Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

Філософія родознавства

Наукові джерела виділяють три основні напрями індоєвропейських культурних впливів на українських теренах:

• у галузі суспільного розвитку — патріархат;

• у галузі матеріальної і духовної культури — культ Сонця (і його своєрідний символ-колесо);

• високорозвинена, гнучка флективна мова; з урахуванням різних схрещень вона становить основу майбутніх слов'янських мов, зокрема української.

На засадах порівняльного мовознавства простежено індоєвропейські складники української мови, які охоплюють чимало загальних понять з обсягу родини, наприклад: муж, жона, ім'я, любити, мати, син, дочка, брат, сестра, свекор, свекруха; ймовірно, також тато.

Індоєвропейське походження мають поняття, що стосуються українського патріархального родового устрою: дівер (брат чоловіка), зовиця (сестра чоловіка), ятрівка (жінка брата чоловіка), можливо, стрий (брат батька). За дослідженнями М. Грушевського, деякі індоєвропейські терміни на слов'яно-балтійському ґрунті "зматріархалізувалися". Наприклад, термін вуй (лат. avus) створює непередбачене у патріархальному суспільстві поняття "брат матері"; загальне старослов'янське нетій (інд. napat) спеціалізувалося переважно як "син сестри". Слова стрий (дядько по батькові) і вуй (дядько по матері) вжито у "Повісті минулих літ" (Літопис руський, 1989, с. 100).

Тип українського дому (за даними археології) від доби бронзи дотепер характеризує термінологія індоєвропейського походження: дім, двері, піч у своєму кореневому елементі — вікно, покрівля й ін.

У матеріальній культурі основні форми української кераміки зберегли подібність форм кераміки доби бронзи, яка вже знала гончарне коло (макітра, широкогорлі горнята).

Індоєвропейські корені та походження простежуються у назвах продуктів споживання і напоїв: м'ясо, вода, юшка, молоко, дріжджі, сіль, а також — пити, їсти, жувати.

На індоєвропейському ґрунті утворилися назви ремесел: шити, нитка, вовна, веретень, мережити, плести (волосся); ймовірно, і слово ткати.

Індоєвропейські релікти української культури вважаються також і "протослов'янськими".

На думку дослідників, слов'янській культурі споріднена культура Трипілля (М. Брайчевський, В . Даниленко, Б. Рибаков та ін.), а слов'янство трипільської культури засвідчує наявність обряду кремації покійника (Г. Василенко).

Культура трипільців (хліборобів і скотарів) була типовою для осілого місцевого населення.

У надрах трипільського суспільства творилася космогонічність мислення, світоглядні засади, основи матеріальної і духовної культури, образотворча мова, успадковані (можливо, опосередковано) слов'янами-українцями.

Під "протослов'янськими" варто розуміти явища, що розвинулися у часи після індоєвропейської єдності лише в слов'яно-балтійській, а пізніше — у слов'янській групі. Відповідні дослідження ґрунтуються на археологічних, історичних, мовних джерелах.

У галузі дослідження індоєвропейської культури вагомі наукові досягнення має відомий французький лінгвіст Еміль Бенвеніст, який уклав ґрунтовний "Словник індоєвропейських соціальних термінів" (Бенвеніст, 1995).

За даними лінгвістичних досліджень, мовними попередниками протослов'ян вважаються трипільці (Б. Горнунг).

Лінгвістичний контекст досліджень "мовних предків слов'ян" простежується з часів енеоліту (IV—III тис. до н. е.). Науковці виділяють "мовні предки", "протослов'яни", "праслов'яни" (Горнунг, 1963), "історичні долі слов'ян" (Б. Рибаков).

Праслов'янську культуру характеризують слова:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.
  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література