Педагогічний досвід.

Філософія родознавства

Американська кухня складалась у часи поширення конвеєрного харчування, напівфабрикатів, консервів, використання холодильних установок. їжа тут переважно стандартизована.

Оригінальніша кухня збереглась на Заході та Півдні, зокрема страви зі свинини, домашня шинка гарячого приготування. Вирізняється креольська кухня у Новому Орлеані, витоки якої сягають французьких традицій (риба з різними соусами чи мигдалем) та іспанських (рис із креветками, рибою, м'ясом). Найвищим досягненням американської кулінарії вважається натуральний біфштекс, зокрема у Чикаго. Лише на американському Заході можливо скуштувати барбекю-біф, для приготування якого використовують тонко нарізану воловину. Біфштекс і барбекю-біф — американські витвори ковбоїв "дикого" Заходу. Американським вважається і яблучний пиріг, хоча тут його поширили пенсільванські німці. Американці (майже кожен другий) прагнуть позбутися зайвої ваги, використовуючи для цього різноманітні дієти. Тому хліб у харчуванні використовують мало. До обіду подається маленька булочка і трошки масла. Америка — батьківщина картоплі, проте вона тут не користується великим попитом.

Американська кухня вміщує досягнення різних країн. Зокрема вживаються німецькі ковбаси, італійська піцца, дрібно нарізана воловина зі зеленим перцем по-китайськи, мексиканські такс — кукурудзяні млинці з гострою приправою, грецькі "сувлакі" — шматочки прісної підсмаженої баранини з овочами у м'яких пшеничних коржах і навіть український борщ.

З часів Наполеоне (він цурався пишних обідів) поширився термін "буфет" як звичка вживати їжу стоячи. На різдвяному столі французів обов'язково має бути фуа-гра, делікатесна гусяча печінка. У Парижі продаж її різних видів здійснює спеціалізований елітний магазин "Фашон" (ціна за 1 кг — 300—350 дол.).

Сучасні глобалізаційні процеси, "ринок без кордонів", синтез економіки та біотехнологій, створення модифікованих продуктів харчування актуалізують необхідність збереження традицій народної кулінарії.

Наприклад, корінні жителі Австралії з поширенням західних продуктів харчування (чіпси, гамбургери, кока-кола й ін.) зменшили вживання місцевої риби, внаслідок чого поширилося захворювання діабетом (сьогодні ця хвороба простежується у кожного третього австралійця).

Набули поширення так звані трансгенні продукти. При використанні методів "мікробомбардування" і генетичного схрещування продукти набувають нових якостей. Так з'явилися трансгенні картопля, соя, кукурудза, яблука, морква тощо. У продукти вводилися спеціальні гени, зокрема проти холери, в картоплю — ген стійкості проти колорадського жука й ін.

У США трансгенні продукти вживають понад десять років. Тут у торгівельній мережі поширено понад 100 видів трансгенних продуктів. Виросли покоління, які не знають смаку справжнього яблука чи помідора.

В англійських кав'ярнях обов'язково називаються трансгенні продукти. У Росії трансгенні продукти набули поширення останні п'ять-шість років. Близько 25 % продуктів в Україні містять генно-модифіковані елементи.

В Європі заборонено продаж дитячого харчування, виробленого на основі трансгенної сої. Генетично модифіковані продукти підлягають обов'язковому маркуванню в країнах Євросоюзу.

При вживанні трансгенних продуктів відбувається імунізація організму людей і тварин. Вважається, що бджоли з генно-модифікованих продуктів виробляють "неприродний" мед. Вплив таких продуктів на організм людини потребує всебічного вивчення.

Не можна вважати позитивною практику поширення в Україні таких західних закладів харчування, як "McDonald's", зокрема у Галичині, де глибоко укорінена культура народної кулінарії.

Своєрідний досвід започатковано в Білорусі, де противагу "McDonald's" становить виготовлення хлібних виробів за принципом "два в одному" (хліб зі салом, хліб із шинкою).

Кожну родину характеризують не лише власні неповторні кулінарні рецепти приготування обрядових і повсякденних страв, які варто передати поколінням, а й наслідування родинних імен.

Цікаву тенденцію виявила студентка Львівського банківського коледжу Мирослава Халак: "Помітно, що чим ближче ми підходимо до мого (наймолодшого) покоління, тим частіше в родині імена надаються "за модою". Немає вже Теофілії, Параскеви, Теклі. З'явилися Аліни і Лесі, Русла-ни і Лілі, Тетяни і Наталі". Трапляється ситуація, про яку сказала інша студентка коледжу — Руслана Біблій. Вона зауважила: "Коли я народилася, батьки довго не могли вибрати ім'я, можливо тому, що я була первістком молодої сім'ї. Отож, внаслідок пошуків мене назвали Ростиславою — з ініціативи батька; мама дала мені ім'я Руслана, а охрестили Марією — на вимогу бабусі".

Галина Усик (Львівський державний медичний коледж) у родинному літописі написала: "Моїй мамі, Усик Софії Сильвестрівні, і татові Усику Григорію їльковичу, дуже подобалось ім'я Ігор, яким вони назвали мого брата. А коли я появилася на світ, то брат наполіг, щоб мене назвали Галиною. В нашій родині найпоширеніші жіночі імена — Ганна, Марія, чоловічі — Іван".

У процесі науково-пошукової діяльності студенти віднаходять документи генеалогічного характеру та приватно публічного змісту.

Загальну зацікавленість викликав оригінальний "Протокол наміру вступу у шлюб" від 28 жовтня 1875 р.. який зберігся в родині Ольги Стефанюк (Львівський банківський коледж). Згідно з документом, у присутності батьків і свідків наречені повинні були відповісти на деякі запитання з метою виявити серйозність намірів створити сім'ю.

Окремі документи засвідчують правові засади регулювання майнових відносин. Такі документи віднайшли студенти Львівського медичного коледжу. Наприклад, Ольга Джура та її брат Петро розшукали "Контракт купівлі та продажу" (від 12 листопада 1900 р.). Контракт уклав Францішек Гнат з метою продажу 2/8 частини землі (маєтку) Аполонії Ко-сак — своїй сестрі (прабабусі Ольги Джури за лінією батька).

В родині Людмили Гайванович збереглися два документи. "Контракт даровини" (Акт нотаріальний від 22 вересня 1910 р. № 7639), за яким Василь Гайванович (син Павла) "відступає у необмежену власність" своєму синові Пилипові Гайвановичу половину земельного господарства у Розсохачі (названо перелік нерухомостей). Актом зазначено, що особа, котра отримує дарунок (Пилип Гайванович), — приймає його, а даруючий відмовляється від будь-яких претензій з кожного пункту, передбаченого Законом. Вартість дарунка, за оцінкою контрагентів, становить 1 тис. 200 крон. Акт складений польською мовою у присутності свідків; "засвідчив Андрій Данилович — нотаріус в Борині, в Галичині". Інший документ — "Угода передшлюбна" від 29 вересня 1932 р. визначає матеріальні зобов'язання Пилипа Гайвановича (господаря з Розсохача) та Федора Чудийовича (господаря з Оравчика) стосовно одруження їхніх дітей, а також розмір матеріального відшкодування сторін (200 дол.) у випадку недотримання угоди.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Педагогічний досвід.“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.
  • Використана література