Заходи щодо зниження ризику виникнення техногенних надзвичайних ситуацій

Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління

Проблеми профілактики і запобігання великим промисловим аваріям стали предметом обговорення у багатьох країнах світу. За останні два десятиліття змінилась ідеологія протидії техногенним аваріям і катастрофам у бік її вдосконалення й розвитку такої галузі, як управління техногенною безпекою. Якщо раніше у промисловості акцент робився на розвитку служб забезпечення поставарійної стадії, де головною засадою був принцип “вчасно реагувати і ліквідовувати”, то тепер він перенесений на забезпечення превентивної стадії, тобто на “запобігання” виникненню аварії.

Відповідно до чинного законодавства України суб'єкти господарювання, у власності або користуванні яких є потенційно небезпечні об'єкти або об'єкти підвищеної небезпеки, зобов'язані щорічно планувати запобіжні заходи щодо недопущення виникнення надзвичайних ситуацій та забезпечувати їх реалізацію фінансовими й матеріальними ресурсами.

Суб'єкти господарювання згідно з чинним законодавством несуть відповідальність за своєчасне проведення ідентифікації об'єктів щодо потенційної небезпеки. Цей захід передбачає аналіз структури і функціонування об'єкта для встановлення факту наявності чи відсутності джерел небезпеки, які за певних обставин можуть ініціювати виникнення НС.

Пропонуємо визначення понять потенційно небезпечний об'єкт (ПНО) та об'єкт підвищеної небезпеки (ОПН), оскільки їх часто плутають.

Потенційно небезпечний об'єкт – це об'єкт господарської діяльності, на якому використовують або виготовляють, переробляють, зберігають чи транспортують небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, які за певних обставин можуть призвести до надзвичайної ситуації (аварії).

Об'єкт підвищеної небезпеки – це об'єкт, на якому використовують, виготовляють, переробляють, зберігають чи транспортують одну або кілька небезпечних речовин, категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти, на яких є реальна загроза виникнення надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру [2].

Отже, ОПН є підмножиною ПНО. До ОПН, а отже і до ПНО, належать об'єкти, на яких:

• використовують, виготовляють, переробляють, зберігають або транспортують одну чи кілька небезпечних речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси;

• використовують, виготовляють, переробляють, зберігають самозаймисті та легкозаймисті тверді речовини і матеріали у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси;

• утворюється горючий пил або волокно, здатне вибухати, самозайматися, займатися від джерел запалювання з подальшим поширенням горіння після його ліквідації;

• проводять гірничі, геологорозвідувальні роботи та роботи з видобування і збагачення корисних копалин, роботи у підземних умовах;

• виробляють розплави чорних і кольорових металів, сплави на основі цих розплавів, а також об'єкти гідротехнічного будівництва, гідротехнічні споруди, хвостосховища, шламонакопичувачі, накопичувачі токсичних відходів.

Для зниження рівня небезпеки ПНО, визначення порядку реагування на НС техногенного характеру суб'єкти господарювання зобов'язані розробити План локалізації і ліквідації аварійних ситуацій та аварій (ПЛАС) [13]. У ПЛАС мають бути враховані матеріали поточного оцінювання техногенної небезпеки об'єкта, можливі наслідки впливу на навколишнє середовище в разі виникнення НС, у тім числі на працюючий персонал і населення, він має містити конкретні заходи щодо локалізації і ліквідації аварійних ситуацій та аварій, мінімізації ризиків виникнення надзвичайних ситуацій до їх прийнятних показників, запобігання технологічним аваріям, утилізації, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повної їх ліквідації, виконання інших вимог техногенної безпеки.

ПЛАС на ПНО слід розробляти залежно від масштабу аварії та її рівнів: “А” – аварія характеризується розвитком у межах одного виробництва (цех, відділення, виробнича дільниця), яке є структурним підрозділом підприємства; “Б” – аварія характеризується переходом за межі структурного підрозділу і розвитком у межах підприємства; “В” – аварія характеризується розвитком і переходом за межі території підприємства, можливістю впливу уражальних чинників аварії на населення розташованих поблизу населених районів та інші підприємства (об'єкти), а також на довкілля [13, 14]. ПЛАС для аварії рівня “В” має затверджувати орган місцевої виконавчої влади.

Усі ПНО мають бути паспортизовані й зареєстровані в загальнодержавному реєстрі ПНО відповідно до порядку, визначеного спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади. Станом на кінець 2005 р. в Україні кількість паспортизованих ПНО, внесених до державного реєстру, становила 9798 об'єктів, із них: вибухонебезпечних – 7512, радіаційнонебезпечних – 400, пожежонебезпечних – 8208, гідродинамічно небезпечних – 363, біологічно небезпечних – 360, хімічно небезпечних – 1560; у 2007 р. паспортизованих ПНО було 13 790.

Суб'єкти господарської діяльності, у власності (користуванні) яких є ОПН, зобов'язані організувати розробку і складання декларації безпеки об'єкта [15]. Декларація безпеки ОПН містить: загальні відомості про об'єкт; перелік основних технологічних процесів і регламентів, пов'язаних із небезпечними речовинами; результати ідентифікації із зазначенням найменування та сумарної маси небезпечних речовин, за якими проводилася ідентифікація; результати аналізу ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику, зокрема умови виникнення та розвитку ймовірних аварій, перелік чинників і основних причин, що сприяють виникненню аварій, розміри ймовірних зон дії чинників ураження, стислий опис сценаріїв ймовірних аварій, моделі і методи розрахунку ступеня небезпеки та рівня ризику, дані щодо заподіяння шкоди населенню й навколишньому середовищу, очікувані збитки.

Суб'єкт господарювання незалежно від форм власності та підпорядкування має здійснити обов'язкове страхування цивільної відповідальності відповідно до Порядку і Правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами й аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежо- вибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру [16].

Отже, використання механізмів державного регулювання, нагляду і контролю у сфері діяльності, пов'язаної з ПНО, дає змогу забезпечити прийнятний рівень техногенної безпеки для населення. В Україні законодавчо врегульовані питання, що стосуються експлуатації ПНО, обладнання, матеріалів, НХР, а також встановлено відповідальність власників за дотримання передбаченого нормативною, проектною та експлуатаційною документацією режиму їх експлуатації, підтримання належного технічного стану. Центральним правовим актом у цій галузі є Закон України “Про об'єкти підвищеної небезпеки” [3], а також Закони України “Про захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру” [13], “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” [17], “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності [18] та низка підзаконних актів [14–16], які схарактеризовані у розд. 8.

Для захисту населення України від впливу опромінення спрямовано низку законодавчих і нормативних актів, головними з яких є “Закон про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” [19], Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” (від 14.01.1998 р.) [20], які регулюють правовідносини між державою в особі відповідних органів її виконавчої влади та юридичними і фізичними особами, що виникають у зв'язку з видобуванням, переробкою, застосуванням радіоактивних речовин та джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ). Так, стаття 5 цього Закону встановлює основні дозові межі опромінення населення. В ній зазначено, що основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверт (мЗв) ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати встановлених цією статтею основних дозових меж опромінення незалежно від умов і шляхів формування цих доз.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Заходи щодо зниження ризику виникнення техногенних надзвичайних ситуацій“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Перелік умовних позначень

  • Ризик і сталий розвиток суспільства

  • Ризик і проблеми сталого розвитку

  • Основні принципи аналізу безпеки і ризику

  • Математичне визначення ризику

  • Класифікація ризиків

  • Індивідуальний ризик

  • Соціальний ризик

  • Потенційний територіальний ризик

  • Прийнятний ризик

  • Збиток. Структура повного збитку

  • Основні складові прямого збитку

  • Основні складові опосередкованого збитку

  • Чинники техногенного, природного та екологічного ризику в Україні

  • Чинники техногенної небезпеки і ризику

  • Аварії в системах життєзабезпечення

  • Заходи щодо зниження ризику виникнення техногенних надзвичайних ситуацій
  • Чинники природної небезпеки і ризику

  • Просідання ґрунтів

  • Заходи щодо зниження ризику природних надзвичайних ситуацій

  • Гідрометеорологонебезпечні території, Затоплення і підтоплення територій

  • Чинники екологічної небезпеки і ризику

  • Зміна клімату

  • Забруднення навколишнього середовища

  • Забруднення вод України

  • Забруднення атмосферного повітря

  • Радіаційне забруднення атмосферного повітря

  • Забруднення ґрунтів

  • Неефективне використання природних ресурсів

  • Ризик для життя і здоров'я населення

  • Інфекційні захворювання населення

  • Теоретико-методологічні основи аналізу та оцінювання ризику

  • Концепції аналізу та оцінювання ризиків

  • Методи аналізу та оцінювання ризиків

  • Моделі аналізу та оцінювання ризиків

  • Формальні засоби побудови моделей оцінювання ризику

  • Експертні методи та системи прийняття рішень

  • Експертні системи

  • Методи теорії нечітких множин і нечіткої логіки

  • Нечітка логіка

  • Стохастичні методи моделювання

  • Нормальний закон розподілу

  • Гамма-розподіл

  • Логіко-ймовірнісні методи дослідження безпеки

  • Марківський процес

  • Пуассонівський процес

  • Метод статистичного моделювання Монте-Карло

  • Методи оцінювання природного ризику

  • Процеси, що лежать в основі збільшення кількості природних катастроф

  • Оцінювання ризиків від землетрусів

  • Застосування ГІС “Екстремум” для пом'якшення наслідків руйнівних землетрусів оперативним прогнозуванням обстановки в зоні реалізації сейсмічної події

  • Методичний підхід для визначення обсягів руйнувань та кількості людських жертв внаслідок землетрусів

  • Оцінювання ризиків від ураганів та сильних вітрів

  • Прогнозування зсувів

  • Оцінювання ризику від лісових пожеж

  • Прогнозування максимального збитку від природних катастроф за допомогою розподілу Парето

  • Лінійний і нелінійний ріст збитків від природних катастроф

  • Розрахунок характерного максимального одиничного збитку

  • Співвідношення характерного максимального і сумарного збитків для розподілу Парето

  • Верхня границя

  • Приклади розрахунків максимальних і сумарних збитків від природних катастроф

  • Методика комплексного оцінювання техногенної і природної небезпеки країни в регіональному вимірі

  • Системний аналіз техногенної та природної небезпеки України

  • Ідентифікація загроз техногенній і природній безпеці України

  • Визначення пріоритетів елементів системи техногенної і природної безпеки

  • Визначення комплексного показника потенційної небезпеки регіонів щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок інтегрального показника небезпеки регіонів України щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Методи аналізу та оцінювання техногенного ризику

  • Основні поняття теорії надійності та безпеки

  • Показники надійності, безпеки та ризику

  • Обчислення функції надійності складних систем

  • Аналіз безпеки складних систем за допомогою методів “дерево подій” і “дерево відмов”

  • Метод аналітико-статистичного моделювання

  • Байєсівські методи визначення частоти базисних подій

  • Приклад побудови “дерева аналізу надійності людини”

  • Метод якісного оцінювання техногенних ризиків (АВНКВ)

  • Метод аналізу видів відмов і наслідків (АВВН)

  • Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки

  • Методика прогнозування зон токсичного забруднення та наслідків аварій з викидом небезпечних хімічних речовин “ТОКСИ+”

  • Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті

  • Оцінювання ризику ураження населення небезпечними хімічними речовинами за аварій на об'єктах підвищеної небезпеки

  • Методика оцінювання безпеки об'єкта на основі методів теорії нечітких множин та нечіткої логіки

  • Алгоритми побудови моделі комплексного оцінювання безпеки об'єкта

  • Методи оцінювання екологічного ризику

  • Оцінювання екзогенних та ендогенних ризиків смертності населення на основі моделі гомперца- мейкема

  • Аналіз ризиків смертності населення для різних вікових груп

  • Аналіз ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення різних вікових груп

  • Динаміка змін ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення України

  • Оцінювання ризику токсичних ефектів

  • Оцінювання ризику, пов'язаного із впливом іонізуючого випромінювання

  • Оцінювання поглиненої людиною дози внаслідок впливу іонізуючого випромінювання

  • Середні дози опромінення щитоподібної залози дітей та підлітків різних областей України

  • Оцінювання радіаційного ризику

  • Оцінювання радіологічних наслідків аварій за допомогою системи COSYMA

  • Аналіз розповсюдження викидів (скидів) токсичних та радіоактивних забруднювачів у природному середовищі за допомогою системи MEPAS

  • Методика оцінювання збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

  • Порядок розрахунку збитків за типами надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок збитків від руйнування і пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції

  • Розрахунок збитків від втрат готової промислової та сільськогосподарської продукції

  • Розрахунок збитків від втрат сировини, матеріалів та напівфабрикатів, проміжної продукції

  • Розрахунок збитків від вилучення або порушення сільськогосподарських угідь

  • Розрахунок збитків від втрат тваринництва

  • Проблеми і методи управління ризиками

  • Основні принципи управління ризиками

  • Нормування ризиків

  • Механізми регулювання техногенної, природної та екологічної безпеки

  • Задача мінімізації очікуваного збитку на об'єкті внаслідок проведення комплексу захисних заходів від надзвичайних ситуацій

  • Задача мінімізації ресурсів, необхідних для забезпечення прийнятного рівня ризику

  • Методи вирішення задач оптимальних витрат на управління ризиком надзвичайних ситуацій

  • Механізми розподілу ресурсів у соціально- економічних системах

  • Нормативно-правове регулювання безпеки і ризику

  • Ліцензування видів діяльності у сфері промислової безпеки

  • Планування заходів безпеки

  • Паспортизація, ідентифікація та декларування безпеки об'єктів

  • Страхування відповідальності суб'єктів господарювання за збиток від промислової аварії

  • Основні напрями державної політики з питань управління ризиками

  • Міжнародне співробітництво

  • Терористичні ризики

  • Загальний огляд терористичних загроз

  • Класифікація сучасного тероризму

  • Біологічний тероризм

  • Кібернетичний тероризм

  • Ядерно-радіаційний тероризм – глобальна загроза

  • Незаконний обіг ядерних, радіаційних матеріалів і джерел тонізуючого випромінювання. Розвиток “чорного ринку” ядерно- радіаційних матеріалів

  • Потенційні джерела загроз ядерного тероризму

  • Виготовлення примітивного ядерного підривного пристрою

  • Диверсії на ядерних об'єктах

  • ПІСЛЯМОВА