Для України істотним є ризик виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з аваріями на хімічно небезпечних об'єктах та трубопровідному транспорті, в результаті яких у навколишнє середовище викидаються небезпечні хімічні речовини. В разі аварії на хімічному підприємстві відбувається залповий вплив на навколишнє середовище вкрай інтенсивного несприятливого чинника. Хмара, що сформувалася після руйнування резервуара з небезпечними хімічними речовинами, поширюється в напрямку вітру, поступово розсіюючись із віддаленням від епіцентру аварії. Після проходження деякої відстані концентрація НХР у повітрі знижується настільки, що перестає становити загрозу для життя і здоров'я людей. Відстань від епіцентру аварії до зазначеної точки називають глибиною зони забруднення. Число людей, уражених хмарою НХР, залежить від щільності населення на прилеглій до підприємства території, глибини і площі зони зараження, а також метеорологічних умов і періоду часу, протягом якого забруднена хмара “нависає” над територією. Тому визначення наслідків виливу (викиду) НХР за аварій на промислових об'єктах і транспорті є важливим завданням для прогнозування хімічної обстановки, складання планів реагування і захисту населення.
Прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті
Ця методика призначена для прогнозування масштабів зараження в разі аварій із НХР на промислових об'єктах, автомобільному, річковому, залізничному, трубопровідному транспорті, а також може бути використана для розрахунків на морському транспорті, якщо хмара НХР за аварії на ньому може дістатись прибережної зони, де мешкає населення. Методику застосовують тільки для НХР, які зберігаються у газоподібному або рідкому стані, та які в момент виливу, викиду переходять у газоподібний стан і створюють первинну або (і) вторинну хмару НХР. Вона передбачає проведення розрахунків для планування заходів щодо захисту населення тільки на висоті до 10 м над поверхнею землі (приземний шар повітря). Методика подається у вигляді таблиць готових розрахованих параметрів зон забруднення, що дає змогу оперативно прогнозувати масштаби забруднення. На основі моделювання і прогнозування атмосферного переміщення хімічних речовин за нею можна побудувати зону можливого хімічного забруднення та зону фактичного хімічного забруднення.
Зона можливого хімічного зараження (ЗМХЗ) – це територія, в межах якої під впливом зміни напрямку вітру можливе переміщення хмари НХР з небезпечними концентраціями. Зона фактичного хімічного зараження НХР – це територія як осередок хімічного зараження, де фактично розлита НХР, та місцевості, над якими утворилась хмара НХР.
У Методиці вживається термін “прогнозована зона хімічного зараження” (ПЗХЗ), що є замкненою ділянкою території, де концентрація НХР у приземному шарі повітря перевищує поріг гострого отруєння. Це розрахункова зона в межах ЗМХЗ, параметри якої приблизно визначають за формою еліпса.
Довгострокове прогнозування здійснюється заздалегідь для визначення можливих масштабів зараження, сил і засобів, які залучатимуться для ліквідації наслідків аварії, складання планів локалізації аварій та інших документів.
Для довгострокового (оперативного) прогнозування використовують такі вихідні дані – характеристики викиду та довколишніх умов:
• загальна кількість НХР для об'єктів, які знаходяться в небезпечних районах (на воєнний час, для сейсмонебезпечних районів тощо); у цьому разі приймають розлив НХР “вільно”;
• кількість НХР в одиничній максимальній технологічній ємкості для інших об'єктів; у цьому разі приймають розлив НХР “у піддон” або “вільно” залежно від умов зберігання НХР;
• метеорологічні умови: швидкість вітру в приземному шарі – 1 м/с, температура повітря 20 °С, ступінь вертикальної стійкості повітря (СВСП) – інверсія, напрямок вітру не враховують, а поширення хмари забрудненого повітря беруть у крузі 360°;
• середня щільність населення для цієї місцевості;
• площа зони можливого хімічного зараження: ;
• площа прогнозованої зони хімічного зараження:
;
• ступінь заповнення резервуара (резервуарів) беруть 70 % його паспортного об'єму;
• резервуари з НХР у разі аварій руйнуються повністю;
• за аварій на продуктопроводах (аміакопроводах тощо) кількість НХР, яка може бути викинута, беруть за її кількістю між відсікачами (для продуктопроводів масу НХР беруть 300–500 т);
• заходи щодо захисту населення детальніше плануються на глибину зони можливого хімічного зараження, яка утворюється протягом перших 4 год після початку аварії.
У методиці вертикальну стійкість повітря характеризують трьома якісними категоріями: інверсією, ізотермією і конвекцією.
Інверсія – це такий стан приземного шару повітря, за якого температура поверхні грунту нижча за температуру повітря на висоті 2 м над поверхнею. За інверсії температура повітря підвищується зі збільшенням висоти.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті“ на сторінці 1. Приємного читання.
