| Країна | Зобов'язання, · % | Країна | Зобов'язання, · % |
| Австралія | 108 | Нова Зеландія | 100 |
| Австрія | 92 | Норвегія | 101 |
| Бельгія | 92 | Польща * | 94 |
| Болгарія * | 92 | Португалія | 92 |
| Німеччина | 92 | Російська Федерація * | 100 |
| Греція | 92 | Румунія * | 92 |
| Данія | 92 | Словаччина * | 92 |
| Естонія * | 92 | Словенія * | 92 |
| Ірландія | 92 | Велика Британія | 92 |
| Ісландія | ПО | Сполучені Штати Америки | 93 |
| Іспанія | 92 | Україна * | 100 |
| Італія | 92 | Угорщина * | 94 |
| Канада | 94 | Фінляндія | 92 |
| Латвія * | 92 | Франція | 92 |
| Литва * | 92 | Хорватія * | 95 |
| Ліхтенштейн | 92 | Чеська Республіка * | 92 |
| Люксембург | 92 | Швейцарія | 92 |
| Монако | 92 | Швеція | 92 |
| Нідерланди | 92 | Японія | 94 |
* Країни, що здійснюють процес переходу до ринкової економіки.
Україна через спад промислового виробництва у 1990–2000 pp. із запасом виконала вимоги Кіотського протоколу на перший період (2008–2012 pp.), проте в другий період (2013–2017 pp.) будуть необхідні реальні дії щодо зниження енергозатратності економіки, енергозбереження, розвитку відновлюваних джерел енергії (що відповідає енергетичній стратегії України до 2030 року).
Кіотський протокол вступив у дію в лютому 2005 р. Ратифікувавши його, наша країна зробила великий крок у напрямі охорони навколишнього середовища.
Кожна країна, відповідно до рекомендацій ООН, має виявити свої головні проблеми і виробити на цій основі свою концепцію сталого розвитку, свої доктрину і стратегію.
На жаль, Декларації про наміри, викладені в матеріалах самітів у Ріо-де-Жанейро та Йоганнесбурзі, звелися до того, що країни так званого золотого мільярда з високорозвиненими економікою, технологіями, наукою лише на словах декларували свою прихильність до сталого розвитку. Розрив у рівнях соціально-економічного розвитку індустріальних країн і країн, що розвиваються, на сучасному етапі досяг таких масштабів, що сприймається як глобальна загроза міжнародній стабільності. Відсталі країни є постачальниками сировини, енергоносіїв, робочої сили, інтелектуального потенціалу. За наявного стану піднятися їм на вищі щаблі економічного росту практично неможливо. Розвинені країни загалом не зацікавлені в цьому, що у свою чергу, закріплює перманентну загальну бідність населення відсталих країн [24].
Ці протиріччя трансформуються в політичну боротьбу як усередині, так і між державами, в тім числі у формі воєнних дій за контроль над ресурсами. Злиденність багатьох відсталих країн створює сприятливе середовище для міжнародної організованої злочинності, посилення екстремістських політичних рухів, які спираються на тероризм.
Сьогодні у світі активно розвивається процес так званої глобалізації, під якою розуміють істотне збільшення масштабів торгівлі, різних міжнародних обмінів, процеси перетворення й об'єднання економічних, політичних, військових та інших національних структур у планетарну систему нових відносин, до якої входитиме більш як 210 держав із чисельністю населення понад 6 млрд осіб. Проте процеси глобалізації ігнорують усі соціальні, морально-етичні та духовні цінності. Крім того, на планеті продовжує розвиватись екологічна криза. Сьогодні фактично транснаціональні компанії (ТНК) вирішують питання перерозподілу світу у сферах економіки, природних ресурсів, політики, впливають на розвиток усієї цивілізації. Однак однією із найсерйозніших негативних особливостей ТНК є те, що їх діяльність у таких галузях економіки, як гірничодобувна, хімічна, лісова, рибогосподарська, завдає непоправних збитків природі, порушує екологічний баланс [25].
Нехтування принципами сталого розвитку призвело до різкої активізації антиглобалістського руху прибічників захисту навколишнього середовища. Антиглобалісти відстоюють принцип децентралізації рішень, поглиблення участі неурядових організацій у вирішенні ключових питань економічного розвитку країн та укладання міжнародних угод. При цьому стратегічні принципи сталого розвитку вони розглядають як спосіб вирішення глобальних проблем розвитку цивілізації.
Важливо наголосити, що сталий розвиток світу або окремої країни – це керований, науково організований довготривалий розвиток, який відбувається в умовах гармонійної взаємодії людства і біосфери. Він стверджує, що тільки на основі принципів узгодженої політики світового співтовариства щодо охорони і раціонального використання екосистем можна забезпечити надійне майбутнє нинішньому і прийдешнім поколінням.
Основні принципи аналізу безпеки і ризику
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ризик і проблеми сталого розвитку“ на сторінці 4. Приємного читання.
