Зацікавлено відбувалися культурологічні читання між навчальними закладами. Наприклад, курсанти кафедри журналістики відділення військової підготовки державного університету "Львівська політехніка" приймали у себе студентів Львівського державного медичного коледжу (8 червня 1996), а студенти-медики — військових журналістів (30 травня 1997), У процесі дослідження родоводу студентки Львівського медичного коледжу (третій курс, вечірня форма навчання, 1998) — Ірина Марушкевич (Кузишин) і Оксана Холодзюн встановили родинні зв'язки. Виявилося, що Оксана — троюрідна сестра мами Ірини, тобто Ірині — тітка.
У 1997 р. 23 травня до 57-ї річниці Львівського банківського коледжу відбулися культурологічні читання, де особливо цікавою була доповідь Надії Перун, яка зібрала інформацію про 328 представників роду. В читаннях взяли участь керівники банківських установ м. Львова, викладачі та студенти Львівського медичного коледжу, представники церкви.
Культурологічні читання супроводжують виставки "Народне мистецтво" і "Народне харчування".
Студенти демонструють родинні мистецькі вироби — українські строї, весільні рушники, вишиті картини, писанки з орнаментом, характерним для Гуцульщини, Волині та ін. Наприклад, Ігор Залога (студент медичного коледжу) детально розповідав про довершене мистецтво вишивки бабусі (за лінією матері) — Агафії Лонкевич (1936—1992), яке вона успадкувала від своєї матері Стефанії-Михайлини Кожух. Помешкання бабусі Агафії прикрашали численні серветки, килими, обруси, значну частину виробів вона подарувала церкві м. Бібрки. Вдома зберігається найдорожча реліквія — два вишиті нею килими (розмірами 1,5 х 2,4 м, 1,2 х 3, 5 м). Більшість студенток демонструють власноруч вишиті рушники, серветки, блузки.
До солодкого столу студенти випікають торти, печиво за родинними рецептами, готують узвар — традиційний український напій.
Досвід культурологічних читань "Родовід — духовний діалог поколінь" узагальнено у виданнях (Черепанова, 1998; Сгегерашта, 1998; 1999).
На плюралізм національних традицій орієнтує дослідницький проект — "Діалог культур: Україна у звичаях і традиціях: Родознавство", де йдеться про дослідження родинних традицій багатьох спільнот України (болгар, вірмен, греків, євреїв, кримських татар, поляків, росіян та ін. (Черепанова, 2003).
Безумовно, важливо виховати молодь у повазі до духовних надбань не лише українського народу, а й інших народів. Наприклад, у виданні "Культура і спільнота у становленні педагога" (Л., 2000) з позицій педагогічної антропології розглянуто розвиток педагогічної освіти в Україні та СІНА, шість українських і шість американських авторів аналізують вплив соціально-культурних чинників на їхнє особистісне становлення як педагогів. У виданні "Духовність педагога — майбутнє України" (Л., 2005) підготовленому викладачами Педагогічного коледжу Львівського національного університету ім. Івана Франка, розглянуто сучасні реалії глобалізації, інтеграції, функціонування європейських освітніх систем (у тому числі в Україні) під знаком Болонського процесу, актуальність підготовки педагога нового типу на національних освітньо-культурних традиціях, з розвинутим гуманітарним мисленням, орієнтованим на полікультурний діалог, інноваційну науково-пошукову професійну діяльність. Розроблено сценарії свят українського народного календаря, концертні програми на вшанування Матері, висвітлено святкування Різдва у країнах, мови яких вивчають студенти, традиції Різдва у Німеччині (літературно-музична композиція німецькою й українською мовами), Різдва та Нового року в Об'єднаному Королівстві Великої Британії (літературно-музична композиція англійською мовою).
Упродовж 1991—2007 рр. за програмою родознавчих досліджень працювали майже 3 тис. студентів. Українська традиція передбачає знання свого роду до сьомого коліна. Таких досліджень понад 25 %. Більшість досліджень охоплює 4—5 поколінь родини, трапляються дослідження, які охоплюють 8—14 поколінь.
Досліджуючи родинну обрядовість, потрібно звернути увагу на самобутність народних звичаїв (весілля, народний, вибір імені, поховання, поминання), ремесла і художніх традицій, харчування у регіонах, де мешкають батьки чи інші представники роду. Знання цих звичаїв та обрядовості сприяє зміцненню морально-психологічних основ молодої сім'ї, отже — духовних зв'язків із родом. Опанування практичними навичками у конкретних видах народного мистецтва, наприклад, вишивці, оздобленні одягу завжди будуть корисними для молодої людини.
Варто пам'ятати, що харчування — традиційна форма родинної обрядовості. В українців традиції харчування формуються під впливом природних, географічних чинників і пов'язаних з ними видами господарської діяльності. Режим харчування визначають особливості календарного сезону і відповідно тривалість трудового дня. Народне харчування, передусім обрядові страви, мають суспільно-ціннісне значення як форми соціального спілкування. Народне прислів'я наголошує: "Рід великий — обід багатий".
Вважається, що першу кулінарну книгу (якій майже З тис. років) написав давньокитайський філософ Конфуцій (бл. 551—479 до н.е.). В Європі кулінарні книги з'явилися через 2 тис. років. Досвід української народної кулінарії та слов'янської кухні висвітлено в окремих дослідженнях (Ар-тюх, 1977; Гонтар, 1979; Чмир, 1997).
У 1992 р. здійснено репринтне видання праці відомого історика, етнографа, фольклориста М. Маркевича (видана вперше в Києві, 1860). Автор відкриває світ народної культури та національної кухні, описує 90 найтиповіїних простих у виконанні оригінальних страв народної української кухні. Більшість цих страв незаслужено забуті, наприклад, баба-шарпанина, гречані пампухи з часником, зубці, путря, книші, картопля з маком, кулики, лемішка й ін. Згадуються смачний і корисний бузиновий і калиновий кисіль, квас із березового та кленового соку, варенуха; маківники, пря-ники-медяники, яблучна та ягідна пастила, слабоалкогольні настойки.
Безумовно, цікаві видання "Зелена кухня" (1994), де розповідається про використання дикорослих їстивних рослин у харчуванні, наводиться їх медична характеристика, "Козацькі страви" (1994), що знайомлять з призабутими рецептами української кухні.
За українськими національними традиціями споживання їжі, повсякденні страви готувалися переважно з рослинних складників. Зазвичай дотримувалися посту. Піст — це утримання від їжі загалом або лише від м'ясної. Розрізняють піст одноденний (п'ятниця кожного тижня, день перед Йорданом, свято Воздвиження Чесного Хреста, Усікнення голови св. Івана Хрестителя) і багатоденний (перед Різдвом Христовим — Пилипівка, перед Воскресенням Христовим — Великий піст, перед святом св. апостолів Петра й Павла — Петрівка, перед Успінням Пресвятої Богородиці — Спасівка). До Спаса (19 серпня) не їли яблук, передусім жінки. Чіткого пояснення цього звичаю не існує, народне світосприйняття пов'язує його з Свою, яка недозрілим плодом яблука почастувала Адама.
У народному харчуванні широко використовується мед. З меду готували обрядові напої, мед вважають символом дружніх взаємин. Відоме висловлювання "ставлю на мед" означало — взяти і вчасно сплатити борг. Завжди цінувався гречаний мед. У народній медицині гречаний мед використовується для лікування захворювань дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, серця, печінки, нирок. Гречаний мед вміщує більше білків і жирів, аніж липовий і квітковий, майже 40% глюкози й усі незамінні амінокислоти.
Основними продуктами народного харчування здавна були гречана каша і житній хліб. Каша споживалася відтоді, як людина навчилася виготовляти керамічний посуд із глини. Крупа і варена каша з'явилися наприкінці кам'яної доби. Народи Давнього Сходу традиційно споживали ячмінну кашу. Жителі Еллади вважали, що ячмінь забезпечує довголіття та хороший зір.
До речі, у Давній Русі вираз "їсти кашу" означав "бенкет", а гречку в ті часи приписували як своєрідний засіб при "пустоті душевній і суєтності розуму".
Витончена художня обрядовість становить характерну ознаку народного життя українців. Хліб, каша, мед вважаються найголовнішими складовими обрядових дійств. У всіх різноманітних видах обрядовості зерно — символ життя, продовження роду.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Педагогічний досвід.“ на сторінці 1. Приємного читання.
