За розробленими програмами захисту населення і території України від радіоактивного випромінювання та впливу Зони відчуження, одним із проектів передбачено спуск водойми-охолодника (ВО) ЧАЕС в період 2007–2010 pp. Після спуску ВО прогнозується, що фільтраційні потоки забруднених вод із зони розташування проммайданчика ЧАЕС уповільняться, це істотно зменшить забруднення дніпровської водної системи радіонуклідами, накопиченими у донних відкладах ВО і підземних водах під зруйнованим реактором ЧАЕС.
Екологічні ризики Чорнобильської катастрофи визначаються двома головними чинниками: опроміненням природних об'єктів та їх радіоактивним забрудненням. Є два головні джерела опромінення населення – зовнішнє і внутрішнє. Зовнішнє опромінення зумовлюють радіонукліди, що поширились над місцевістю під час викиду з пиловими та дощовими хмарами, осіли на ґрунт, рослинний покрив, водну поверхню, шкірні покриви людей і тварин. Внутрішнє опромінення пов'язане з надходженням радіонуклідів в організм людини чи тварин з повітрям під час дихання та з харчовими продуктами, кормом, водою.
З липня 1986 р. головним джерелом небезпеки на забруднених територіях стало внутрішнє опромінення довгоіснуючими радіонуклідами l37Cs і 90Sr. Цей чинник небезпеки діятиме ще не одне десятиліття.
На території 30-кілометрової Зони відчуження ЧАЕС усі об'єкти живої природи – рослини, гриби, нижчі й вищі тварини, мікроорганізми, віруси в перші дні після аварії зазнали гострого опромінення й дотепер потерпають від впливу хронічного опромінення. Залежно від щільності радіоактивних випадань, фізико-хімічного стану радіонуклідів, їх біогеохімічних перетворень та міграції трофічними ланцюгами екосистем дози опромінення об'єктів біоти варіювали в дуже широких межах – від летальних для більш радіочутливих видів до рівнів, притаманних природній радіоактивності. З часом потужність доз опромінення зменшувалась внаслідок природного розпаду радіонуклідів і заглиблення їх у ґрунт. Проте й сьогодні в межах 10-кілометрової зони є ділянки, де потужність експозиційної дози опромінення перевищує кілька сотень мілірентгенів за годину.
Радіоактивне забруднення Зони відчуження характеризується неоднорідністю просторового розподілу радіонуклідів, різною динамікою їх міграційної здатності в ланках ланцюгів міграції на різних слідах викиду. Запаси основних радіонуклідів у компонентах наземних екосистем на території ЗВіЗБ(0)В становлять: 137Cs – близько 5,5 пБк, 90Sr – близько 2,5, трансуранових елементів (ТУЕ) – близько 0,1 пБк. У місцях захоронения радіоактивних відходів і тимчасової їх локалізації зосереджено l37Cs – 4,5 пБк, 90Sr – 3,5, ТУЕ – близько 0,1 пБк.
Природна міграція радіонуклідів повільно змінює характер забруднення навколишнього середовища. Перерозподіл радіо-нуклідів у ґрунтовому покриві простежується в основному в місцях антропогенного впливу й на ділянках, що зазнають регулярного затоплення (підтоплення). На іншій території ЗВіЗБ(0)В основна частина (90–95 %) активності всіх радіонуклідів залишається у верхньому 5–10-сантиметровому шарі ґрунту (включаючи лісову підстилку).
Основними шляхами міграції радіонуклідів за межі Зони відчуження є водний (річковий) стік (р. Прип'ять) – 84–96 % і повітряне (вітрове) перенесення – 3,5–14 %.
Нині Зона відчуження є площинним відкритим джерелом радіоактивності з власною структурою розподілу, вмістом різних форм і видів радіоактивних елементів. Унаслідок цього радіаційний чинник продовжує залишатися одним із основних у визначенні потенційної небезпеки як для населення, яке проживає на прилеглих до неї територіях, так і для населення України загалом (табл. 3.3).
Результати дозиметричної паспортизації підтвердили стійку тенденцію поліпшення радіаційної ситуації на територіях, віднесених до зон радіоактивного забруднення.
Якщо у 1991 р. на території України було 826 населених пунктів, доза опромінення населення в яких могла перевищувати 1 мЗв/рік, то у 2001 р. таких населених пунктів було 389, а 2004 р. – 202.
Таблиця 3.3. Запаси радіонуклідів у рослинних комплексах Зони відчуження [42]
| Угруповання | Площа, км2 | l37Cs, пБк | 90Sr, пБк | ||
| Ґрунт | Рослини | Ґрунт | Рослини | ||
| Сосняки | 0,009 | ||||
| високопродуктивні | 137 | 0,43 | 0,015 | 0,14 | |
| низькопродуктивні | 477 | 0,77 | 0,022 | 0,28 | 0,012 |
| Ліси | 0,037 | ||||
| змішані високопродуктивні | 552 | 1,18 | 0,038 | 0,45 | |
| листяні високопродуктивні | 42 | 0,13 | 0,005 | 0,074 | 0,007 |
| листяні низькопродуктивні | 91 | 0,46 | 0,019 | 0,23 | 0,021 |
| Чагарники | 22 | 0,20 | 0,003 | 0,13 | 0,004 |
| Луки й перелоги | 359 | 1,07 | 0,010 | 0,53 | 0,010 |
| Болота | 22 | 0,04 | 0,001 | 0,007 | 0,001 |
| Усього | 1702 | 4,28 | 0,120 | 1,84 | 0,100 |
Отже, екологічне оздоровлення забруднених радіонуклідами територій ЗВіЗБ(0)В, відродження життя на цих територіях е основними заходами щодо зниження ризику й ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у цій зоні.
Неефективне використання природних ресурсів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Забруднення ґрунтів“ на сторінці 3. Приємного читання.
