Чинники техногенної небезпеки і ризику

Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління

Значно менше у світовій практиці атомної енергетики застосовують реактори водо- і газографітові, в яких графіт слугує уповільнювачем електронів, а газ або вода – теплоносієм. Найпершим аналогом цього реактора була американська модифікація HTRE (український аналог – РБМК-1000, який працював на Чорнобильській АЕС). Перелік найбільших аварій на АЕС з реакторами типу HTRE наведено в табл. 3.2.

Таблиця 3.1. Аварії на атомних електростанціях з реакторами типу PWR

Рік аваріїМісце виникнення аваріїПричина аваріїНаслідки аварії
1979США, Три-Майл- Айленд, штат ПенсільваніяПомилка персоналу, відмова обладнання, проектна помилка, втрата теплоносія, часткове розплавляння активної зониВикид радіоактивних речовин в атмосферу, ураження близько 40 000 осіб радіоактивним йодом, що завдало шкоди їх здоров'ю
1982США, АЕС Джина, штат Нью-ЙоркВибух труби парогенератораВикид радіоактивної пари в атмосферу
1986США, АЕС компанії' “Керр-Мак-Джі” неподалік м. Горе, штат ОклахомаВибух циліндра з ядерним матеріалом1 працівник помер, 100 – госпіталізовано

Таблиця 3.2. Аварії на атомних електростанціях та об'єктах ядерно-паливного никлу з реакторами типу HTRE

Рік аваріїМісце виникнення аваріїПричина аваріїНаслідки аварії
1957Велика Британія, реактор Центру ядерних досліджень в Уіндс- кайліПерегрівання графіту і палива з розплавлянням активної зониВикид радіоактивних речовин в атмосферу, плоїла забруднення – 520 км2; від раку померло 39 осіб
1961США, дослідницький реактор HTRE в м. Річланд. штат ВашингтонПеребої в роботі системи керуванняВикид радіоактивних речовин у навколишнє середовише, забруднення ближньої зони ізотопами плутонію
1986Україна, Чорнобильська АЕС. Київська обл., реактор РБМ ΚΙ 000Вибух реактора внаслідок проведення недостатньо підготовленого експерименту; недостатній рівень безпеки реактора РБМК- 1000; помилки персоналуГлобальна катастрофа. Радіоактивний викид у навколишнє середовише, людські жертви, масове опромінення населення України, частково Росії та Білорусі, забруднення навколишнього середовища низки країн Європи

Критичні аварійні ситуації виникали не тільки на АЕС, а й на інших об'єктах інфраструктури ядерно-паливного циклу. Так, у 1957 р. в Росії біля с. Киштим (Челябінська обл.) стався тепловий вибух у сховиші високоактивних рідких РАВ, внаслідок чого у навколишнє середовише потрапили радіонукліди загальною активністю 20 мКі, у тім числі 18 мКі осіли поблизу сховища, 2 мКі суміші радіоактивних ізотопів утворили Східноуральський радіаційний слід, у зоні якого опинилися 272 тис. осіб. У 1999 р. в японському місті Токаімура на заводі зі збагачення урану, внаслідок технологічної помилки персоналу, стався викид урану у навколишнє середовище. Було проведено евакуацію 310 тис. населення із зони радіусом 10 км, 161 особу уразила променева хвороба.

Слід зазначити, що з 2001 р. в Україні спостерігається стабільне зменшення кількості небезпечних подій на всіх АЕС. Незначне їх збільшення у 2004–2005 pp. зафіксовано у зв'язку з пуском двох нових енергоблоків на Хмельницькій і Рівненській АЕС.

Негативний вплив АЕС на навколишнє середовище пов'язаний переважно з проблемою знешкодження радіоактивних відходів. З розвитком ядерної енергетики їх кількість стрімко зростатиме. Через відсутність надійних джерел альтернативного палива вся економіка України і сьогодні, і в далекій перспективі об'єктивно буде “прив'язана” до атомної енергетики. Водночас в Україні практично відсутня індустрія і, відповідно, ідеологія радіологічного захисту при переробці та захороненні радіоактивних відходів ядерно-енергетичних технологій.

Теплоелектростанції як сировину використовують тверде паливо, мазут, газ, постачальником яких є гірничодобувна галузь промисловості. Під час роботи ТЕС в атмосферне повітря потрапляє до третини всіх шкідливих викидів (від стаціонарних джерел) (тверді часточки, діоксид сірки, оксиди азоту).

З експлуатацією ТЕС пов'язані такі чинники, що негативно впливають на стан навколишнього середовища і здоров'я населення: надлишкова теплота, яка міститься у газоподібних продуктах горіння, стічних водах, системах охолодження, гарячих відходах шлаку і золи; газоподібні продукти горіння (оксиди вуглецю, азоту, сірки); аерозолі конденсації (дим, туман), дрібнодисперсна зола; сажа, поліциклічні вуглеводні, в тім числі 3,4-бензпірен; важкі метали (ртуть, свинець, мідь, природні уран і торій, арсен, нікель та ін). Крім того, ТЕС, які працюють на вугіллі, складують тверді відходи на великих територіях, які в подальшому стають джерелом забруднення атмосферного повітря і водних ресурсів. До того ж у процесі видобутку вугілля значно порушуються природні умови геологічного середовища.

Розсіювання атмосферних викидів ТЕС багато в чому залежить від висоти труби і переважного напрямку вітрів у даній місцевості. Зона активного впливу ТЕС, що експлуатуються в Україні, у результаті викидів у повітря газоподібних продуктів простягається на відстань близько 11 км. Тверді відходи частково розносяться вітром і водою, створюючи навколо площ їх розміщення ареали техногенного забруднення грунтів і підземних вод. Небезпечні компоненти стічних вод, потрапивши у водойми, можуть поширюватися вниз за течією на значні відстані. Найбільший негативний вплив на навколишнє середовище спричинюють ТЕС, що працюють на вугіллі, найменший – ті, що працюють на природному газі.

Рівні забруднення довкілля залежать не лише від виду та якості палива, а й від масштабів його використання, досконалості

обладнання, технологічних процесів, системи очищення викидів [10]. У 2001 р. для виробництва електроенергії підприємствами Мінпаливенерго України було використано 27,8 млн т вугілля, 234 тис. т мазуту і 9,981 млрд кубометрів природного газу [11].

Електроенергетика – найбільш водомістка галузь промисловості, а відтак – і найбільший забруднювач водних ресурсів. Серед галузей промисловості, що визначають високий рівень водо- використання (46,9 %), виділяється електроенергетика – 28,8 %, у тім числі ТЕС – 27,3, АЕС – 1,4 %.

Так, за даними Мінпаливенерго, у 2003 р. кількість енергії, виробленої ТЕС, ТЕС і АЕС, становила 170 754 кВт-год (95,1 %); із них на частку ТЕС припадало 80 085,3 кВт-год (44,6 %), ГЕС – 9253,6 (5,2 %), АЕС – 81 406 кВт-год (45,3 %). Найважливіші ТЕС України: Бурштинська (2400 МВт), Запорізька (3600), Змієвська (2400), Зуївська (1200), Криворізька (3000), Курахівська (1460), Ладижинська (1800), Луганська (1600), Придніпровська (1860), Слов'янська (1600), Старобешевська (2000), Трипільська (1800), Вуглегірська (3600 МВт) [10].

З усіх енергоблоків ТЕС 87 % працюють на вугіллі, інші – на газовому паливі або мазуті. Теплові електростанції, паливом для яких є природний газ, дають набагато менше шкідливих викидів, ніж ТЕС, які спалюють мазут і вугілля. Зауважимо, що жодна з великих ТЕС на території України не використовує як паливо один тільки природний газ.

Теплові електростанції, що працюють на продуктах нафтохімії (мазут, зазвичай разом із природним газом), відіграють другорядну роль в електроенергетиці України. Оскільки газома- зутні ТЕС менше забруднюють повітряне середовище і ґрунти порівняно з вугільними, їх, як правило, розміщують у великих містах і використовують також як джерела теплоти.

Найбільший негативний вплив на об'єкти навколишнього середовища чинять вугільні ТЕС, далі за зменшенням негативного ефекту йдуть мазутні ТЕС, ГЕС, газові ТЕС і АЕС. Негативний вплив теплових електростанцій пов'язаний переважно із забрудненням атмосферного повітря, впливом на геологічне середовище (видобуток палива) і меншою мірою – із забрудненням ґрунту.

Тверді відходи ТЕС – це в основному зола і шлак, що утворюються в процесі спалювання палива. Кількість золи залежить від виду палива. Так, зольність сланців досягає 80 % відносно маси згорілого палива, зольність вугілля – до 50, паливного торфу – до ЗО, мазуту – до 1, деревини – близько 1 %; при спалюванні природного газу зола практично не утворюється.

У кам'яному вугіллі можуть міститися берилій (до 300 г/т), стибій (до 590), арсен (до 300), хром (до 100), уран (до 10), торій (до 16), радій (до 7 г/т) та інші елементи. Вони практично цілком переходять у золу, тому радіоактивність вугільної золи може досягати 150 Бк/кг [12]. Учені дослідили, що поверхневе забруднення радіонуклідами внаслідок викидів АЕС на порядок менше за поверхневе забруднення радіонуклідами внаслідок викидів ТЕС.

Гідротехнічні споруди, ГЕС перетворюють механічну енергію потоку води на електричну за допомогою гідравлічних турбін, які обертають електричні генератори. Усі великі гідростанції України побудовані на річках. Робота ГЕС не пов'язана з викидами великих обсягів забруднювальних речовин і тепла в повітря, водойми, ґрунт. їх шкідливий вплив на навколишнє середовище полягає у зміні режиму водотоків і виявляється в затопленні й підтопленні великих територій, у зміні місцевого клімату, порушенні умов життя гідробіонтів. Отже, ГЕС безпосередньо впливають на стан водойм і геологічне середовище.

Найбільші ГЕС України: Київська ГАЕС (235,5 МВт), Київська (361,2), Канівська (444 МВт), Кременчуцька (625), Дніпродзержинська (352), Дніпровська (1538,2), Каховська (351), Дністровська (702 МВт).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чинники техногенної небезпеки і ризику“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Перелік умовних позначень

  • Ризик і сталий розвиток суспільства

  • Ризик і проблеми сталого розвитку

  • Основні принципи аналізу безпеки і ризику

  • Математичне визначення ризику

  • Класифікація ризиків

  • Індивідуальний ризик

  • Соціальний ризик

  • Потенційний територіальний ризик

  • Прийнятний ризик

  • Збиток. Структура повного збитку

  • Основні складові прямого збитку

  • Основні складові опосередкованого збитку

  • Чинники техногенного, природного та екологічного ризику в Україні

  • Чинники техногенної небезпеки і ризику
  • Аварії в системах життєзабезпечення

  • Заходи щодо зниження ризику виникнення техногенних надзвичайних ситуацій

  • Чинники природної небезпеки і ризику

  • Просідання ґрунтів

  • Заходи щодо зниження ризику природних надзвичайних ситуацій

  • Гідрометеорологонебезпечні території, Затоплення і підтоплення територій

  • Чинники екологічної небезпеки і ризику

  • Зміна клімату

  • Забруднення навколишнього середовища

  • Забруднення вод України

  • Забруднення атмосферного повітря

  • Радіаційне забруднення атмосферного повітря

  • Забруднення ґрунтів

  • Неефективне використання природних ресурсів

  • Ризик для життя і здоров'я населення

  • Інфекційні захворювання населення

  • Теоретико-методологічні основи аналізу та оцінювання ризику

  • Концепції аналізу та оцінювання ризиків

  • Методи аналізу та оцінювання ризиків

  • Моделі аналізу та оцінювання ризиків

  • Формальні засоби побудови моделей оцінювання ризику

  • Експертні методи та системи прийняття рішень

  • Експертні системи

  • Методи теорії нечітких множин і нечіткої логіки

  • Нечітка логіка

  • Стохастичні методи моделювання

  • Нормальний закон розподілу

  • Гамма-розподіл

  • Логіко-ймовірнісні методи дослідження безпеки

  • Марківський процес

  • Пуассонівський процес

  • Метод статистичного моделювання Монте-Карло

  • Методи оцінювання природного ризику

  • Процеси, що лежать в основі збільшення кількості природних катастроф

  • Оцінювання ризиків від землетрусів

  • Застосування ГІС “Екстремум” для пом'якшення наслідків руйнівних землетрусів оперативним прогнозуванням обстановки в зоні реалізації сейсмічної події

  • Методичний підхід для визначення обсягів руйнувань та кількості людських жертв внаслідок землетрусів

  • Оцінювання ризиків від ураганів та сильних вітрів

  • Прогнозування зсувів

  • Оцінювання ризику від лісових пожеж

  • Прогнозування максимального збитку від природних катастроф за допомогою розподілу Парето

  • Лінійний і нелінійний ріст збитків від природних катастроф

  • Розрахунок характерного максимального одиничного збитку

  • Співвідношення характерного максимального і сумарного збитків для розподілу Парето

  • Верхня границя

  • Приклади розрахунків максимальних і сумарних збитків від природних катастроф

  • Методика комплексного оцінювання техногенної і природної небезпеки країни в регіональному вимірі

  • Системний аналіз техногенної та природної небезпеки України

  • Ідентифікація загроз техногенній і природній безпеці України

  • Визначення пріоритетів елементів системи техногенної і природної безпеки

  • Визначення комплексного показника потенційної небезпеки регіонів щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок інтегрального показника небезпеки регіонів України щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Методи аналізу та оцінювання техногенного ризику

  • Основні поняття теорії надійності та безпеки

  • Показники надійності, безпеки та ризику

  • Обчислення функції надійності складних систем

  • Аналіз безпеки складних систем за допомогою методів “дерево подій” і “дерево відмов”

  • Метод аналітико-статистичного моделювання

  • Байєсівські методи визначення частоти базисних подій

  • Приклад побудови “дерева аналізу надійності людини”

  • Метод якісного оцінювання техногенних ризиків (АВНКВ)

  • Метод аналізу видів відмов і наслідків (АВВН)

  • Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки

  • Методика прогнозування зон токсичного забруднення та наслідків аварій з викидом небезпечних хімічних речовин “ТОКСИ+”

  • Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті

  • Оцінювання ризику ураження населення небезпечними хімічними речовинами за аварій на об'єктах підвищеної небезпеки

  • Методика оцінювання безпеки об'єкта на основі методів теорії нечітких множин та нечіткої логіки

  • Алгоритми побудови моделі комплексного оцінювання безпеки об'єкта

  • Методи оцінювання екологічного ризику

  • Оцінювання екзогенних та ендогенних ризиків смертності населення на основі моделі гомперца- мейкема

  • Аналіз ризиків смертності населення для різних вікових груп

  • Аналіз ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення різних вікових груп

  • Динаміка змін ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення України

  • Оцінювання ризику токсичних ефектів

  • Оцінювання ризику, пов'язаного із впливом іонізуючого випромінювання

  • Оцінювання поглиненої людиною дози внаслідок впливу іонізуючого випромінювання

  • Середні дози опромінення щитоподібної залози дітей та підлітків різних областей України

  • Оцінювання радіаційного ризику

  • Оцінювання радіологічних наслідків аварій за допомогою системи COSYMA

  • Аналіз розповсюдження викидів (скидів) токсичних та радіоактивних забруднювачів у природному середовищі за допомогою системи MEPAS

  • Методика оцінювання збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

  • Порядок розрахунку збитків за типами надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок збитків від руйнування і пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції

  • Розрахунок збитків від втрат готової промислової та сільськогосподарської продукції

  • Розрахунок збитків від втрат сировини, матеріалів та напівфабрикатів, проміжної продукції

  • Розрахунок збитків від вилучення або порушення сільськогосподарських угідь

  • Розрахунок збитків від втрат тваринництва

  • Проблеми і методи управління ризиками

  • Основні принципи управління ризиками

  • Нормування ризиків

  • Механізми регулювання техногенної, природної та екологічної безпеки

  • Задача мінімізації очікуваного збитку на об'єкті внаслідок проведення комплексу захисних заходів від надзвичайних ситуацій

  • Задача мінімізації ресурсів, необхідних для забезпечення прийнятного рівня ризику

  • Методи вирішення задач оптимальних витрат на управління ризиком надзвичайних ситуацій

  • Механізми розподілу ресурсів у соціально- економічних системах

  • Нормативно-правове регулювання безпеки і ризику

  • Ліцензування видів діяльності у сфері промислової безпеки

  • Планування заходів безпеки

  • Паспортизація, ідентифікація та декларування безпеки об'єктів

  • Страхування відповідальності суб'єктів господарювання за збиток від промислової аварії

  • Основні напрями державної політики з питань управління ризиками

  • Міжнародне співробітництво

  • Терористичні ризики

  • Загальний огляд терористичних загроз

  • Класифікація сучасного тероризму

  • Біологічний тероризм

  • Кібернетичний тероризм

  • Ядерно-радіаційний тероризм – глобальна загроза

  • Незаконний обіг ядерних, радіаційних матеріалів і джерел тонізуючого випромінювання. Розвиток “чорного ринку” ядерно- радіаційних матеріалів

  • Потенційні джерела загроз ядерного тероризму

  • Виготовлення примітивного ядерного підривного пристрою

  • Диверсії на ядерних об'єктах

  • ПІСЛЯМОВА