Педагогічний досвід.

Філософія родознавства

Зацікавлено відбувалися культурологічні читання між навчальними закладами. Наприклад, курсанти кафедри журналістики відділення військової підготовки державного університету "Львівська політехніка" приймали у себе студентів Львівського державного медичного коледжу (8 червня 1996), а студенти-медики — військових журналістів (30 травня 1997), У процесі дослідження родоводу студентки Львівського медичного коледжу (третій курс, вечірня форма навчання, 1998) — Ірина Марушкевич (Кузишин) і Оксана Холодзюн встановили родинні зв'язки. Виявилося, що Оксана — троюрідна сестра мами Ірини, тобто Ірині — тітка.

У 1997 р. 23 травня до 57-ї річниці Львівського банківського коледжу відбулися культурологічні читання, де особливо цікавою була доповідь Надії Перун, яка зібрала інформацію про 328 представників роду. В читаннях взяли участь керівники банківських установ м. Львова, викладачі та студенти Львівського медичного коледжу, представники церкви.

Культурологічні читання супроводжують виставки "Народне мистецтво" і "Народне харчування".

Студенти демонструють родинні мистецькі вироби — українські строї, весільні рушники, вишиті картини, писанки з орнаментом, характерним для Гуцульщини, Волині та ін. Наприклад, Ігор Залога (студент медичного коледжу) детально розповідав про довершене мистецтво вишивки бабусі (за лінією матері) — Агафії Лонкевич (1936—1992), яке вона успадкувала від своєї матері Стефанії-Михайлини Кожух. Помешкання бабусі Агафії прикрашали численні серветки, килими, обруси, значну частину виробів вона подарувала церкві м. Бібрки. Вдома зберігається найдорожча реліквія — два вишиті нею килими (розмірами 1,5 х 2,4 м, 1,2 х 3, 5 м). Більшість студенток демонструють власноруч вишиті рушники, серветки, блузки.

До солодкого столу студенти випікають торти, печиво за родинними рецептами, готують узвар — традиційний український напій.

Досвід культурологічних читань "Родовід — духовний діалог поколінь" узагальнено у виданнях (Черепанова, 1998; Сгегерашта, 1998; 1999).

На плюралізм національних традицій орієнтує дослідницький проект — "Діалог культур: Україна у звичаях і традиціях: Родознавство", де йдеться про дослідження родинних традицій багатьох спільнот України (болгар, вірмен, греків, євреїв, кримських татар, поляків, росіян та ін. (Черепанова, 2003).

Безумовно, важливо виховати молодь у повазі до духовних надбань не лише українського народу, а й інших народів. Наприклад, у виданні "Культура і спільнота у становленні педагога" (Л., 2000) з позицій педагогічної антропології розглянуто розвиток педагогічної освіти в Україні та СІНА, шість українських і шість американських авторів аналізують вплив соціально-культурних чинників на їхнє особистісне становлення як педагогів. У виданні "Духовність педагога — майбутнє України" (Л., 2005) підготовленому викладачами Педагогічного коледжу Львівського національного університету ім. Івана Франка, розглянуто сучасні реалії глобалізації, інтеграції, функціонування європейських освітніх систем (у тому числі в Україні) під знаком Болонського процесу, актуальність підготовки педагога нового типу на національних освітньо-культурних традиціях, з розвинутим гуманітарним мисленням, орієнтованим на полікультурний діалог, інноваційну науково-пошукову професійну діяльність. Розроблено сценарії свят українського народного календаря, концертні програми на вшанування Матері, висвітлено святкування Різдва у країнах, мови яких вивчають студенти, традиції Різдва у Німеччині (літературно-музична композиція німецькою й українською мовами), Різдва та Нового року в Об'єднаному Королівстві Великої Британії (літературно-музична композиція англійською мовою).

Упродовж 1991—2007 рр. за програмою родознавчих досліджень працювали майже 3 тис. студентів. Українська традиція передбачає знання свого роду до сьомого коліна. Таких досліджень понад 25 %. Більшість досліджень охоплює 4—5 поколінь родини, трапляються дослідження, які охоплюють 8—14 поколінь.

Досліджуючи родинну обрядовість, потрібно звернути увагу на самобутність народних звичаїв (весілля, народний, вибір імені, поховання, поминання), ремесла і художніх традицій, харчування у регіонах, де мешкають батьки чи інші представники роду. Знання цих звичаїв та обрядовості сприяє зміцненню морально-психологічних основ молодої сім'ї, отже — духовних зв'язків із родом. Опанування практичними навичками у конкретних видах народного мистецтва, наприклад, вишивці, оздобленні одягу завжди будуть корисними для молодої людини.

Варто пам'ятати, що харчування — традиційна форма родинної обрядовості. В українців традиції харчування формуються під впливом природних, географічних чинників і пов'язаних з ними видами господарської діяльності. Режим харчування визначають особливості календарного сезону і відповідно тривалість трудового дня. Народне харчування, передусім обрядові страви, мають суспільно-ціннісне значення як форми соціального спілкування. Народне прислів'я наголошує: "Рід великий — обід багатий".

Вважається, що першу кулінарну книгу (якій майже З тис. років) написав давньокитайський філософ Конфуцій (бл. 551—479 до н.е.). В Європі кулінарні книги з'явилися через 2 тис. років. Досвід української народної кулінарії та слов'янської кухні висвітлено в окремих дослідженнях (Ар-тюх, 1977; Гонтар, 1979; Чмир, 1997).

У 1992 р. здійснено репринтне видання праці відомого історика, етнографа, фольклориста М. Маркевича (видана вперше в Києві, 1860). Автор відкриває світ народної культури та національної кухні, описує 90 найтиповіїних простих у виконанні оригінальних страв народної української кухні. Більшість цих страв незаслужено забуті, наприклад, баба-шарпанина, гречані пампухи з часником, зубці, путря, книші, картопля з маком, кулики, лемішка й ін. Згадуються смачний і корисний бузиновий і калиновий кисіль, квас із березового та кленового соку, варенуха; маківники, пря-ники-медяники, яблучна та ягідна пастила, слабоалкогольні настойки.

Безумовно, цікаві видання "Зелена кухня" (1994), де розповідається про використання дикорослих їстивних рослин у харчуванні, наводиться їх медична характеристика, "Козацькі страви" (1994), що знайомлять з призабутими рецептами української кухні.

За українськими національними традиціями споживання їжі, повсякденні страви готувалися переважно з рослинних складників. Зазвичай дотримувалися посту. Піст — це утримання від їжі загалом або лише від м'ясної. Розрізняють піст одноденний (п'ятниця кожного тижня, день перед Йорданом, свято Воздвиження Чесного Хреста, Усікнення голови св. Івана Хрестителя) і багатоденний (перед Різдвом Христовим — Пилипівка, перед Воскресенням Христовим — Великий піст, перед святом св. апостолів Петра й Павла — Петрівка, перед Успінням Пресвятої Богородиці — Спасівка). До Спаса (19 серпня) не їли яблук, передусім жінки. Чіткого пояснення цього звичаю не існує, народне світосприйняття пов'язує його з Свою, яка недозрілим плодом яблука почастувала Адама.

У народному харчуванні широко використовується мед. З меду готували обрядові напої, мед вважають символом дружніх взаємин. Відоме висловлювання "ставлю на мед" означало — взяти і вчасно сплатити борг. Завжди цінувався гречаний мед. У народній медицині гречаний мед використовується для лікування захворювань дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, серця, печінки, нирок. Гречаний мед вміщує більше білків і жирів, аніж липовий і квітковий, майже 40% глюкози й усі незамінні амінокислоти.

Основними продуктами народного харчування здавна були гречана каша і житній хліб. Каша споживалася відтоді, як людина навчилася виготовляти керамічний посуд із глини. Крупа і варена каша з'явилися наприкінці кам'яної доби. Народи Давнього Сходу традиційно споживали ячмінну кашу. Жителі Еллади вважали, що ячмінь забезпечує довголіття та хороший зір.

До речі, у Давній Русі вираз "їсти кашу" означав "бенкет", а гречку в ті часи приписували як своєрідний засіб при "пустоті душевній і суєтності розуму".

Витончена художня обрядовість становить характерну ознаку народного життя українців. Хліб, каша, мед вважаються найголовнішими складовими обрядових дійств. У всіх різноманітних видах обрядовості зерно — символ життя, продовження роду.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Педагогічний досвід.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.
  • Використана література