створенні великих водойм і накачуванні флюїдів у глибини земної кори. Встановлено, що наведену сейсмічність викликали тільки 0,63 % гребель заввишки до 10 м, заввишки до 90 м – 10 %, до 140 м і більше – 21 %.

На урбанізованих територіях техногенні впливи часто призводять до опускання територій у результаті додаткового статичного й динамічного навантаження від будинків, споруд і транспортних систем міста. Процеси опускання міських територій різко активізуються в разі добування підземних вод, нафти і газу. У північно-східній частині Токіо, наприклад, зафіксовано максимальне зниження рівня земної поверхні – близько 4,5 м за період 1920–1980 pp. Внаслідок опускання суходолу зросла потенційна небезпека затоплення міста під час штормів. Аналогічні явища виявлено в іншому великому місті Японії – Осаці, де максимальне опускання становить дещо менше за 3 м. Для захисту міста від морських вод тут побудовано 190 км дамб, 80 насосних станцій і близько 550 спеціальних інженерних споруд.

Катастрофічних розмірів досягло опускання території Мехіко в результаті інтенсивного забору підземних вод. До кінця 1970-х років місто опустилося більш ніж на 4 м, а північно-східна його частина – на 9 м. Нині процес удалося стабілізувати за рахунок скорочення обсягів відкачування води.

Опускання поверхні Землі часто пов'язане з видобутком нафти й газу, причому в цьому разі рівень земної поверхні знижується на більших площах. Найбільш вражаючим прикладом є місто Лонґ-Біч у Каліфорнії (США). Видобуток нафти й газу в цьому районі зумовив осідання території міста зі зростаючою швидкістю. До початку 1960-х років максимальне опускання поверхні досягло 8,8 м, а горизонтальні зсуви – 3,7 м. Вирва осідання мала форму еліпса з осями завдовжки 65 і 10 км і площею близько 52 км2. Серйозно постраждали промислові підприємства, житлові будинки, транспортні шляхи, морський порт.

Одним із найпоширеніших небезпечних техногенно-природних процесів є підтоплення територій, що полягає в підійманні верхнього водоносного горизонту до поверхні Землі. Інтенсивне відкачування підземних вод і зміна сталого гідродинамічного режиму на ділянках, уражених древнім карстом, здатні активізувати карстово-суфозійні процеси, що приводять до утворення вирв техногенно-природного генезису. У деяких районах ці процеси настільки активні, що стають небезпечними не тільки для будинків і споруд, а й для людей.

Інтенсивна господарська діяльність призводить до утворення техногенних фізичних полів – вібраційних, температурних, блукаючих електричних струмів. Найнебезпечнішими є електричні поля блукаючих струмів, що формуються в основному внаслідок витоків з електрифікованого рейкового транспорту, заземлених промислових установок, станцій катодного захисту. У результаті корозійна активність ґрунтів стосовно прокладених у них підземних комунікацій підвищується в 5–10 разів.

Епоха науково-технічного прогресу й глобального техногенезу ознаменувалася початком кліматичних змін, пов'язаних із підвищенням температури на Землі. Зміна температури повітря призводить до розвитку низки процесів у геосферних оболонках Землі, здатних впливати як позитивно, так і негативно на природне середовище. З останнім пов'язані зниження безпеки суспільства і ріст збитків від стихійних лих. Так, за розрахунками американських фахівців, потепління атмосфери на 1 град може призвести до посилення повітряних потоків на Атлантичному узбережжі США на 40–60 %, що збільшить і без того доволі високу уразливість цієї території до тропічних тайфунів і ураганів.

Всесвітня конференція з природних катастроф, що відбулася в травні 1994 р. у Йокогамі (Японія), прийняла декларацію, в якій підкреслено, що боротьба за зменшення збитків від природних катастроф має бути важливим елементом державної стратегії всіх країн у досягненні сталого розвитку [3]. Конференція звернулася до всіх країн із закликом перейти на нову стратегію боротьби із природними катастрофами, засновану на прогнозуванні й запобіганні.

Під час прогнозування треба виходити з існування двох основних передумов розвитку небезпечних природних явищ: історичної (еволюційної) та антропогенної. В основі першої передумови лежать еволюційні процеси розвитку Землі, що приводять до безперервної реорганізації речовини у твердій, рідкій і газоподібній оболонках Землі з виділенням і поглинанням енергії, зміною стану земної кори і взаємодією фізичних полів різної природи. Процеси, що відбуваються, лежать в основі глобальної геодинаміки Землі та розвитку ендогенних, екзогенних, гідрологічних і атмосферних явищ.

Поряд із цим в останні десятиліття істотно зріс антропогенний пресинг на навколишнє середовище, що неминуче призведе до активізації небезпечних природних і розвитку техноприродних процесів. Тому потрібна принципово нова теорія прогнозування, що ґрунтується на врахуванні впливу антропогенних чинників на еволюційний розвиток природних процесів. Нехтування цією обставиною й проведення прогнозування, заснованого тільки на еволюційному чи антропогенному трендах, може спричинити серйозні помилки [1].

Нова стратегія уможливлює перехід на економічне планування й розвиток з урахуванням природних ризиків, що дасть змогу істотно скоротити соціальні й матеріальні втрати. Приймаючи рішення щодо інвестицій у райони підвищених природних небезпек, треба враховувати ризик, а витрати на запобігання або зниження ризику включати в економічний аналіз. Так можна здійснювати додаткове інвестування в окремі регіони, необхідне для будівництва зі зведенням споруд, стійких до впливу того чи іншого виду стихії, створення захисних споруд, підвищення комфортності споруд у несприятливих кліматичних умовах, інженерної підготовки територій, розробки соціальних програм тощо. Тільки такий підхід здатний забезпечити управління ризиком природних катастроф і тим самим відповідати вимогам сталого розвитку.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Процеси, що лежать в основі збільшення кількості природних катастроф“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Перелік умовних позначень

  • Ризик і сталий розвиток суспільства

  • Ризик і проблеми сталого розвитку

  • Основні принципи аналізу безпеки і ризику

  • Математичне визначення ризику

  • Класифікація ризиків

  • Індивідуальний ризик

  • Соціальний ризик

  • Потенційний територіальний ризик

  • Прийнятний ризик

  • Збиток. Структура повного збитку

  • Основні складові прямого збитку

  • Основні складові опосередкованого збитку

  • Чинники техногенного, природного та екологічного ризику в Україні

  • Чинники техногенної небезпеки і ризику

  • Аварії в системах життєзабезпечення

  • Заходи щодо зниження ризику виникнення техногенних надзвичайних ситуацій

  • Чинники природної небезпеки і ризику

  • Просідання ґрунтів

  • Заходи щодо зниження ризику природних надзвичайних ситуацій

  • Гідрометеорологонебезпечні території, Затоплення і підтоплення територій

  • Чинники екологічної небезпеки і ризику

  • Зміна клімату

  • Забруднення навколишнього середовища

  • Забруднення вод України

  • Забруднення атмосферного повітря

  • Радіаційне забруднення атмосферного повітря

  • Забруднення ґрунтів

  • Неефективне використання природних ресурсів

  • Ризик для життя і здоров'я населення

  • Інфекційні захворювання населення

  • Теоретико-методологічні основи аналізу та оцінювання ризику

  • Концепції аналізу та оцінювання ризиків

  • Методи аналізу та оцінювання ризиків

  • Моделі аналізу та оцінювання ризиків

  • Формальні засоби побудови моделей оцінювання ризику

  • Експертні методи та системи прийняття рішень

  • Експертні системи

  • Методи теорії нечітких множин і нечіткої логіки

  • Нечітка логіка

  • Стохастичні методи моделювання

  • Нормальний закон розподілу

  • Гамма-розподіл

  • Логіко-ймовірнісні методи дослідження безпеки

  • Марківський процес

  • Пуассонівський процес

  • Метод статистичного моделювання Монте-Карло

  • Методи оцінювання природного ризику

  • Процеси, що лежать в основі збільшення кількості природних катастроф
  • Оцінювання ризиків від землетрусів

  • Застосування ГІС “Екстремум” для пом'якшення наслідків руйнівних землетрусів оперативним прогнозуванням обстановки в зоні реалізації сейсмічної події

  • Методичний підхід для визначення обсягів руйнувань та кількості людських жертв внаслідок землетрусів

  • Оцінювання ризиків від ураганів та сильних вітрів

  • Прогнозування зсувів

  • Оцінювання ризику від лісових пожеж

  • Прогнозування максимального збитку від природних катастроф за допомогою розподілу Парето

  • Лінійний і нелінійний ріст збитків від природних катастроф

  • Розрахунок характерного максимального одиничного збитку

  • Співвідношення характерного максимального і сумарного збитків для розподілу Парето

  • Верхня границя

  • Приклади розрахунків максимальних і сумарних збитків від природних катастроф

  • Методика комплексного оцінювання техногенної і природної небезпеки країни в регіональному вимірі

  • Системний аналіз техногенної та природної небезпеки України

  • Ідентифікація загроз техногенній і природній безпеці України

  • Визначення пріоритетів елементів системи техногенної і природної безпеки

  • Визначення комплексного показника потенційної небезпеки регіонів щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок інтегрального показника небезпеки регіонів України щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Методи аналізу та оцінювання техногенного ризику

  • Основні поняття теорії надійності та безпеки

  • Показники надійності, безпеки та ризику

  • Обчислення функції надійності складних систем

  • Аналіз безпеки складних систем за допомогою методів “дерево подій” і “дерево відмов”

  • Метод аналітико-статистичного моделювання

  • Байєсівські методи визначення частоти базисних подій

  • Приклад побудови “дерева аналізу надійності людини”

  • Метод якісного оцінювання техногенних ризиків (АВНКВ)

  • Метод аналізу видів відмов і наслідків (АВВН)

  • Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки

  • Методика прогнозування зон токсичного забруднення та наслідків аварій з викидом небезпечних хімічних речовин “ТОКСИ+”

  • Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті

  • Оцінювання ризику ураження населення небезпечними хімічними речовинами за аварій на об'єктах підвищеної небезпеки

  • Методика оцінювання безпеки об'єкта на основі методів теорії нечітких множин та нечіткої логіки

  • Алгоритми побудови моделі комплексного оцінювання безпеки об'єкта

  • Методи оцінювання екологічного ризику

  • Оцінювання екзогенних та ендогенних ризиків смертності населення на основі моделі гомперца- мейкема

  • Аналіз ризиків смертності населення для різних вікових груп

  • Аналіз ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення різних вікових груп

  • Динаміка змін ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення України

  • Оцінювання ризику токсичних ефектів

  • Оцінювання ризику, пов'язаного із впливом іонізуючого випромінювання

  • Оцінювання поглиненої людиною дози внаслідок впливу іонізуючого випромінювання

  • Середні дози опромінення щитоподібної залози дітей та підлітків різних областей України

  • Оцінювання радіаційного ризику

  • Оцінювання радіологічних наслідків аварій за допомогою системи COSYMA

  • Аналіз розповсюдження викидів (скидів) токсичних та радіоактивних забруднювачів у природному середовищі за допомогою системи MEPAS

  • Методика оцінювання збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

  • Порядок розрахунку збитків за типами надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок збитків від руйнування і пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції

  • Розрахунок збитків від втрат готової промислової та сільськогосподарської продукції

  • Розрахунок збитків від втрат сировини, матеріалів та напівфабрикатів, проміжної продукції

  • Розрахунок збитків від вилучення або порушення сільськогосподарських угідь

  • Розрахунок збитків від втрат тваринництва

  • Проблеми і методи управління ризиками

  • Основні принципи управління ризиками

  • Нормування ризиків

  • Механізми регулювання техногенної, природної та екологічної безпеки

  • Задача мінімізації очікуваного збитку на об'єкті внаслідок проведення комплексу захисних заходів від надзвичайних ситуацій

  • Задача мінімізації ресурсів, необхідних для забезпечення прийнятного рівня ризику

  • Методи вирішення задач оптимальних витрат на управління ризиком надзвичайних ситуацій

  • Механізми розподілу ресурсів у соціально- економічних системах

  • Нормативно-правове регулювання безпеки і ризику

  • Ліцензування видів діяльності у сфері промислової безпеки

  • Планування заходів безпеки

  • Паспортизація, ідентифікація та декларування безпеки об'єктів

  • Страхування відповідальності суб'єктів господарювання за збиток від промислової аварії

  • Основні напрями державної політики з питань управління ризиками

  • Міжнародне співробітництво

  • Терористичні ризики

  • Загальний огляд терористичних загроз

  • Класифікація сучасного тероризму

  • Біологічний тероризм

  • Кібернетичний тероризм

  • Ядерно-радіаційний тероризм – глобальна загроза

  • Незаконний обіг ядерних, радіаційних матеріалів і джерел тонізуючого випромінювання. Розвиток “чорного ринку” ядерно- радіаційних матеріалів

  • Потенційні джерела загроз ядерного тероризму

  • Виготовлення примітивного ядерного підривного пристрою

  • Диверсії на ядерних об'єктах

  • ПІСЛЯМОВА