Значної екологічної шкоди зазнають ґрунти України внаслідок їх забруднення викидами промисловості, невиваженого використання в аграрному секторі засобів хімізації, а також забруднення значних площ у місцях розташування великих тваринницьких комплексів та птахофабрик.
До 20 % забруднених земель міських, приміських та індустріальних районів перебувають у кризовому стані. Спостерігаються процеси подальшого окиснення ґрунтів, зменшення в них вмісту рухомого фосфору й обмінного калію.
Сучасний технічний стан зрошувальних і осушувальних систем, значні площі підтоплення зрошуваних земель та кислих і зарослих чагарниками осушених земель призвели до зниження загальної врожайності сільськогосподарських культур відносно прогнозованого рівня на ЗО % на зрошуваних та на 15 % – на осушених землях.
Після аварії на ЧАЕС площі забруднених територій в Україні значно збільшилися. Радіонуклідами забруднено понад 4,6 млн га земель 12 областей, у тім числі 3,1 млн га орних земель, близько 400 тис. га природних кормових угідь, понад 3 млн га лісів. Із землекористування вилучено 119 тис. га сільськогосподарських угідь, у тім числі 65 тис. га ріллі [41].
1995–2005 pp. відбувався процес самодезактивації поверхневого шару ґрунту, але швидкість його була незначною. Горизонтальна міграція радіонуклідів не привела до відчутного їх перерозподілу в агроландшафтах [43].
Дані спектрометричних досліджень підтвердили вертикульну міграцію 137Cs профілем ґрунту. Інтенсивніше цей процес відбувається у пухкішому, гумусовому шарі. У шарі грунту 0–20 см 37Cs розподілений рівномірно, тут зосереджено в середньому 41 % цієї забруднювальної речовини, у шарі 20–40 см його рівень знижується до мінімального (в середньому 7 %), на глибині 100 см – він теж розподілений рівномірно.
За 20 років, що минули після Чорнобильської аварії, внаслідок радіоактивного розпаду щільність забруднення грунтів зменшилась приблизно на 35 %. Там, де щільність забруднення земель 137Cs у 1986 р. становила 15 Кі/км2, сьогодні вона знизилась до 10 Кі/км2 [42].
Внаслідок вертикальної міграції на луках й пасовищах нукліди потрапляють вглиб, але винесення їх за межі кореневого шару невелике. Прямі спостереження за вмістом 137Cs в орному шарі показали, що фактично цей показник зменшився не більш як на 15–20 %. Очевидно, це пов'язано зі щорічним перемішуванням орного шару під час оранки та культивацій.
Забруднювальні речовини, що потрапляють в атмосферу, осідають на ґрунті в радіусі до 5–10 км від джерела забруднення. Практично повсюдно у містах джерелами забруднення ґрунтів важкими металами й радіонуклідами є підприємства чорної та кольорової металургії, легкої промисловості, ТЕЦ.
Тверді відходи. Забруднення природного середовища зумовлене передусім відходами промислових, сільськогосподарських і побутових об'єктів. Тверді відходи, до яких належать металургій-
Рис. 3.18. Розподіл відходів за видами економічної діяльності у 2005 р.
ні шлаки, відходи збагачення корисних копалин, звалища побутового сміття, часто складують на сільськогосподарських угіддях, вони і є джерелами виділення токсичних речовин і елементів, які потрапляють в атмосферу, ґрунти, поверхневі й підземні води, завдаючи їм непоправної шкоди. Наприклад, тільки у 2005 р. на підприємствах України утворилось 2 млн 412 тис. т відходів І–III класів небезпеки, що лише на 8,5 тис. т менше порівняно з 2004 р. Основна частина відходів (2,1 млн т або 88 % їх загального обсягу) належить до III класу небезпеки.
Відходи II класу небезпеки становили 320,8 тис. т, І класу – 12,6 тис. т. Найбільші кількості відходів утворюються на підприємствах чорної металургії (600,7 тис. т або 25 % загального обсягу відходів), виробництва кольорових металів (380,9 тис. т або 16 %), хімічного виробництва (356,6 тис. т або 15 %), сільського, мисливського та лісового господарств (192,6 тис. т або 8 %), виробництва електричних машин та апаратури (166,4 тис. т або 7 %) (рис. 3.18).
Частка відходів, які були повністю використані для отримання тієї чи іншої продукції або знешкоджені, становила 39 %.
Дуже небезпечними для навколишнього середовища є відходи, які формують несанкціоновані звалища або скидаються безпосередньо у водойми. У 2005 р. було зафіксовано 1,8 тис. т таких відходів, у тім числі 14 т відходів І класу небезпеки.
За статистичними даними, у місцях організованого складування відходів знаходиться лише 39 % загальної їх кількості. Загалом станом на 1 січня 2006 р. у сховищах організованого складування та на території підприємств країни було накопичено 21,7 млн т небезпечних відходів [39]. Дві третини сумарної їх кількості, що належать до І–III класів небезпеки, зберігається на територіях Донецької та Запорізької областей, і майже чверть – на територіях АР Крим, Дніпропетровської, Луганської та Сумської областей. З відходів І класу небезпеки 90 % розміщено у сховищах організованого складування Донецької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Луганської та Чернігівської областей.
За низького рівня впровадження технологій переробки відходів існує реальна загроза для населення й біосфери великих і середніх міст. Внаслідок постійного зростання обсягу відходів, утилізація і складування яких знаходяться на дуже низькому рівні, вони накопичуються на великих територіях, що призводить до трансформування природних ландшафтів у техногенні. Динаміку утворення й поводження з відходами в Україні ілюструє рис. 3.19.
Аналіз основних загроз навколишньому середовищу України не можна проводити без урахування наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки вона спричинила значний негативний вплив на загальну екологічну ситуацію в державі. В Україні накопичені значні обсяги радіоактивних відходів (РАВ). Вони утворилися внаслідок аварії на ЧАЕС, видобутку уранової руди, експлуатації АЕС і дослідних ядерних реакторів, а також використання джерел іонізу-
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Забруднення ґрунтів“ на сторінці 1. Приємного читання.
