тивних елементів. Центр має одиниць ресурсу. Цінність ресурсу для i-го елемента визначається його функцією корисності
, де
– отримувана елементом кількість ресурсу;
– тип АЕ, який параметризує клас допустимих функцій корисності. Функція корисності може визначати, наприклад, прибуток АЕ від використання ресурсу в кількості
. Зазвичай припускають, що центр не має інформації про функції корисності АЕ. Відомо тільки, що вона належить деякому класу однопікових функцій із точкою піка
й однозначно залежить від значення цього параметра. Отримання ресурсу в кількості
доставляє максимум функції корисності i-го АЕ.
Завданням центру є розподіл ресурсу з метою, наприклад, максимізації сумарної корисності всіх елементів:
(8.34)
за ресурсного (балансового, бюджетного) обмеження
(8.35)
Залежно від ступеня визначеності й характеру наявної інформації про АЕ можуть бути прийняті різні моделі управління і відповідні їм підходи до вирішення задачі розподілу ресурсу (8.34), (8.35).
Розглянемо випадок повної відсутності інформації в ЦО. У такій постановці задачі функції корисності вважаються невідомими. Можна тільки припускати, що ці функції є опуклими. Кожен АЕ сам запитує ресурс у кількості xi, а отримує його в кількості відповідно до обраної ЦО стратегії розподілу ресурсу. Найчастіше обмежуються способом пропорційного (лінійного) розподілу ресурсів відповідно до запитів, що надійшли, і наявної в центрі кількості ресурсу
. У результаті отримують таке рішення:
Цей розподіл має деякі недоліки: а) не забезпечує реального максимуму загальної цільової функції, тому що невідомі істинні значення цільових функцій АЕ; б) може приводити до нераціонального розподілу через видачу АЕ завищених запитів.
Розглянемо випадок, коли відомий тільки вид функцій корисності. Скористаємося результатами розглянутої раніше базової моделі. У цьому випадку вдаються до підходу, пов'язаного із застосуванням функції Лагранжа.
Нехай, наприклад, функції корисності мають вигляд (8.30). Коефіцієнти у цій задачі є невідомими. Підставимо у функції корисності АБ замість
величини
. Тоді функції набудуть вигляду
. Тут як коефіцієнти пропорційності використовують величини виділеного АЕ ресурсу. Це можна розглядати як “стимулювання” за рахунок надання ресурсу
у відповідь на запит
. Відповідно до отриманих раніше співвідношень, вважаючи
коефіцієнтами базової моделі і з урахуванням того, що
отримаємо
Оптимальні ресурси, виділені центром АЕ, дорівнюють
Якщо функції корисності мають вигляд, наведений на рис. 8.3, б, й апроксимуються поліномами другого порядку, то можна, наприклад, виконати підстановку: . У результаті отримаємо
Коефіцієнти функцій корисності залишаються невідомими, але їх вигляд можна уточнити, увівши явно додаткові обмеження на вид моделювальних кривих. Розподіл при цьому отримує певний ступінь свободи, але загальна кількість ресурсу, тобто рівновага в системі, має зберігатися для будь-якого рішення.
Отже, розглянуті і формалізовані математичні постановки задач мінімізації очікуваного середньорічного збитку на об'єкті внаслідок вибору деякого комплексу запобіжних заходів; мінімізації
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Природний, техногенний та екологічний ризики: аналіз, оцінка, управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механізми розподілу ресурсів у соціально- економічних системах“ на сторінці 3. Приємного читання.
