Рис. 3.19. Динаміка утворення та поводження з відходами І–III класів небезпеки: 1 – утворено; 2 – використано; 3 – знешкоджено; 4 – спрямовано у сховища
вального випромінювання в промисловості, медицині і наукових закладах. Обсяги РАВ зростатимуть у зв'язку з експлуатацією об'єктів ядерно-паливного циклу і виведенням з експлуатації енергоблоків АЕС. Загальний об'єм РАВ, що нині підлягає похованню, становить 3,3-4,6 млн м3.
Значну потенційну радіаційну небезпеку для навколишнього середовища і здоров'я людей створює територія Чорнобильської зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення (ЗВіЗБ(О)В), що представлена на рис. 3.20. Зона відчуження – це територія, з якої в 1986 р. евакуйовано населення, зона безумовного (обов'язкового) відселення – територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоіснуючими радіонуклідами зі щільністю забруднення ґрунту нуклідами цезію від 15,0 Кі/км2 і вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 і вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 і вище, а також території з грунтами, які сприяють інтенсивній міграції радіонуклідів у рослини, зі щільністю забруднення нуклідами цезію 5,0–15,0 Кі/км2, або стронцію 0,15–3,0 Кі/км2, або плутонію 0,01–0,1 Кі/км2, де ефективна еквівалентна доза опромінення людини може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона отримувала в доаварійний період [45].
На сьогодні основними радіонуклідами, які визначають забруднення ЗВіЗБ(0)В, є 137Cs, 90Sr, трансуранові елементи (ТУБ), що випромінюють α-частинки – 238,239,240pU, 241Am. За останніми оцінками, їх запаси в ЗВіЗБ(0)В становлять близько 20 • 1015 Бк активності. До 90 % обсягу усіх радіоактивних відходів зосереджено в Зоні відчуження.
Створення Чорнобильської зони відчуження (зони, яка відповідно до чинного законодавства України отримала особливий статус) – вимушений захід, пов'язаний із надзвичайно високим рівнем радіоактивного забруднення цієї території. Він обумовлений також необхідністю проведення цілого комплексу робіт щодо забезпечення цією територією бар'єрної функції на шляху міграції радіонуклідів, перетворення об'єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему.
Радіонукліди Чорнобильського викиду потрапили в навколишнє середовище і нині містяться в усіх природних підсистемах.
У замкнених водоймах Зони відчуження протягом останнього десятиліття спостерігалися підвищені рівні забруднення 90Sr внаслідок вилуження його у воду з дрібних часточок ядерного палива. Найбільш забрудненими озерами Зони відчуження є замкнені водойми на забруднених ділянках заплав річок, водойма-охолод-
Рис. 3.20. Зонування території України за ступенем радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС [44]: 1 – Зона відчуження; 2 – зона тимчасового відселення; 3 – зона постійного контролю; 4 – зона періодичного контролю
ник ЧАЕС, а також штучні водойми, що утворилися на забруднених територіях внаслідок будівництва гідротехнічних споруд або неефективної роботи дренажних систем на підтоплених територіях.
Характерним прикладом таких водних об'єктів на території Зони відчуження є озеро Глибоке.
Озеро Глибоке розташоване на найбільш забрудненій ділянці лівобережної заплави річки Прип'ять за кілька кілометрів від ЧАЕС. На водозборах озера і в намулах дна, навіть через 20 років після аварійного викиду ЧАЕС, збереглася значна кількість паливних часточок зруйнованого реактора. Розпад і вилуження радіонуклідів із них є основним джерелом високих рівнів радіоактивного забруднення водойми 90Sr (100–200 Бк/л) [42].
Водойма-охолодник ЧАЕС – найбільша із замкнених водойм (площа понад 22 км2, об'єм води до 149 млн м3), що була забруднена радіоактивними випаданнями під час аварії, а також скидами з об'єктів проммайданчика ЧАЕС.
Рис. 3.21. Прогнозні оцінки винесення 90Sr з підземним стоком, що формується у межах Зони відчуження ЧАЕС [42]: 1 – Зона відчуження загалом; 2 – болотна система оз. Азбучин; 3 – водозбір Прип'ятського загону; 4 – ПТПРВ “Буцбаза”; 5– проммайданчик ЧАЕС
Загалом для Зони відчуження і прилеглих територій забруднення підземних вод не набуло катастрофічного характеру, як це прогнозувалося протягом перших років після аварії. Згідно з експертними оцінками, навіть у разі повернення місцевого населення в Зону відчуження із гіпотетичним використанням колодязної води і води із забруднених горизонтів для питного постачання, дози опромінення людей порівняно із дозами зовнішнього опромінення і внаслідок споживання місцевих продуктів харчування залишатимуться низькими [42, 46].
Протягом останнього десятиліття відносно високі рівні забруднення вод, а іноді такі, що в десятки і сотні разів перевищують ГДК для вод питного постачання, спостерігаються тільки в межах місць захоронения і тимчасового зберігання радіоактивних відходів, які були споруджені без застосування спеціальних протифільтраційних засобів, штучних геохімічних чи інших інженерних бар'єрів.
За прогнозними оцінками, забруднення підземних вод, загалом інтегроване в Зоні відчуження ЧАЕС, почне розвантажуватись у р. Прип'ять не раніше, ніж через 50 років (рис. 3.21).
Протягом наступних років максимальне розвантаження дорівнюватиме 100–120 ГБк (3,0-3,5 Кі). Порівняно з очікуваним стоком радіостронцію із поверхневими водами підземна складова стоку не перевищуватиме 10–15 %.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Забруднення ґрунтів“ на сторінці 2. Приємного читання.
