Методи оцінювання природного ризику

Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління

За даними Всесвітньої конференції з природних катастроф (Йокогама, 1994), число загиблих від природних стихійних лих зростало щорічно в середньому за період із 1962 по 1992 р. на 4,3 %, потерпілих – на 8,6, а величина матеріальних втрат – на 6 %. Загальне число загиблих на Землі за 35 років від 7 видів катастрофічних явищ становить 3,8 млн осіб.

Якщо простежити за динамікою зміни числа загиблих у 5-річні інтервали, то виявиться, що воно змінюється нерівномірно: від 25 тис. до 359 тис. осіб за рік (рис. 5.5). Максимум припав на 1970–1974 pp., коли посухи в Африці спричинили загибель 1 млн 793 тис. людей. Ще один пік смертності, пов'язаної з посухою в низці країн Азії, відзначався у 1980–1984 pp. Наприкінці 1980-х і першій половині 1990-х років число жертв природних катастроф залишалося приблизно на одному рівні (52– 58 тис. осіб за рік), а в 1995–1999 pp. – знизилося до 33 тис. осіб за рік.

Збільшується число людських жертв, пов'язаних з повенями, у той час як розподіл по роках загиблих від інших видів катастроф не має жодної закономірності.

Найнебезпечнішими для життя людей є посухи – їхніми жертвами стали майже 49 % загиблих. Величезну загрозу несуть тайфуни і шторми. Від них загинуло близько 26 % людей, які випробували силу природних катастрофічних явищ. Землетруси посідають третє місце за кількістю смертельних випадків (17 % загального числа загиблих). Проблема прогнозування землетрусів дуже складна, і нині вчені інтенсивно працюють над створенням методів оперативного прогнозу. Більш як половина (53 %) усіх людських жертв припадає на Африку, 37 % – на Азійський континент, на Америку, Європу й Океанію – відповідно 7,4, 2,5 і 0,1 %. В Африці особливо багато жертв приносять посухи, в Азії – тропічні циклони і шторми.

Загальне число людей, які постраждали від 7 видів природних катастроф за 35 років (1965–1999), становить 4,4 млрд осіб, тобто майже 3/4 населення Землі. Зниження захищеності людей

Середньорічне число жертв тайфунів і штормів (1), повеней (2), землетрусів (3), посух (4) та інших стихійних лих (5) на 1965–1999 pp. [1]

Рис. 5.5. Середньорічне число жертв тайфунів і штормів (1), повеней (2), землетрусів (3), посух (4) та інших стихійних лих (5) на 1965–1999 pp. [1]

від стихійних лих засвідчує ріст числа потерпілих протягом досліджуваного періоду (1965–1999): воно зросло від 33 млн (середньорічне значення за 1965–1969) до 208 млн осіб (1994–1999), тобто більш як у 6 разів.

Серед континентів перше місце утримує Азія (89 % усіх потерпілих), далі йде Африка (6,7 %), на частку Америки, Європи й Океанії припадає менш як 5 %. На Азійському континенті близько 55 % усіх потерпілих – від повеней, 34 % – від посух, 9 % – від тайфунів і штормів. За відношенням числа потерпілих до чисельності населення окремих континентів, цей показник для Азії буде вдвічі вищим порівняно з Африкою, у 6 разів – порівняно з Америкою й у 43 рази порівняно з Європою.

Найбільших економічних втрат від природних катастроф зазнають Азійський континент (46 %), потім ідуть Америка (26 %), Європа (23 %). На Африку й Океанію припадає 5 %. В абсолютних цифрах економічні втрати за 35 років (1965–1999) досягли 412, в Америці – 234, в Європі – 210 млрд дол. США. Вже нині багато країн, зокрема Японія, змушені витрачати на боротьбу з природними катастрофами до 5 % свого річного бюджету (0,8 % валового національного продукту), що становить 23–25 млрд дол. США за рік. У Китаї щорічні збитки від природних лих становлять у середньому 3–6 % валового національного продукту.

Аналізом уразливості країн із різним рівнем соціально-економічного розвитку підтверджено, що найбільший соціальний ризик (загибель і каліцтво людей) характерний для країн з найнижчим рівнем розвитку. На країни з низьким доходом, чисельність населення яких становить 58 % усього населення Землі, припадає 88 % загиблих і 92 % усіх постраждалих від природних катастроф у світі за період 1965–1999 pp. Абсолютні значення економічних втрат значно більші в розвинених країнах, що пояснюється високою концентрацією у них багатств. Водночас відношення прямих втрат до обсягу валового національного продукту засвідчує, що найбільші відносні втрати спостерігаються в країнах з низьким доходом. У країнах із середнім доходом це відношення у 2 рази, а в країнах із високим доходом – у 5,5 раза нижче. Отже, економічний збиток від природних катастроф, так само як і соціальний збиток, найважчим тягарем лягає на економіку бідних країн.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи оцінювання природного ризику“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Перелік умовних позначень

  • Ризик і сталий розвиток суспільства

  • Ризик і проблеми сталого розвитку

  • Основні принципи аналізу безпеки і ризику

  • Математичне визначення ризику

  • Класифікація ризиків

  • Індивідуальний ризик

  • Соціальний ризик

  • Потенційний територіальний ризик

  • Прийнятний ризик

  • Збиток. Структура повного збитку

  • Основні складові прямого збитку

  • Основні складові опосередкованого збитку

  • Чинники техногенного, природного та екологічного ризику в Україні

  • Чинники техногенної небезпеки і ризику

  • Аварії в системах життєзабезпечення

  • Заходи щодо зниження ризику виникнення техногенних надзвичайних ситуацій

  • Чинники природної небезпеки і ризику

  • Просідання ґрунтів

  • Заходи щодо зниження ризику природних надзвичайних ситуацій

  • Гідрометеорологонебезпечні території, Затоплення і підтоплення територій

  • Чинники екологічної небезпеки і ризику

  • Зміна клімату

  • Забруднення навколишнього середовища

  • Забруднення вод України

  • Забруднення атмосферного повітря

  • Радіаційне забруднення атмосферного повітря

  • Забруднення ґрунтів

  • Неефективне використання природних ресурсів

  • Ризик для життя і здоров'я населення

  • Інфекційні захворювання населення

  • Теоретико-методологічні основи аналізу та оцінювання ризику

  • Концепції аналізу та оцінювання ризиків

  • Методи аналізу та оцінювання ризиків

  • Моделі аналізу та оцінювання ризиків

  • Формальні засоби побудови моделей оцінювання ризику

  • Експертні методи та системи прийняття рішень

  • Експертні системи

  • Методи теорії нечітких множин і нечіткої логіки

  • Нечітка логіка

  • Стохастичні методи моделювання

  • Нормальний закон розподілу

  • Гамма-розподіл

  • Логіко-ймовірнісні методи дослідження безпеки

  • Марківський процес

  • Пуассонівський процес

  • Метод статистичного моделювання Монте-Карло

  • Методи оцінювання природного ризику
  • Процеси, що лежать в основі збільшення кількості природних катастроф

  • Оцінювання ризиків від землетрусів

  • Застосування ГІС “Екстремум” для пом'якшення наслідків руйнівних землетрусів оперативним прогнозуванням обстановки в зоні реалізації сейсмічної події

  • Методичний підхід для визначення обсягів руйнувань та кількості людських жертв внаслідок землетрусів

  • Оцінювання ризиків від ураганів та сильних вітрів

  • Прогнозування зсувів

  • Оцінювання ризику від лісових пожеж

  • Прогнозування максимального збитку від природних катастроф за допомогою розподілу Парето

  • Лінійний і нелінійний ріст збитків від природних катастроф

  • Розрахунок характерного максимального одиничного збитку

  • Співвідношення характерного максимального і сумарного збитків для розподілу Парето

  • Верхня границя

  • Приклади розрахунків максимальних і сумарних збитків від природних катастроф

  • Методика комплексного оцінювання техногенної і природної небезпеки країни в регіональному вимірі

  • Системний аналіз техногенної та природної небезпеки України

  • Ідентифікація загроз техногенній і природній безпеці України

  • Визначення пріоритетів елементів системи техногенної і природної безпеки

  • Визначення комплексного показника потенційної небезпеки регіонів щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок інтегрального показника небезпеки регіонів України щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Методи аналізу та оцінювання техногенного ризику

  • Основні поняття теорії надійності та безпеки

  • Показники надійності, безпеки та ризику

  • Обчислення функції надійності складних систем

  • Аналіз безпеки складних систем за допомогою методів “дерево подій” і “дерево відмов”

  • Метод аналітико-статистичного моделювання

  • Байєсівські методи визначення частоти базисних подій

  • Приклад побудови “дерева аналізу надійності людини”

  • Метод якісного оцінювання техногенних ризиків (АВНКВ)

  • Метод аналізу видів відмов і наслідків (АВВН)

  • Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки

  • Методика прогнозування зон токсичного забруднення та наслідків аварій з викидом небезпечних хімічних речовин “ТОКСИ+”

  • Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті

  • Оцінювання ризику ураження населення небезпечними хімічними речовинами за аварій на об'єктах підвищеної небезпеки

  • Методика оцінювання безпеки об'єкта на основі методів теорії нечітких множин та нечіткої логіки

  • Алгоритми побудови моделі комплексного оцінювання безпеки об'єкта

  • Методи оцінювання екологічного ризику

  • Оцінювання екзогенних та ендогенних ризиків смертності населення на основі моделі гомперца- мейкема

  • Аналіз ризиків смертності населення для різних вікових груп

  • Аналіз ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення різних вікових груп

  • Динаміка змін ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення України

  • Оцінювання ризику токсичних ефектів

  • Оцінювання ризику, пов'язаного із впливом іонізуючого випромінювання

  • Оцінювання поглиненої людиною дози внаслідок впливу іонізуючого випромінювання

  • Середні дози опромінення щитоподібної залози дітей та підлітків різних областей України

  • Оцінювання радіаційного ризику

  • Оцінювання радіологічних наслідків аварій за допомогою системи COSYMA

  • Аналіз розповсюдження викидів (скидів) токсичних та радіоактивних забруднювачів у природному середовищі за допомогою системи MEPAS

  • Методика оцінювання збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

  • Порядок розрахунку збитків за типами надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок збитків від руйнування і пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції

  • Розрахунок збитків від втрат готової промислової та сільськогосподарської продукції

  • Розрахунок збитків від втрат сировини, матеріалів та напівфабрикатів, проміжної продукції

  • Розрахунок збитків від вилучення або порушення сільськогосподарських угідь

  • Розрахунок збитків від втрат тваринництва

  • Проблеми і методи управління ризиками

  • Основні принципи управління ризиками

  • Нормування ризиків

  • Механізми регулювання техногенної, природної та екологічної безпеки

  • Задача мінімізації очікуваного збитку на об'єкті внаслідок проведення комплексу захисних заходів від надзвичайних ситуацій

  • Задача мінімізації ресурсів, необхідних для забезпечення прийнятного рівня ризику

  • Методи вирішення задач оптимальних витрат на управління ризиком надзвичайних ситуацій

  • Механізми розподілу ресурсів у соціально- економічних системах

  • Нормативно-правове регулювання безпеки і ризику

  • Ліцензування видів діяльності у сфері промислової безпеки

  • Планування заходів безпеки

  • Паспортизація, ідентифікація та декларування безпеки об'єктів

  • Страхування відповідальності суб'єктів господарювання за збиток від промислової аварії

  • Основні напрями державної політики з питань управління ризиками

  • Міжнародне співробітництво

  • Терористичні ризики

  • Загальний огляд терористичних загроз

  • Класифікація сучасного тероризму

  • Біологічний тероризм

  • Кібернетичний тероризм

  • Ядерно-радіаційний тероризм – глобальна загроза

  • Незаконний обіг ядерних, радіаційних матеріалів і джерел тонізуючого випромінювання. Розвиток “чорного ринку” ядерно- радіаційних матеріалів

  • Потенційні джерела загроз ядерного тероризму

  • Виготовлення примітивного ядерного підривного пристрою

  • Диверсії на ядерних об'єктах

  • ПІСЛЯМОВА