Механізми розподілу ресурсів утворюють великий і надзвичайно важливий для практичного застосування клас механізмів управління складними системами. Розглянемо задачу розподілу ресурсів із погляду теорії управління складними системами.
Надалі зупинимось на дворівневій системі, що має центральний орган (ЦО) розподілу ресурсів і N підсистем (регіонів, об'єктів), між якими розподіляється ресурс одного типу. Вважатимемо, що елементи системи є інформаційно незалежними. Навіть у такому спрощеному трактуванні задача розподілу ресурсів є досить складною. Вона є однією з найважливіших у теорії активних систем (ТАС).
ТАС [12–14] – відносно новий напрям теорії управління соціально-економічними системами, що вивчає властивості функціонування системи, обумовлені проявами активності її елементів. Можна виділити два основні принципи структурної організації систем, які великою мірою визначають способи вирішення задач розподілу ресурсів:
• системи з централізованим управлінням (пасивні системи);
• системи з децентралізованим управлінням (активні системи).
Усі елементи пасивної системи підлеглі одному центральному органу розподілу ресурсів. За такої структури інформація про стан кожного об'єкта передається в ЦО, де переробляється, у результаті чого видається керівний вплив, реалізований у підсистемах. Перевага: наявність повної інформації про всі елементи системи, можливість отримання абсолютного екстремуму функції цілі центральним органом. Недолік подібної організації: відсутність обліку еволюційних змін у її окремих ланках.
У децентралізованій системі елементи великою мірою самі визначають свої показники. Роль ЦО зводиться до коригування цих показників з урахуванням інтересів підсистем. Елементи подібного типу називають активними елементами (АЕ). ЦО виконує роль регулятора, що видає підсистемам деякий керівний вплив (наприклад, ціни на ресурси, орієнтовний план розподілу ресурсів). Підсистеми, керуючись власними цілями, визначають свою реакцію (потреба в ресурсах за заданих цін, оцінках плану розподілу) за заданого керівного впливу і повідомляють про неї в ЦО
Рис. 8.3. Типові цільової функції: а – опукла; б – опукла з явним максимумом
розподілу ресурсів. Процедура розподілу здійснюється відповідно до деякого правила (механізму), що є в ЦО.
Спочатку розглянемо підхід до вирішення задачі розподілу ресурсів у пасивних системах, який може бути частково використаний і в ТАС. Нехай як функції корисності (цільової функції) пасивного елемента (ПЕ) використовуються опуклі функції , де xі – кількість ресурсу, який виділяється i-му ПЕ центром,
.
На рис. 8.3 наведено варіанти типових цільових функцій: опуклої за відсутності екстремуму та опуклої з явним максимумом. Складніші види цільових функцій не розглядатимемо, але вони також можуть мати місце.
Розглянемо розв'язок даної задачі відповідно до пропозицій праці [4]. Введемо функцію Лагранжа R:
Тут λ можна вважати ваговим коефіцієнтом ПЕ, що в даній постановці задачі прийнятий однаковим для всіх ПЕ. Вирішення задачі оптимального розподілу ресурсів еквівалентне розв'язку такої задачі:
(8.28)
(8.29)
Для задач прийняття рішень за умов невизначеності та ризику принцип оптимальності часто будується у вигляді функції корисності.
Нехай, наприклад, функції корисності мають вигляд
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механізми розподілу ресурсів у соціально- економічних системах“ на сторінці 1. Приємного читання.
