Число спостережень п у вихідній вибірці дорівнює приблизно , звідси отримаємо шукане співвідношення між тривалістю вихідної вибірки
і максимальною тривалістю надійного прогнозу Т.
(5.36)
Нерівність (5.36) означає, що в межах непараметричного підходу характерне значення максимального збитку від одиничної події (медіана максимального збитку) можна оцінити тільки для періодів часу, що не перевищують 70 % тривалості вихідної вибірки. Так, щоб мати прогноз на 30 років, тривалість використаної вибірки має бути не меншою за 43 роки.
Зазначене обмеження на тривалість прогнозу можна послабити, спершись на параметричне подання емпіричної функції розподілу. У цьому разі припустима тривалість прогнозу визначатиметься межами застосовності параметричного подання в області максимальних значень х. Обґрунтованість параметричного подання можна проконтролювати стандартними статистичними методами, наприклад-критерієм.
Зупинимося на важливому окремому випадку, коли F(x) описується розподілом Парето. При цьому не обов'язково, щоб це наближення виконувалось для усієї функції F(x), достатньо, щоб воно виконувалось для частини розподілу – для х, що перевищують деякий поріг А. Справді, коли розподіл має досить “важкий хвіст”, основний внесок у величину збитків роблять найсильніші катастрофи. Тому зазначене граничне обмеження помітно не позначиться на розрахункових значеннях максимальних і сумарних збитків за великих інтервалів часу прогнозування Т. Обмеження на можливу величину порогу А накладається вимогою статистичної надійної оцінки, параметрів модельного розподілу Парето. Щоб отримати надійну оцінку, число аналізованих подій має становити кілька десятків (не менш як 25–30).
Позначимо число спостережень, які перевищують поріг А, через n, а саму вибірку (значення “важкого хвоста” розподілу) через х1, ..., хп. Щільність імовірності f(х), функція розподілу F(x) і функція вірогідності L для цього прикладу мають вигляд
Із залежності (5.37) отримаємо оцінку максимальної вірогідності для показника закону Парето β, що дає максимум виразу L:
Можна показати, що стандартне відхилення граничного нормального розподілу для дорівнює
. Звідси, скориставшись
(5.37)
(5.38)
нормальним розподілом, легко отримати довірчі інтервали для β, а за ними – оцінити похибки ймовірного збитку, пов'язані з невизначеністю значень β. Так, якщо вибрати для β 90%-й рівень довіри, то β матиме такі верхню і нижню границі:
(5.39)
Для розподілу Парето (5.37) рівняння для медіани (5.33) розв'язується явно:
(5.40)
При залежність (5.40) можна спростити:
(5.41)
Це співвідношення в явному вигляді виражає нелінійну залежність величини медіани максимального збитку μT від часу Т. Незважаючи на те що рівняння (5.40) і (5.41) отримані для закону Парето, вони наближено справедливі для будь-яких розподілів, що мають степеневе () спадання щільності ймовірності в області великих х. Невизначеність оцінки за формулою (5.41), обумовлену неточністю задания значення β, можна проконтролювати, підставивши верхню і нижню границі для β із виразу (5.39).
Відносна неточність оцінки збитку, пов'язана з відкиданням частини розподілу зі значеннями х, які менші за порогове значення А, зменшується зі збільшенням тривалості прогнозу Т відповідно до росту внеску у величину збитку найсильніших рідкісних подій. Верхня границя Т, за якої застосовують рівняння (5.41), обумовлена границями адекватності використаного степеневого закону параметризаций
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розрахунок характерного максимального одиничного збитку“ на сторінці 2. Приємного читання.
