Педагогічний досвід.

Філософія родознавства

Згідно з тенденціями роздільного харчування, хліб добре сполучається з рослинними продуктами, соліннями, плодами, фруктово-овочевими консервами, жирами, медом. І навпаки, хліб зовсім не перетравлюється, повністю не засвоюється якщо споживати його з м'ясними, молочними продуктами, яйцем, м'ясними та рибними бульйонами. Несумісний хліб і з бобовими, горіхами, грибами. За українським народним досвідом, рекомендується вживати настій з вівса з метою відновлення діяльності шлунково-кишкового тракту як засіб проти діатезу в дітей (овес промивають, просушують, перемелюють на кавомолці, дві столових ложки борошна засипають у термос, заливають 0,5 л води; настоюють 3—4 год. і вживають за бажанням як їжу). Чисту вівсяну кашу добре давати породіллям, які втратили багато крові, та для збільшення грудного молока (Семенова, 1991).

Досвід народного харчування цінний при профілактиці променевих захворювань (постчорнобильська ситуація). Українська народна медицина здавна використовує цілющі рослини, які мають позитивні фізіологічні дії, нормалізують функції залоз внутрішньої секреції, стимулюють обмін речовин. З-поміж таких рослин — абрикос звичайний, аїр тростинний, бузина чорна, терен, шипшина й ін. Розробляються рецепти на основі складників рослинного походження, які підвищують стійкість організму (Зубков, 1989).

Увагу дослідників привернула ехінацея пурпурна, багатолітня рослина з родини складноквітникових, заввишки 70—120 см. За формою квітки вона нагадує майори або ромашку, родом — із східних районів американського континенту, широко розповсюджена в Мексиці; в Україні відома як рудбекія пурпурна. У Науково-дослідному інституті фармакології Міністерства охорони здоров'я України встановлено, що ехінацея виводить з організму радіонукліди, підвищує імунітет щодо променевого захворювання (Гегельський, 1991).

Доцільно споживати овочі, фрукти, крупи, ягоди, які мають радіопротекторні властивості. З-поміж них — капуста-брокколі (спаржева), звичайна капуста, червоний буряк, ріпа жовта, гречка, суниці, шипшина. Вчені Київського технологічного інституту легкої промисловості розробили профілактичні харчові продукти з екстрактів пророслих зерен пшениці, вівса, кукурудзи, гороху: антигіпоксин, хо-лесол, нефросол, які сприяють виведенню з організму радіонуклідів (Галузинська, 1993).

В Україні за звичаєм жінку, котра вміє випікати хліб, називали Господинею.

На Сході, щоб називатися доброю господинею, жінка повинна вміти приготувати майже 30 страв з фініків.

Хліб — важливий вуглеводний продукт. У народних рецептах йдеться передусім про випікання прісного хліба з борошна грубого помелу, що е виявом народного мудрого ставлення до здоров'я.

Шанобливе ставлення до хліба та хліборобської праці засвідчують народні прислів'я: "Хліб житній — то батько рідний, гречана каша — то матір наша".

З народними морально-етичними настановами перегукуються поетичні рядки Дмитра Павличка:

Пахне хлібом трава,

Що купала мене з дитяти,

Пахнуть хлібом слова,

Що мене їх навчила мати.

Пахне хлібом терпка

Пісня батьківської стодоли.

Пахне хлібом рука,

Що водила мене до школи.

Існують різні національні види хліба. Наприклад, у Латвії випікають селянський хліб із житнього борошна грубого помелу з незначними домішками пшеничного. Тісто готують без дріжджів, малосолене. Такий хліб смачний, високо-поживний і завдяки висівкам — цілющий. З погляду мікробіології — це чистий продукт, оскільки відсутнє джерело чужорідних мікроорганізмів (дріжджів) у шлунково-кишковому тракті.

Національний хліб вірмен — листовий лаваш (він не черствіє, "оживає" при збризкуванні водою); казахів — перепічки токаш, дамдивану, жай-нан; грузин — тандирський хліб, трахнітулі, мадаулі, шоти; азербайджанців — чурек.

Англійці для випікання хліба переважно використовували кукурудзу. Загалом англійська кухня проста і невибаглива. Англійські колоністи поширили у Новому Світі вівсяну кашу, бекон, ростбіф, відбивні з баранини. На гарнір використовували екзотичні для тодішнього Старого Світу варений гарбуз, картоплю, помідори. У Новій Англії й сусідньому штаті Нью-Йорк росте безліч яблунь, яблучне пюре подають до ростбіфа із телятини та свинини, підсмаженій на решітці. Широко використовується риба — тріска, форель (варена, смажена, печена). У приготуванні лангустів і креветок відчутний вплив французької та італійської кухні. Побутує вислів: "Хороша англійська кухня — це французька кухня".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Педагогічний досвід.“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.
  • Використана література