Народне мистецтво

Філософія родознавства

Духовну пам'ять поколінь суттєво збагачує народне мистецтво, яке становить невід'ємну складову національної культури. Воно поєднує різні галузі культового, ужиткового, образотворчого мистецтва, тобто виробництво художніх предметів, речей для задоволення культових потреб, естетичного оздоблення народного побуту, щоденного вжитку.

В народному мистецтві втілено світоглядні ідеї та художньо-естетичні вподобання наших предків.

Основні види українського народного мистецтва.

Відповідно до використовуваного матеріалу і техніки виконання виділяються такі види народного мистецтва:

• скульптура (вироби з глини, каменю, тіста);

• кераміка (гончарство, кахлярство, іграшки);

• дереворізьба (пласка, барельєфна, повна);

• ткацтво, килимарство, вишивка;

• виробництво предметів з кості, рогу, металу, скла, соломи, паперу тощо; декоративна пластика (писанкарство, стінний розпис, народний станковий живопис, народна гравюра, різьба по дереву; народне будівництво та ін.).

Образотворча діяльність людини виникла як загальносвітове полікультурне явище. Починаючи від перших наскельних малюнків і рельєфів у камені, виявлених у різних регіонах світу, Європи і на теренах України, мистецтво постає як органічна частина людського буття.

Простежуються певні спільні риси давньої художньої діяльності людини в ідеях і формі пластичного вирішення, використанні різних орнаментальних мотивів тощо.

Геометричний і природний орнамент.

Під орнаментом (лат. ornamentum — прикрашування, оздоблювання) розуміють візерунок, побудований за законами симетрії або підпорядкований певному ритму.

Ритмічно організовані елементи орнаменту утворюють орнаментальний ряд, або рапорт (франц. rapport — відповідь, відгук) — чергування елементів у різних напрямах. Так званий сітчастий орнамент використовується для декорування тканин, поверхні стін і стелі.

Орнамент може бути графічним, живописним, скульптурним, отже, використовуватися як елемент графіки, малярства, різьби, архітектури, предметів ужиткового мистецтва, виконуватися в різних матеріалах.

Орнамент і його мотиви вирізняє певна символіка. Міфологічне світосприйняття ототожнює символічність форми та її зміст, тут неможлива рефлексія щодо символу. З давніх-давен відомі численні зображення: схематичні (голова бика, змій, птах, постать людини) й абстрактні (трикутник, півмісяць, дуга, свастика, хрест та ін.), використовувані як орнаментальні мотиви. Орнаментальна символіка набуває певного смислу в межах людського спілкування, діалогу традицій і культур. Відтак тлумачення символу постає як своєрідна діалогічна форма знання. Символ поєднує образ і знак: образ — в аспекті знаковості, знак — як багатозначність образу. Структура орнаментального символу (мотиву) покликана відтворити цілісний образ світу через окреме явище.

У наукових джерелах розглянуто походження орнаменту, проаналізовано численні орнаментальні мотиви, використовувані в мистецтві різних епох і регіонів світу (Соколова, 1972; Рибаков, 1981; Моран, 1982; Бауер, Дюмотц, Головін, 1995; Холл, 1996).

Орнамент розрізняють:

• за технікою виконання — заглиблений (ритий), плаский (мальований, рисований) або опуклий;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Народне мистецтво“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво
  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література