За даними Всесвітньої конференції з природних катастроф (Йокогама, 1994), число загиблих від природних стихійних лих зростало щорічно в середньому за період із 1962 по 1992 р. на 4,3 %, потерпілих – на 8,6, а величина матеріальних втрат – на 6 %. Загальне число загиблих на Землі за 35 років від 7 видів катастрофічних явищ становить 3,8 млн осіб.
Якщо простежити за динамікою зміни числа загиблих у 5-річні інтервали, то виявиться, що воно змінюється нерівномірно: від 25 тис. до 359 тис. осіб за рік (рис. 5.5). Максимум припав на 1970–1974 pp., коли посухи в Африці спричинили загибель 1 млн 793 тис. людей. Ще один пік смертності, пов'язаної з посухою в низці країн Азії, відзначався у 1980–1984 pp. Наприкінці 1980-х і першій половині 1990-х років число жертв природних катастроф залишалося приблизно на одному рівні (52– 58 тис. осіб за рік), а в 1995–1999 pp. – знизилося до 33 тис. осіб за рік.
Збільшується число людських жертв, пов'язаних з повенями, у той час як розподіл по роках загиблих від інших видів катастроф не має жодної закономірності.
Найнебезпечнішими для життя людей є посухи – їхніми жертвами стали майже 49 % загиблих. Величезну загрозу несуть тайфуни і шторми. Від них загинуло близько 26 % людей, які випробували силу природних катастрофічних явищ. Землетруси посідають третє місце за кількістю смертельних випадків (17 % загального числа загиблих). Проблема прогнозування землетрусів дуже складна, і нині вчені інтенсивно працюють над створенням методів оперативного прогнозу. Більш як половина (53 %) усіх людських жертв припадає на Африку, 37 % – на Азійський континент, на Америку, Європу й Океанію – відповідно 7,4, 2,5 і 0,1 %. В Африці особливо багато жертв приносять посухи, в Азії – тропічні циклони і шторми.
Загальне число людей, які постраждали від 7 видів природних катастроф за 35 років (1965–1999), становить 4,4 млрд осіб, тобто майже 3/4 населення Землі. Зниження захищеності людей
Рис. 5.5. Середньорічне число жертв тайфунів і штормів (1), повеней (2), землетрусів (3), посух (4) та інших стихійних лих (5) на 1965–1999 pp. [1]
від стихійних лих засвідчує ріст числа потерпілих протягом досліджуваного періоду (1965–1999): воно зросло від 33 млн (середньорічне значення за 1965–1969) до 208 млн осіб (1994–1999), тобто більш як у 6 разів.
Серед континентів перше місце утримує Азія (89 % усіх потерпілих), далі йде Африка (6,7 %), на частку Америки, Європи й Океанії припадає менш як 5 %. На Азійському континенті близько 55 % усіх потерпілих – від повеней, 34 % – від посух, 9 % – від тайфунів і штормів. За відношенням числа потерпілих до чисельності населення окремих континентів, цей показник для Азії буде вдвічі вищим порівняно з Африкою, у 6 разів – порівняно з Америкою й у 43 рази порівняно з Європою.
Найбільших економічних втрат від природних катастроф зазнають Азійський континент (46 %), потім ідуть Америка (26 %), Європа (23 %). На Африку й Океанію припадає 5 %. В абсолютних цифрах економічні втрати за 35 років (1965–1999) досягли 412, в Америці – 234, в Європі – 210 млрд дол. США. Вже нині багато країн, зокрема Японія, змушені витрачати на боротьбу з природними катастрофами до 5 % свого річного бюджету (0,8 % валового національного продукту), що становить 23–25 млрд дол. США за рік. У Китаї щорічні збитки від природних лих становлять у середньому 3–6 % валового національного продукту.
Аналізом уразливості країн із різним рівнем соціально-економічного розвитку підтверджено, що найбільший соціальний ризик (загибель і каліцтво людей) характерний для країн з найнижчим рівнем розвитку. На країни з низьким доходом, чисельність населення яких становить 58 % усього населення Землі, припадає 88 % загиблих і 92 % усіх постраждалих від природних катастроф у світі за період 1965–1999 pp. Абсолютні значення економічних втрат значно більші в розвинених країнах, що пояснюється високою концентрацією у них багатств. Водночас відношення прямих втрат до обсягу валового національного продукту засвідчує, що найбільші відносні втрати спостерігаються в країнах з низьким доходом. У країнах із середнім доходом це відношення у 2 рази, а в країнах із високим доходом – у 5,5 раза нижче. Отже, економічний збиток від природних катастроф, так само як і соціальний збиток, найважчим тягарем лягає на економіку бідних країн.
Процеси, що лежать в основі збільшення кількості природних катастроф
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи оцінювання природного ризику“ на сторінці 2. Приємного читання.
