Окрема проблема в Україні – пожежі, причинами виникнення яких є електротехнічні вироби, від яких стається понад 20 % загальної кількості пожеж. Найбільш пожежонебезпечними виробами є кабельна продукція. Статистичні дані щодо виникнення пожеж від кабельної продукції в Україні підтверджують постійне збільшення їх кількості за останні роки.
Розподіл НС, пов'язаних з аваріями на транспорті, ілюструє рис. 3.2, в. З нього видно, що з 2002 р. їх кількість майже незмінна.
Єдину транспортну систему України становлять: транспорт загального користування (автомобільний, залізничний, морський, річковий, авіаційний, а також міський електротранспорт, у тім числі метрополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загального користування.
Причини надзвичайних ситуацій на транспорті досить різні: помилки в керуванні, технічні неполадки, технічне зношення транспортних засобів, складні погодні умови. На стан аварійності на транспорті впливають якість шляхів, інтенсивність дорожнього руху. З технічного погляду найскладнішими в Україні є гірські дороги АР Крим і Карпат.
Серед НС техногенного характеру в Україні частка НС на транспорті становить 25–30 %, при цьому найнебезпечнішим серед інших видів транспорту є автомобільний, на нього припадає 60–70 % випадків катастроф. Однією з основних причин аварійності на автомобільному транспорті залишається низька дисципліна учасників дорожнього руху, насамперед водіїв і пішоходів [7].
Складовою і невід'ємною частиною дорожньо-транспортної мережі є мости – найвідповідальніші і найдорожчі споруди, які багато в чому визначають функціонування мережі загалом. Усього на автомобільних шляхах України побудовано понад 16 тис. мостів і шляхопроводів. Багато мостів за своїми параметрами не відповідають нинішнім потребам та вимогам нормативних документів, знаходяться в аварійному чи передаварійному стані.
Основними причинами виникнення НС на залізницях є: незадовільний технічний стан залізничних колій і потягів, порушення водіями автотранспорту правил проїзду залізничних переїздів. Так, одна з найбільших аварій вантажного потягу, яка сталася 16 липня 2007 р. за нез'ясованих обставин на залізничному перегоні Красне–Броди біля станції Ожидів Львівської залізниці, спричинила пожежу 6 цистерн із небезпечною хімічною речовиною – жовтим фосфором. Потяг переміщував 43 вагони і 15 цистерн, у кожній з яких містилося по 50 т небезпечної хімічної речовини. Внаслідок аварії з колії зійшло 15 цистерн, 6 із них загорілися. Під час пожежі у повітря виділялися продукти згоряння фосфору, у результаті чого в зону можливого хімічного забруднення потрапило 11 тис. осіб.
Разом з цим залізничний транспорт залишається найбезпечнішим серед інших видів транспорту щодо кількості постраждалих осіб на одиницю транспортної роботи з перевезення пасажирів.
До об'єктів морського та річкового транспорту з підвищеним ризиком пожежовибухонебезпеки належать: порти, вокзали, станції, споруди і підприємства для зберігання і обслуговування судноплавних засобів, бункерні склади, склади нафти, нафтопродуктів із наземним і підземним зберіганням, зливально-наливні естакади, насосні станції для перекачування легкозаймистих рідин тощо. В останні роки простежується тенденція до зменшення кількості пожеж і вибухів на суднах, а також випадків забруднення акваторії моря й навколишнього середовища.
Авіаційний транспорт. В Україні функціонує 40 аеропортів, головним із яких є “Бориспіль”, ще 6 – “Дніпропетровськ”, “Донецьк”, “Київ” (Жуляни), “Львів”, “Одеса”, “Сімферополь” – стратегічні, інші – місцеві. Основними причинами виникнення катастроф на авіаційному транспорті є незадовільний технічний стан повітряних суден, помилки екіпажів та працівників диспетчерських служб аеропортів, несприятливі погодні умови. Більшість аеродромів потребує капітального ремонту, повної або часткової реконструкції. Оновлення необхідне повітряним суднам, світлосигнальним системам, парку аеродромних пожежних машин.
Значний ризик аварій та НС мають електроенергетичні системи. До загроз виникнення НС, пов'язаних з аваріями в електроенергетичних системах, належать аварії на атомних електростанціях, тепло- й гідроелектростанціях, аварії в електричних мережах. Рис. 3.2, г ілюструє тенденцію виникнення НС в електроенергетичних системах, згідно з якою в останні роки їх кількість значно знизилася.
З об'єктами електроенергетики пов'язані такі види впливу на довкілля, як руйнування геологічного середовища під час видобутку органічних видів палива для ТЕС, руйнування берегової лінії водосховищами ГЕС, знищення гідробіонтів при проходженні води крізь агрегати ГЕС, вирубування лісів під час прокладання ліній електропередач.
Радіаційно небезпечні обпекти і складні технічні системи, за аварій на яких можливі масові ураження людей, мають найбільший ступінь небезпеки. Існуюча практика експлуатації АЕС показала, що принципи безпеки дотримуються не завжди, часто ігноруються норми радіаційної і загальної безпеки АЕС, що може призводити до аварійних ситуацій від об'єктового рівня до глобальних катастроф. Щодо цього виду загроз варто згадати НС, яка сталася у 1986 р. в Україні на Чорнобильській АЕС і проаналізувати її наслідки.
Ця аварія мала транскордонний характер. Крім України, Республіки Білорусь та Російської Федерації вплив Чорнобильської катастрофи відчули на собі Швеція, Норвегія, Польща, Австрія,
Швейцарія, Німеччина, Фінляндія, Велика Британія та інші держави. Аварія сталася під час випробування використання вибігу турбогенератора для забезпечення власних потреб за повного знеструмлення АЕС, запропонованого головним конструктором реакторної установки. Випробування в основному розцінювались як перевірка електричного обладнання. Вплив такого експерименту на реактор достатньою мірою попередньо не був проаналізований, що й стало основною причиною Чорнобильської катастрофи, яка відразу забрала життя 31 особи, 130 000 осіб отримали великі дози радіації, сотні тисяч були евакуйовані й переселені. Населення України зазнало впливу від малих до надзвичайно великих доз радіації, що негативно позначилося на його здоров'ї.
Наслідки аварії на ЧАЕС стали довготривалим чинником радіаційної небезпеки на значній території України. Ця катастрофа негативно позначилася на роботі усіх галузей народного господарства, спричинила негативне ставлення населення до атомної енергетики й окремих радіаційно небезпечних виробництв. Чорнобильська трагедія зумовила регульовану й нерегульовану міграцію населення, психологічно вплинула на значну частину населення України.
Сьогодні в Україні для вироблення електроенергії експлуатуються 4 атомні електричні станції: Запорізька, Рівненська, Південноукраїнська, Хмельницька. Після закриття Чорнобильської АЕС протягом останніх років на ній здійснюються заходи щодо безпечного зняття з експлуатації її енергоблоків.
На атомних електростанціях діє 15 енергоблоків: 13 – з реакторами типу ВВЕР-1000 і 2 – з ВВЕР-440. Проектний термін експлуатації енергоблоків першого покоління АЕС становить майже ЗО років, тривалість експлуатації більшості блоків 15– 19 років, а окремих із них – 22 і більше. Спрацьованість окремих вузлів устаткування наближається до меж терміну експлуатації, тому постійний контроль за станом безпеки атомних електростанцій є невід'ємною складовою енергетичної, ядерної, радіаційної та екологічної безпеки.
Під час експлуатації АЕС у паливних стержнях утворюються продукти розпаду і ядра атомів плутонію, які нізащо не повинні потрапити в навколишнє середовище. На АЕС діє принцип глибоко ешелонованого захисту, який допомагає забезпечити три основні функції: керування потужністю, охолодження палива та утримання радіоактивного матеріалу, а також запобігти винесенню радіоактивних матеріалів у навколишнє середовище. Цей принцип реалізується створенням серії бар'єрів, які мають забезпечувати роботоздатність станції за будь-яких умов, навіть у разі аварії реактора. Відповідно до принципу глибоко ешелонованого захисту за нормальної роботи станції на потужності всі рівні захисту завжди мають знаходитись у робочому стані. За відсутності (пошкодження) одного з рівнів наявність інших рівнів захисту ніколи не є достатньою підставою для продовження експлуатації станції [8].
Тяжкі аварії на АЕС та об'єктах ядерно-паливного циклу (ЯПЦ) у минулому були результатом множинних відмов устаткування і помилок персоналу. У світі найчастіше (близько 90 %) застосовують реактори PWR водо-водяного типу (його аналоги в Україні – ВВЕР-400 та ВВЕР-1000). Перелік найбільших аварій на АЕС з реакторами типу PWR наведено в табл. 3.1 [9].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чинники техногенної небезпеки і ризику“ на сторінці 3. Приємного читання.
