Серед НС техногенного характеру в Україні впродовж останнього десятиліття найчастіше відбуваються: пожежі і вибухи; аварії на транспорті; аварії в системі життєзабезпечення (у каналізаційних системах, системах водопостачання, теплопостачання, газопостачання); аварії в електроенергетичних системах; раптове руйнування будівель і споруд. Техногенні НС призводять до людських жертв, погіршення здоров'я населення, матеріальних втрат, руйнування навколишнього середовища.
Наприклад, у 2005 р. в Україні сталося 212 НС техногенного характеру, внаслідок яких загинуло 334 особи. Число загиблих порівняно з 2004 р. збільшилося (на 44 особи) через НС на автомобільному транспорті та НС, пов'язані з пожежами і вибухами [2].
Рис. 3.1 ілюструє НС техногенного характеру за видами, які у 2005 р. розподілилися так: пожежі та вибухи – 92, аварії (НС) на транспорті – 51, аварії в системі життєзабезпечення – 28, аварії в електроенергетичних системах – 18, раптове руйнування будівель і споруд – 7, викид у навколишнє середовище забруднювальних речовин понад ГДК – 12, аварії на очисних спорудах – 2, аварії з викидом (загрозою викиду) НХР на об'єктах (крім аварій на транспорті) – 2.
Аналізом НС техногенного характеру встановлено, що основними чинниками їх виникнення є незадовільний технічний стан
Рис. 3.1. Розподіл техногенних надзвичайних ситуацій за видами у 2005 р.
виробничих об'єктів і значна зношеність основних виробничих фондів. Серед чинників організаційного характеру основними є порушення вимог безпеки експлуатації устаткування й недотримання вимог технологічних процесів у виробництві.
На території України впродовж 1997–2004 pp. відзначалась стійка тенденція до зменшення кількості НС техногенного характеру (практично в 4,4 раза у 2003–2004 pp. порівняно із середнім показником за 1997–1998 pp.), проте у 2005 р. їх кількість збільшилась в 1,3 раза порівняно з попереднім роком (рис. 3.2, а) [5, 6].
Слід зазначити, що техногенні НС характеризуються високим показником кількості загиблих, який становить близько 70 % загальної кількості загиблих внаслідок НС.
Найбільша кількість НС у 2005 р. (до 68 %) та переважна більшість загиблих і постраждалих припадає на два види техногенних НС: перший – пожежі й вибухи (близько 44 %), другий – аварії на транспорті (близько 24 %).
Розподіл техногенних НС, пов'язаних із пожежами й вибухами, має тенденцію до зниження, проте у 2005 р. їх кількість зросла, тобто ця тенденція нестабільна (див. рис. 3.2, б).
У господарському комплексі України діє понад 7,5 тис. вибухо- та пожежонебезпечних об'єктів (ВПНО), на яких зосереджено близько 13 млн т твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпеч-
Рис. 3.2. Розподіл кількості надзвичайних ситуацій техногенного характеру (а), пов'язаних із пожежами і вибухами (б), з аваріями на транспорті (в) та в електроенергетичних системах (г) на території України по роках
них речовин. Усі ВПНО додатково поділяють на кілька категорій. Найбільшу аварійну небезпеку становлять об'єкти, які належать до першої категорії. Це: хімічні, нафто- і газопереробні, нафтохімічні заводи, розгалужена мережа нафто-, газо-, аміакопроводів, нафто- і газопромисли, підприємства з виробництва вибухових речовин і пороху, склади нафти і нафтопродуктів, коксохімічні, металургійні, машинобудівні підприємства, вугільні шахти, у тім числі надкатегорійні за критеріями вибухонебезпеки метану й вугільного пилу.
Найвищий ризик за статистичними показниками небезпеки виникнення пожеж і вибухів має вугільна промисловість України, а саме вугільні шахти. В Україні налічується близько 200 діючих шахт, значна кількість яких потребує насамперед реконструкції вентиляційного обладнання. Близько 90 % шахт газонебезпечні, 35 – небезпечні через раптові викиди вугілля, породи й газу, 70 – через вибухи викидів вугілля, 30 % – через самозаймання вугілля.
Високий рівень аварійності і травматизму у вугільній промисловості обумовлений складними гірничо-геологічними умовами розробки в останні роки вугільних пластів, що ускладнилися у зв'язку з великими глибинами ведення гірничих робіт, розробкою запасів вугілля в дуже тонких стрімко спадних пластах.
Аварії на хімічно небезпечних об'єктах, як правило, виникають внаслідок виробничих, конструктивних, технологічних чи експлуатаційних причин або через випадкові зовнішні впливи, що призводять до пошкодження технологічного обладнання, пристроїв, споруд, транспортних засобів з виливом (викидом) НХР в атмосферу. В разі аварій на хімічно небезпечних об'єктах можливі масові ураження людей, тварин, рослин, а також забруднення великих територій небезпечними хімічними речовинами. В Україні функціонує понад 1,5 тис. об'єктів промисловості, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності понад 300 тис. т НХР. У зонах підвищеного ризику від можливих аварій на цих об'єктах знаходиться понад 16 млн людей (33,4 % загальної чисельності населення країни) [5]. Великі запаси НХР зосереджені на хімічних, целюлозно-паперових комбінатах, заводах мінеральних добрив, чорної металургії, а також холодокомбінатах, пивзаводах, кондитерських фабриках, овочевих базах, водопровідних станціях.
В останні роки рівень безпеки хімічних виробництв України знижується, що зумовлено ресурсним зношенням основних фондів, експлуатацією застарілих систем протиаварійного захисту. Тому хімічно небезпечні об'єкти перебувають під постійним державним наглядом і контролем за станом безпеки.
Багато НС відбувається внаслідок пожеж і вибухів у будівлях житлового призначення. Основними чинниками пожежовибухонебезпеки та збільшення кількості пожеж і загиблих внаслідок них у житловому фонді є погіршення його технічного стану, зокрема зменшення асигнувань на вжиття необхідних протипожежних заходів: ремонт електромереж, систем опалення, очищення підвалів, горищ, унеможливлення доступу до них сторонніх осіб.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чинники техногенної небезпеки і ризику“ на сторінці 2. Приємного читання.
