У 2005 р. основним чинником гідродинамічної небезпеки в Україні був незадовільний стан більшості гідротехнічних споруд – гребель, дамб, шлюзів, тобто інженерних споруд, призначених для накопичення і концентрування значних об'ємів води.
У складі комплексу водозахисних споруд налічувалося 3,5 тис. км дамб, 1,2 тис. км берегоукріплення, понад 600 насосних і компресорних станцій для перекачування надмірних кількостей води, з них на Дніпрі – 308 км дамб, 325 км берегоукріплювальних споруд, а також 31 насосна і 3 компресорні станції. Через нестачу коштів багато з них втрачає надійність і загрожує виникненням НС. У разі аварії з руйнуванням тіла греблі можливе утворення хвилі прориву й затоплення значних територій.
Найбільшу гідродинамічну небезпеку для населення і навколишнього середовища створили каскад Дніпровських (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Каховське) та Дністровське водосховища (рис. 3.3).
Київська ГЕС є верхнім водосховищем каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі. Вона експлуатується з 1964 р., коли став до
Рис. 3.3. Каскад Дніпровських водосховищ
ладу перший агрегат. Останній, двадцятий, агрегат станції введений в експлуатацію у жовтні 1968 р. Водосховище Київської ГЕС – руслове, річкового типу, з обмеженим сезонним регулюванням. Площа дзеркала водосховища – 922 км2, повний об'єм – 3,73, корисний об'єм – 1,17 км3.
Київська ГАЕС розташована на правому березі Київського водосховища на 2,5 км вище від створу Київської ГЕС. Експлуатується з 1970 р. (запущено перший гідроагрегат), останній, шостий, гідроагрегат станції введено в експлуатацію в 1972 р. Нижнім водосховищем ГАЕС є водосховище Київської ГЕС. Штучно створена верхня водойма корисним об'ємом 3,7 млн м3 збудована на стрімкому березі Дніпра і здіймається над рівнем водосховища Київської ГЕС на 70 м. Встановлена потужність електростанції 235,5 МВт у генераторному режимі і 135 МВт – у насосному.
У зонах водосховищ тривають процеси підтоплення й затоплення земель. На незахищених масивах у зонах впливу водосховищ площа підтоплених земель становить 90 000 га, на незахищеному мілководді – близько 133 000 га. Нині в басейні вже підтоплено понад 100 міст і селищ міського типу. З цими процесами пов'язані такі негативні явища, як трансформація земель, деградація рослинного і тваринного світу, замулення й заболочення, евтрофікація водойм. Ситуація в басейні Дніпра ускладнюється високим рівнем розвитку ерозійних процесів і руйнування берегів. Протяжність берегової лінії Дніпровських водосховищ становить 3079 км, причому 1110,9 км – абразійно- ерозійні береги, які потребують укріплення.
Значну потенційну екологічну небезпеку в Україні створюють хвостосховища і шламонакопичувачі. Так, у 8 хвостосховищах, 5 накопичувачах та 8 шламонакопичувачах великих підприємств сконцентровано понад 260 млн м3 відходів [1]. В Україні вже була екологічна катастрофа на Дністрі у 1983 р., спричинена проривом греблі хвостосховища Стеблікського калійного комбінату.
З метою недопущення аварій і НС проводять планові обстеження й паспортизацію гідротехнічних споруд. Планові обстеження, як правило, треба проводити в період без снігу і без опадів, які можуть приховати зовнішні ознаки незадовільного стану споруд (випирання, вимокання, фільтрація крізь тіло греблі тощо). Чинниками аварій на гідротехнічних спорудах можуть бути місцеві деформації – осідання, сповзання, зсуви, тріщини, лійки виходів фільтраційного потоку, суфозійні явища, мокрі плями, підтоплення, заболочення, проникнення води у старі гірничі виробки шахт, порушення кріплень укосів і берм.
Горизонтально закриті дренажні системи та відвідні колектори закритого типу мають бути оснащені кришками, системою маркування, дренажним стоком, мати можливість вимірювання витрат у кожному колодязі. За технічними нормами експлуатації не допускаються замуленість колодязів, виникнення просадів, вимивин, зсувів, винищення грунту, наявність деревинної й чагарникової рослинності вздовж траси дрена. На спорудах для захисту від забруднення підземних вод, підтоплення і затоплення територій потрібно здійснювати режимні спостереження, надавати висновки санітарних і природоохоронних органів щодо їх роботоздатності.
Повітряні лінії електропередач (ЛЕП) є джерелом електромагнітного поля, що впливає на процеси життєдіяльності людини, флори і фауни. Поблизу ЛЕП високої напруги формуються сильні електричні поля, які можуть стати причиною електричних травм. За тривалого перебування людини в зоні дії сильного електричного поля спостерігаються зміни в діяльності центральної нервової системи, ендокринних залоз, в обміні речовин. Люди жаліються на головний біль, порушення сну, погіршення пам'яті, підвищену дратівливість, апатію. Тому необхідно якомога менше піддаватися впливу високої напруги. Електричне поле промислової частоти в зоні дії ЛЕП негативно впливає також на організми тварин і рослин.
Аварії в системах життєзабезпечення
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чинники техногенної небезпеки і ризику“ на сторінці 5. Приємного читання.
