Чинники природної небезпеки і ризику

Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління

У сучасних умовах на території України зафіксовано більш як 20 видів екзогенних геологічних процесів (ЕГП), у тім числі природних, природно-техногенних і техногенних, що пов'язані з господарською діяльністю людини. Нині, коли освоюються несприятливі для будівництва території, а також інтенсивно експлуатуються вже освоєні ділянки, нерідко порушується геодинамічна рівновага, що склалася в природі. Це активізує геологічні процеси, а також може призвести до порушення морфології природних ландшафтів і геомеханічних змін природного масиву.

На території України найпоширенішими є такі ЕГП: зсуви, підтоплення, просідання, ерозія, абразія, карст. Основна рушійна сила цих процесів – підземні (для абразії – поверхневі) води. Коливання кількості та якості підземних вод у верхній зоні породного масиву, що доповнюються зміною температурного режиму, стають показником активізації того чи іншого ЕГП.

Протягом 1997–2005 pp. на території України сталося 80 НС геологічного характеру. Найбільшу їх кількість зафіксовано у 1997–1999 pp., що збігається з періодом масової активізації природних процесів у роки високої водності. Періоди мінімуму у 2002–2003 pp. змінилися підвищенням активності екзогенних геологічних процесів у 2004–2005 pp. (див. рис. 3.5, в). За прогнозними моделями фахівців Державної геологічної служби підвищена активність між максимумами циклів припадає саме на 2004-2006 pp.

Значне поширення зсувів на території України визначається її геологічною будовою та геоморфологічними умовами. Зсуви на зсувонебезпечних територіях активуються під дією природних та антропогенних чинників. Це найнебезпечніші екзогенні геологічні процеси, які можуть призвести до катастрофічних наслідків, як це сталося у Дніпропетровську у 1997 р. та в Чернівцях у 1999 р. (завдані збитки становили відповідно 34 і 20 млн грн).

На території України зафіксовано понад 20 тис. зсувів, їх кількість постійно зростає. Протягом останніх років у багатьох населених пунктах зареєстровано зміщення гірських порід, що призвели до руйнування будівель та об'єктів забезпечення життєдіяльності. Із процесами зсувів ґрунтових мас в Україні доводиться стикатись дедалі частіше. На їх поширення значною мірою безпосередньо впливає господарська діяльність. Цей вплив пов'язаний з додатковим навантаженням на схили та їх підрізуванням під час будівельних робіт, додатковим обводненням зсувонебезпечних територій.

Переважна більшість зсувонебезпечних ділянок із катастрофічним і значним виявом процесу зосереджена в гірських регіонах країни (Карпати, Крим). Майже в усіх адміністративних областях Карпатського регіону є ділянки сучасного активізування зсувного процесу. Ураженість зсувами схилів на території Закарпатської обл. становить 2,8 % (350 км2), Івано-Франківської обл. – 1,8 (246 км2), Чернівецької обл. – 9,1 % (740 км2).

Господарська діяльність стала причиною зсуву ґрунтових мас по правому схилу долини р. Збруч у смт Гусятин в 1996 р. Зсув зруйнував старе кладовище, насосну станцію та артсвердловину. Його вершина знаходилась приблизно за 10 м від 5-поверхового житлового будинку.

У 2002 р. в Україні сталося 4 надзвичайні ситуації, спричинені зсувами. Зокрема 2 зсуви ґрунту у Тячівському й Рахівському районах Закарпатської обл., де визначальним чинником активізації зсувних процесів були несприятливі погодні умови, дощі, які перезволожили ґрунт і спричинили зсувні процеси. Активізувався зсув і у Верховинському районі Івано-Франківської обл. на схилі гори Ігрець. Слід зазначити, що цей район знаходиться у межах інтенсивно розчленованого рельєфу Передкарпаття з активним розвитком зсувів внаслідок господарської діяльності.

Ураженість зсувами Кримського регіону становить 0,21 % території (57,9 км2); більшість із них поширені на південному узбережжі Чорного моря. За протяжністю вони в основному невеликі – до 150 м, але окремі досягають 2–2,5 км.

У 2002 р. зареєстровано також зсув ґрунту в межах Севастопольської міськради, що спричинив пошкодження дорожнього полотна автотраси Севастополь–Ялта.

На території Києва поширені двоярусні складні зсуви відносно малих площ, але зі значними негативними наслідками. У столиці зафіксовано 96 зсувів і 6 зсувних рельєфів загальною площею 5,45 км2. Близько 40 % активізації процесу в цій зоні спричинено техногенними чинниками. Зсуви постійно активуються на правому схилі Сирецької балки, що виявляється локальними зміщеннями. В напруженому стані знаходяться дніпровські схили на Подільській і Центральній дільницях.

Найбільше зсувів зареєстровано в АР Крим, Дніпропетровській, Чернівецькій та Київській областях. Зсувонебезпечна ситуація спостерігається також у Хмельницькій, Івано-Франківській та Львівській областях, а найінтенсивніше вони активізувались у 2005 р. у Закарпатській, Чернівецькій, Харківській, Полтавській, Дніпропетровській та Донецькій областях (рис. 3.6, див. кольорову вклейку).

З метою забезпечення функціонування і розвитку системи запобігання зсувам та підвищення безпеки проживання населення в районах їх поширення прийнято Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження комплексної програми протизсувних заходів на 2005–2014 роки” [25]. Завданнями цієї програми є вивчення поширення і динаміки зсувонебезпечних процесів, проведення моніторингу, прогнозування екологічного стану навколишнього середовища, в тім числі НС, що створюються в результаті розвитку таких процесів. Для цього передбачено:

• виконання спеціальних інженерно-геологічних досліджень, спрямованих на вивчення і прогнозування розвитку зсувних процесів;

• створення повноцінного кадастру зсувів і зсувонебезпечних ділянок;

• оцінювання несприятливих наслідків, викликаних зсувними процесами;

• ведення моніторингу за станом зсувонебезпечних ділянок для забезпечення організації і проведення досліджень, збору, обробки, збереження та аналізу інформації, прогнозування змін;

• розробку обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень;

• визначення й забезпечення підвищення ефективності здійснення протизсувних заходів, спрямованих на мінімізацію впливу природних чинників і господарської діяльності на активізацію зсувів і зниження ризику виникнення НС техногенного та природного характеру, формування системи запобігання утворенню зсувів;

• удосконалення механізму регулювання й контролю за провадженням господарської діяльності на зсувонебезпечних територіях;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чинники природної небезпеки і ризику“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Перелік умовних позначень

  • Ризик і сталий розвиток суспільства

  • Ризик і проблеми сталого розвитку

  • Основні принципи аналізу безпеки і ризику

  • Математичне визначення ризику

  • Класифікація ризиків

  • Індивідуальний ризик

  • Соціальний ризик

  • Потенційний територіальний ризик

  • Прийнятний ризик

  • Збиток. Структура повного збитку

  • Основні складові прямого збитку

  • Основні складові опосередкованого збитку

  • Чинники техногенного, природного та екологічного ризику в Україні

  • Чинники техногенної небезпеки і ризику

  • Аварії в системах життєзабезпечення

  • Заходи щодо зниження ризику виникнення техногенних надзвичайних ситуацій

  • Чинники природної небезпеки і ризику
  • Просідання ґрунтів

  • Заходи щодо зниження ризику природних надзвичайних ситуацій

  • Гідрометеорологонебезпечні території, Затоплення і підтоплення територій

  • Чинники екологічної небезпеки і ризику

  • Зміна клімату

  • Забруднення навколишнього середовища

  • Забруднення вод України

  • Забруднення атмосферного повітря

  • Радіаційне забруднення атмосферного повітря

  • Забруднення ґрунтів

  • Неефективне використання природних ресурсів

  • Ризик для життя і здоров'я населення

  • Інфекційні захворювання населення

  • Теоретико-методологічні основи аналізу та оцінювання ризику

  • Концепції аналізу та оцінювання ризиків

  • Методи аналізу та оцінювання ризиків

  • Моделі аналізу та оцінювання ризиків

  • Формальні засоби побудови моделей оцінювання ризику

  • Експертні методи та системи прийняття рішень

  • Експертні системи

  • Методи теорії нечітких множин і нечіткої логіки

  • Нечітка логіка

  • Стохастичні методи моделювання

  • Нормальний закон розподілу

  • Гамма-розподіл

  • Логіко-ймовірнісні методи дослідження безпеки

  • Марківський процес

  • Пуассонівський процес

  • Метод статистичного моделювання Монте-Карло

  • Методи оцінювання природного ризику

  • Процеси, що лежать в основі збільшення кількості природних катастроф

  • Оцінювання ризиків від землетрусів

  • Застосування ГІС “Екстремум” для пом'якшення наслідків руйнівних землетрусів оперативним прогнозуванням обстановки в зоні реалізації сейсмічної події

  • Методичний підхід для визначення обсягів руйнувань та кількості людських жертв внаслідок землетрусів

  • Оцінювання ризиків від ураганів та сильних вітрів

  • Прогнозування зсувів

  • Оцінювання ризику від лісових пожеж

  • Прогнозування максимального збитку від природних катастроф за допомогою розподілу Парето

  • Лінійний і нелінійний ріст збитків від природних катастроф

  • Розрахунок характерного максимального одиничного збитку

  • Співвідношення характерного максимального і сумарного збитків для розподілу Парето

  • Верхня границя

  • Приклади розрахунків максимальних і сумарних збитків від природних катастроф

  • Методика комплексного оцінювання техногенної і природної небезпеки країни в регіональному вимірі

  • Системний аналіз техногенної та природної небезпеки України

  • Ідентифікація загроз техногенній і природній безпеці України

  • Визначення пріоритетів елементів системи техногенної і природної безпеки

  • Визначення комплексного показника потенційної небезпеки регіонів щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок інтегрального показника небезпеки регіонів України щодо техногенних і природних надзвичайних ситуацій

  • Методи аналізу та оцінювання техногенного ризику

  • Основні поняття теорії надійності та безпеки

  • Показники надійності, безпеки та ризику

  • Обчислення функції надійності складних систем

  • Аналіз безпеки складних систем за допомогою методів “дерево подій” і “дерево відмов”

  • Метод аналітико-статистичного моделювання

  • Байєсівські методи визначення частоти базисних подій

  • Приклад побудови “дерева аналізу надійності людини”

  • Метод якісного оцінювання техногенних ризиків (АВНКВ)

  • Метод аналізу видів відмов і наслідків (АВВН)

  • Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки

  • Методика прогнозування зон токсичного забруднення та наслідків аварій з викидом небезпечних хімічних речовин “ТОКСИ+”

  • Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті

  • Оцінювання ризику ураження населення небезпечними хімічними речовинами за аварій на об'єктах підвищеної небезпеки

  • Методика оцінювання безпеки об'єкта на основі методів теорії нечітких множин та нечіткої логіки

  • Алгоритми побудови моделі комплексного оцінювання безпеки об'єкта

  • Методи оцінювання екологічного ризику

  • Оцінювання екзогенних та ендогенних ризиків смертності населення на основі моделі гомперца- мейкема

  • Аналіз ризиків смертності населення для різних вікових груп

  • Аналіз ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення різних вікових груп

  • Динаміка змін ендогенних та екзогенних складових ризику смертності населення України

  • Оцінювання ризику токсичних ефектів

  • Оцінювання ризику, пов'язаного із впливом іонізуючого випромінювання

  • Оцінювання поглиненої людиною дози внаслідок впливу іонізуючого випромінювання

  • Середні дози опромінення щитоподібної залози дітей та підлітків різних областей України

  • Оцінювання радіаційного ризику

  • Оцінювання радіологічних наслідків аварій за допомогою системи COSYMA

  • Аналіз розповсюдження викидів (скидів) токсичних та радіоактивних забруднювачів у природному середовищі за допомогою системи MEPAS

  • Методика оцінювання збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

  • Порядок розрахунку збитків за типами надзвичайних ситуацій

  • Розрахунок збитків від руйнування і пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції

  • Розрахунок збитків від втрат готової промислової та сільськогосподарської продукції

  • Розрахунок збитків від втрат сировини, матеріалів та напівфабрикатів, проміжної продукції

  • Розрахунок збитків від вилучення або порушення сільськогосподарських угідь

  • Розрахунок збитків від втрат тваринництва

  • Проблеми і методи управління ризиками

  • Основні принципи управління ризиками

  • Нормування ризиків

  • Механізми регулювання техногенної, природної та екологічної безпеки

  • Задача мінімізації очікуваного збитку на об'єкті внаслідок проведення комплексу захисних заходів від надзвичайних ситуацій

  • Задача мінімізації ресурсів, необхідних для забезпечення прийнятного рівня ризику

  • Методи вирішення задач оптимальних витрат на управління ризиком надзвичайних ситуацій

  • Механізми розподілу ресурсів у соціально- економічних системах

  • Нормативно-правове регулювання безпеки і ризику

  • Ліцензування видів діяльності у сфері промислової безпеки

  • Планування заходів безпеки

  • Паспортизація, ідентифікація та декларування безпеки об'єктів

  • Страхування відповідальності суб'єктів господарювання за збиток від промислової аварії

  • Основні напрями державної політики з питань управління ризиками

  • Міжнародне співробітництво

  • Терористичні ризики

  • Загальний огляд терористичних загроз

  • Класифікація сучасного тероризму

  • Біологічний тероризм

  • Кібернетичний тероризм

  • Ядерно-радіаційний тероризм – глобальна загроза

  • Незаконний обіг ядерних, радіаційних матеріалів і джерел тонізуючого випромінювання. Розвиток “чорного ринку” ядерно- радіаційних матеріалів

  • Потенційні джерела загроз ядерного тероризму

  • Виготовлення примітивного ядерного підривного пристрою

  • Диверсії на ядерних об'єктах

  • ПІСЛЯМОВА