Одним із опосередкованих вимірів безпеки людини є ризик її смертності [8]. Тому для встановлення співвідношення природних, техногенних, біологічних і соціальних чинників впливу на безпеку людини за допомогою методів математичного моделювання у праці [9] визначено кількісні оцінки екзогенного та ендогенного ризиків смертності населення України за період 1980–2005 pp., досліджено динаміку ризиків смертності внаслідок впливу зовнішніх шкідливих чинників.
Математична модель оцінювання екзогенної та ендогенної складових ризиків смертності
Докладний аналіз і кількісні оцінки ризиків смертності людини в усіх сферах життєдіяльності потребують виокремлення їх за причинами смерті, а саме [10, 11]:
• екзогенні ризики смертності людини, спричинені зовнішніми впливами на організм людини;
• ендогенні ризики смертності людини як результат вроджених захворювань чи природного старіння.
Аналіз і кількісне оцінювання ризиків смертності найдоцільніше проводити за статистичними даними щодо коефіцієнтів смертності населення. Статистичною базою для виконаного дослідження слугували дані статево-вікових показників смертності населення України за 1980–2005 pp., надані Держкомстатом України.
Основою математичної моделі для виділення ендогенної та екзогенної складових ризику із демографічних даних коефіцієнтів смертності населення є закон Гомперца–Мейкема, який описує залежність інтенсивності смертності від віку для певних груп населення і відповідає принципу універсальності, оскільки описує тривалість життя різних біологічних видів, включаючи людину. Результати досліджень, виконаних у працях [10–12], підтверджують, що він досить добре збігається із статистичними даними інтенсивності смертності (коефіцієнтів смертності) населення в різних країнах і в різні періоди часу.
Одну з перших і найвдалішу спробу виразити залежність смертності від віку математично зробив англійський вчений Б. Гомперц ще в 1825 р. Вона мала такий вигляд:
(7.1)
де – інтенсивність смертності у віці τ; β і а – параметри рівняння.
Б. Гомперц зазначав, що разом зі смертністю, яка експоненціально збільшується з віком, може існувати компонента смертності, що від віку не залежить. Смерть людини може бути наслідком двох співіснуючих причин: одна з них випадкова, без попередньої схильності до смерті чи виснаженості організму; друга – виснаженість або підвищена нездатність чинити опір деструктивним впливам. Однак під час аналізу таблиць смертності Б. Гомперц обмежився експоненціальною складовою смертності. Лише через 35 років У. Мейкем додав до формули Б. Гомперца цей незалежний від віку параметр. У результаті з'явилася формула, відома нині як закон Гомперца–Мейкема.
Закон Гомперца–Мейкема для виокремлення ендогенної та екзогенної складових із медико-демографічних даних щодо смертності населення має такий вигляд:
(7.2)
де – коефіцієнти смертності населення; t – змінна часу; τ – вік людини; а і β – сталі; R(t) – змінна, що залежить тільки від часу і розглядається як значення екзогенного ризику смертності; член рівняння β ехр(ат) не залежить від часу, а залежить від віку й описує ендогенну складову інтенсивності смертності.
При цьому для розвинених держав складова, яку описують за допомогою R(t), упродовж останніх 50 років монотонно спадала і за останні роки досягла практично сталого значення, причому коефіцієнти а і β для конкретної популяції залишаються сталими упродовж тривалого періоду часу. Саме ця обставина і дає змогу розглядати член R(t) у рівнянні (7.2) як екзогенну складову, а – як ендогенну складову смертності для конкретної популяції.
Однак детальніші дослідження засвідчили, що складова R(t) також залежить від віку τ, і в наближенні рівняння (7.2) описує екзогенну складову інтенсивності смерті тільки інтегрально для всіх вікових груп. Автори праці [11] запропонували математичну модель для виокремлення ендогенних та екзогенних ризиків смертності із загальних статистичних даних інтенсивності смертності, яка описується формулою
(7.3)
де – екзогенна складова інтенсивності смертності населення, що залежить від часу t і віку τ;
– ендогенна складова, яка залежить тільки від віку й описується моделлю Гомперца–Мейкема.
Результати досліджень підтвердили, що математична модель (7.1) адекватно описує статистичні дані для інтенсивності смертності (коефіцієнтів смертності) населення, причому експоненціальний закон залежності ендогенної складової смертності від віку простежується чітко, а екзогенної – має інший характер. Вона хоч і зростає з віком як ендогенна складова, проте закон зростання не експоненціальний.
Аналіз ризиків смертності населення для різних вікових груп
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінювання екзогенних та ендогенних ризиків смертності населення на основі моделі гомперца- мейкема“ на сторінці 1. Приємного читання.
