Методи оцінювання природного ризику

Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління

На поверхні Землі та в прилеглих до неї шарах атмосфери розвиваються складні фізичні, фізико-хімічні й біохімічні процеси, що супроводжуються обміном і взаємною трансформацією різних видів енергії. Джерелами енергії є процеси перетворення речовини, що відбуваються всередині Землі, фізичні й хімічні взаємодії її зовнішніх оболонок і фізичних полів, а також геліофізичні впливи. Ці процеси лежать в основі еволюції Землі й природної обстановки на ній [1]. Геодинамічні процеси зумовлюють розвиток таких небезпечних явищ, як землетруси, виверження вулканів, цунамі, зсуви, селі, повені, циклони, урагани тощо. За останні 10 років кількість загиблих у результаті природних катастроф зросла на 50 % порівняно з попереднім десятиліттям.

Світові тенденції у розвитку природних катастроф

Аналіз даних щодо природних катастроф, які відбулися за останні десятиліття на земній кулі, засвідчують тенденцію їх зростання. Найуразливішим для природних катастроф є Азійський континент. Тільки в Азійсько-Тихоокеанському регіоні за останні 30 років від стихійних лих загинуло 1,4 млн осіб, а матеріальні збитки становлять мільярди доларів США.

Усвідомлення того, що природні катастрофи є серйозною перешкодою розвитку економіки, та трагічні події у південно-східній Азії спонукали Генеральну асамблею ООН провести у 2005 р. Міжнародну конференцію щодо попередження стихійних лих. Конференція відбулася у м. Кобе (Японія), у ній взяло участь 4500 делегатів зі 168 країн. Місце проведення вибрано не випадково, оскільки територія Японії знаходиться на “Тихоокеанському вогненному крузі” і в неї є великий досвід боротьби з такими природними явищами, як землетруси, тропічні шторми і тайфуни. Крім цього, 17 січня 1995 р. стався сильний землетрус Ханшин–Авадзи, внаслідок чого постраждало місто Кобе з населенням 1,5 млн осіб та прилеглі райони, загинуло 5502 людини, понад 40 тис. осіб поранено [2]. Ханшинський землетрус виявився найзбитковішим катастрофічним явищем XX ст. – загальний збиток від нього сягнув 130 млрд дол. США. Тільки через 12 років Японії вдалося відновити зруйновані інфраструктуру та економіку регіону.

У січні 2001 р. землетрус у штаті Гуджарат (Індія) призвів до загибелі 20 тис. людей, 167 тис. осіб отримали поранення різного ступеня, матеріальний збиток досяг 2,1 млрд дол. США.

У 1988 р. в Науковому центрі з епідеміологічних катастроф (The Center for Research on the Epidemiology of Disasters – CRED), що знаходиться в Брюсселі, було розпочато роботу зі створення бази даних і вивчення природних катастроф у різних частинах світу. В банк даних включали тільки великі катастрофи, в яких загинуло не менш як 10 або постраждало не менш як 100 осіб. Центр зібрав інформацію про природні катастрофи у світі за 35 років (1965–1999). Зокрема, розглянуто 6385 великих катастроф, пов'язаних тільки з найпоширенішими природними небезпеками: землетрусами, повенями, тайфунами і штормами, посухами, виверженнями вулканів, зсувами, екстремальними температурами (заморозки, ожеледі, суховії). Останні три явища об'єднані в одну групу, названу “інші природні катастрофи”. З аналізу цих даних простежуються певні тенденції в розвитку природних небезпек у світі (рис. 5.1). Усі небезпечні події згруповано за п'ятирічними інтервалами, для кожного інтервалу знайдено середнє число. Дані рис. 5.1 підтверджують, що у світі зростає кількість природних катастрофічних явищ. У 1990–1994 pp. їх трапилось майже втричі більше, ніж у 1965–1969 pp. У 1995–1999 pp. їх число залишилось великим, хоча й дещо меншим, ніж у попередні 5 років. У наступні п'ять років число природних катастроф знову зросло.

Найпоширенішими у світі є тропічні шторми, повені, землетруси і посухи. Ці види небезпечних явищ становлять відповідно

Динаміка великих природних катастроф у світі за 1965–1999 pp. (середнє щорічне значення за 5-річні періоди) [1]. Тут і на рис. 5.3: 1 – тайфуни і шторми; 2 – повені; 3 – землетруси; 4 – посухи; 5 – інші катастрофи

Рис. 5.1. Динаміка великих природних катастроф у світі за 1965–1999 pp. (середнє щорічне значення за 5-річні періоди) [1]. Тут і на рис. 5.3: 1 – тайфуни і шторми; 2 – повені; 3 – землетруси; 4 – посухи; 5 – інші катастрофи

34, 32, 13 і 9 % загального числа НС. На інші види припадає 12 % (рис. 5.2).

Руйнівні природні явища, що завдають максимальних економічних збитків особливо поширені на Азійському континенті (39 % загального числа найбільших катастроф), у Південній і Північній Америці (26), Європі (13), Африці (13), Океанії (9 %) (рис. 5.3).

Найпоширеніші природні катастрофи у світі (1965–1999)

Рис. 5.2. Найпоширеніші природні катастрофи у світі (1965–1999)

Розподіл катастроф за континентами світу (1965–1999) [1]

Рис. 5.3. Розподіл катастроф за континентами світу (1965–1999) [1]

Для України динаміка природних катастроф має дещо інший характер. Так, за даними МНС України, за 9 років (1997–2005) було зареєстровано 1369 надзвичайних ситуацій природного характеру (рис. 5.4), серед яких переважали НС гідрометеорологічного характеру, інфекційні захворювання та отруєння населення. Середньорічна кількість НС за останнє десятиліття в Україні ста-

Зміна кількості природних надзвичайних ситуацій в Україні (1997– 2005): (дані МНС України): 1 – метеорологічні; 2 – геологічні; 3 – масове отруєння населення; 4 – інфекційні захворювання людей; 5 – масова загибель диких тварин; 6 – пожежі в природних екосистемах

Рис. 5.4. Зміна кількості природних надзвичайних ситуацій в Україні (1997– 2005): (дані МНС України): 1 – метеорологічні; 2 – геологічні; 3 – масове отруєння населення; 4 – інфекційні захворювання людей; 5 – масова загибель диких тварин; 6 – пожежі в природних екосистемах

новила 152, у той час як у попередньому десятилітті вона була значно більшою. Найбільше природних НС трапилось у 1997– 1998 pp., що пов'язано з періодом масової активізації природних процесів й обумовлено екстремальним підвищенням середньорічної температури повітря в ці роки. Слідом за цим у 1999 р. зафіксовано значний спад загальної кількості природних надзвичайних ситуацій.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи оцінювання природного ризику“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Перелік умовних позначень

  • Ризик і сталий розвиток суспільства

  • Ризик і проблеми сталого розвитку

  • Основні принципи аналізу безпеки і ризику

  • Математичне визначення ризику

  • Класифікація ризиків

  • Індивідуальний ризик

  • Соціальний ризик

  • Потенційний територіальний ризик

  • Прийнятний ризик

  • Збиток. Структура повного збитку

  • Основні складові прямого збитку

  • Основні складові опосередкованого збитку

  • Чинники техногенного, природного та екологічного ризику в Україні

  • Чинники техногенної небезпеки і ризику

  • Аварії в системах життєзабезпечення

  • Заходи щодо зниження ризику виникнення техногенних надзвичайних ситуацій

  • Чинники природної небезпеки і ризику

  • Просідання ґрунтів

  • Заходи щодо зниження ризику природних надзвичайних ситуацій

  • Гідрометеорологонебезпечні території, Затоплення і підтоплення територій

  • Чинники екологічної небезпеки і ризику

  • Зміна клімату

  • Забруднення навколишнього середовища

  • Забруднення вод України

  • Забруднення атмосферного повітря

  • Радіаційне забруднення атмосферного повітря

  • Забруднення ґрунтів

  • Неефективне використання природних ресурсів

  • Ризик для життя і здоров'я населення

  • Інфекційні захворювання населення

  • Теоретико-методологічні основи аналізу та оцінювання ризику

  • Концепції аналізу та оцінювання ризиків

  • Методи аналізу та оцінювання ризиків

  • Моделі аналізу та оцінювання ризиків

  • Формальні засоби побудови моделей оцінювання ризику

  • Експертні методи та системи прийняття рішень

  • Експертні системи

  • Методи теорії нечітких множин і нечіткої логіки

  • Нечітка логіка

  • Стохастичні методи моделювання

  • Нормальний закон розподілу

  • Гамма-розподіл

  • Логіко-ймовірнісні методи дослідження безпеки

  • Марківський процес

  • Пуассонівський процес

  • Метод статистичного моделювання Монте-Карло

  • Методи оцінювання природного ризику
  • Процеси, що лежать в основі збільшення кількості природних катастроф

  • Оцінювання ризиків від землетрусів

  • Застосування ГІС “Екстремум” для пом'якшення наслідків руйнівних землетрусів оперативним прогнозуванням обстановки в зоні реалізації сейсмічної події

  • Методичний підхід для визначення обсягів руйнувань та кількості людських жертв внаслідок землетрусів

  • Оцінювання ризиків від ураганів та сильних вітрів

  • Прогнозування зсувів

  • Оцінювання ризику від лісових пожеж

  • Прогнозування максимального збитку від природних катастроф за допомогою розподілу Парето

  • Лінійний і нелінійний ріст збитків від природних катастроф

  • Розрахунок характерного максимального одиничного збитку

  • Співвідношення характерного максимального і сумарного збитків для розподілу Парето

  • Верхня границя

  • Приклади розрахунків максимальних і сумарних збитків від природних катастроф

  • Методика комплексного оцінювання техногенної і природної небезпеки країни в регіональному вимірі

  • Системний аналіз техногенної та природної небезпеки України

  • Ідентифікація загроз техногенній і природній безпеці України

  • Визначення пріоритетів елементів системи техногенної і природної безпеки

  • Визначення комплексного показника потенційної небезпеки регіонів щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок інтегрального показника небезпеки регіонів України щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Методи аналізу та оцінювання техногенного ризику

  • Основні поняття теорії надійності та безпеки

  • Показники надійності, безпеки та ризику

  • Обчислення функції надійності складних систем

  • Аналіз безпеки складних систем за допомогою методів “дерево подій” і “дерево відмов”

  • Метод аналітико-статистичного моделювання

  • Байєсівські методи визначення частоти базисних подій

  • Приклад побудови “дерева аналізу надійності людини”

  • Метод якісного оцінювання техногенних ризиків (АВНКВ)

  • Метод аналізу видів відмов і наслідків (АВВН)

  • Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки

  • Методика прогнозування зон токсичного забруднення та наслідків аварій з викидом небезпечних хімічних речовин “ТОКСИ+”

  • Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті

  • Оцінювання ризику ураження населення небезпечними хімічними речовинами за аварій на об'єктах підвищеної небезпеки

  • Методика оцінювання безпеки об'єкта на основі методів теорії нечітких множин та нечіткої логіки

  • Алгоритми побудови моделі комплексного оцінювання безпеки об'єкта

  • Методи оцінювання екологічного ризику

  • Оцінювання екзогенних та ендогенних ризиків смертності населення на основі моделі гомперца- мейкема

  • Аналіз ризиків смертності населення для різних вікових груп

  • Аналіз ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення різних вікових груп

  • Динаміка змін ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення України

  • Оцінювання ризику токсичних ефектів

  • Оцінювання ризику, пов'язаного із впливом іонізуючого випромінювання

  • Оцінювання поглиненої людиною дози внаслідок впливу іонізуючого випромінювання

  • Середні дози опромінення щитоподібної залози дітей та підлітків різних областей України

  • Оцінювання радіаційного ризику

  • Оцінювання радіологічних наслідків аварій за допомогою системи COSYMA

  • Аналіз розповсюдження викидів (скидів) токсичних та радіоактивних забруднювачів у природному середовищі за допомогою системи MEPAS

  • Методика оцінювання збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

  • Порядок розрахунку збитків за типами надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок збитків від руйнування і пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції

  • Розрахунок збитків від втрат готової промислової та сільськогосподарської продукції

  • Розрахунок збитків від втрат сировини, матеріалів та напівфабрикатів, проміжної продукції

  • Розрахунок збитків від вилучення або порушення сільськогосподарських угідь

  • Розрахунок збитків від втрат тваринництва

  • Проблеми і методи управління ризиками

  • Основні принципи управління ризиками

  • Нормування ризиків

  • Механізми регулювання техногенної, природної та екологічної безпеки

  • Задача мінімізації очікуваного збитку на об'єкті внаслідок проведення комплексу захисних заходів від надзвичайних ситуацій

  • Задача мінімізації ресурсів, необхідних для забезпечення прийнятного рівня ризику

  • Методи вирішення задач оптимальних витрат на управління ризиком надзвичайних ситуацій

  • Механізми розподілу ресурсів у соціально- економічних системах

  • Нормативно-правове регулювання безпеки і ризику

  • Ліцензування видів діяльності у сфері промислової безпеки

  • Планування заходів безпеки

  • Паспортизація, ідентифікація та декларування безпеки об'єктів

  • Страхування відповідальності суб'єктів господарювання за збиток від промислової аварії

  • Основні напрями державної політики з питань управління ризиками

  • Міжнародне співробітництво

  • Терористичні ризики

  • Загальний огляд терористичних загроз

  • Класифікація сучасного тероризму

  • Біологічний тероризм

  • Кібернетичний тероризм

  • Ядерно-радіаційний тероризм – глобальна загроза

  • Незаконний обіг ядерних, радіаційних матеріалів і джерел тонізуючого випромінювання. Розвиток “чорного ринку” ядерно- радіаційних матеріалів

  • Потенційні джерела загроз ядерного тероризму

  • Виготовлення примітивного ядерного підривного пристрою

  • Диверсії на ядерних об'єктах

  • ПІСЛЯМОВА