На практиці цікавими є високонадійні системи, тобто системи, надійність яких близька до одиниці, й, отже, величина
мала, де
– надійність системи. Для таких систем можна припустити, що величини надійності
,
підсистем близькі одна до одної, і величина
задовольняє умову max
або
. Для високонадійних систем формулу (6.14) можна подати у вигляді розкладу за степенями
,
:
де – коефіцієнт умовної ймовірності стану, що характеризується роботоздатністю всіх елементів системи:
,
і т. д.
У разі дослідження надійності систем найважливішим моментом є встановлення необхідної відповідності між реальним об'єктом та його моделлю (адекватність моделі), коли всі складові, які стосуються безпечної поведінки об'єкта (системи), мають бути відображені в моделі.
Фактично надійність будь-якого об'єкта можна вірогідно визначити тільки після завершення його експлуатації та досягнення ним граничного стану, тобто стану, за якого подальша експлуатація об'єкта або неприпустима з міркувань безпеки чи економіки або відновлення його роботоздатності технічно неможливе чи економічно недоцільне. Для такого об'єкта ми матимемо конкретні реалізації (відомі після експлуатації значення) усіх зазначених випадкових величин, які характеризують його надійність. За ними можна однозначно встановити, наприклад, середнє напрацювання на відмову відновлюваного об'єкта, його ресурс і строк служби, середній час відновлення після відмов і т. д. Однак це будуть фактичні показники надійності конкретного об'єкта.
Очевидно, що якби ми мали інформацію щодо експлуатації об'єкта до граничного стану іншого зразка об'єкта, який розглядається (повністю аналогічного за конструкцією, технологією виготовлення, умовами експлуатації і т. д.), то ми б отримали відмінні від попередніх реалізацій згаданих випадкових величин через випадкові чинники: випадкові відхилення в межах допусків параметрів складових елементів, властивостей матеріалів, технології виготовлення і т. д. Інакше кажучи, показники надійності іншого зразка були б дещо відмінними від перших.
Для партії однорідних об'єктів, що закінчили експлуатацію, ми матимемо по кожній зі згаданих випадкових величин цілу статистичну сукупність її можливих значень (реалізацій), або за термінологією математичної статистики – емпіричну статистичну вибірку значень випадкової величини. За цією вибіркою можна побудувати закон розподілу випадкової величини, який характеризує надійність об'єкта. Знаючи такі закони, можна обчислювати всі необхідні показники надійності об'єкта.
Отже, звідси випливає такий висновок. Коли йдеться про показники надійності об'єкта, ми, як правило, розуміємо, що це показники деякої однорідної статистичної сукупності об'єктів (партії однорідних об'єктів) і фактичні індивідуальні показники окремого об'єкта цієї партії відрізнятимуться від середніх для партії. Степінь цієї відмінності визначається тими ж законами (або їх числовими характеристиками) розподілу згаданих випадкових величин, які характеризують надійність об'єкта. У цьому сенсі показник надійності об'єкта до і в процесі його експлуатації слід розуміти статистично, що це показник партії однорідних об'єктів. Якщо, наприклад, ймовірність безвідмовної роботи об'єкта протягом часу t оцінена значенням 0,9, це означає, що з 10 таких об'єктів у середньому 9 відпрацюють час t безвідмовно і лише 1 відмовить до моменту t, а який саме – наперед невідомо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Обчислення функції надійності складних систем“ на сторінці 3. Приємного читання.
