Джерела творення українських прізвищ.

Філософія родознавства

Дослідники виділяють основні джерела творення українських прізвищ:

• імена;

• назви місця проживання чи погодження;

• назви постійного заняття (професії);

• індивідуальні ознаки певного носія прізвища (фізичні, психічні та ін.).

Власні імена становлять основу творення 10—20 прізвищ. Від імені Андрій виникло понад 20 прізвищ (Андрієнко, Андрієвський, Андрусів), від імен Григір, Михайло, Семен, Яків — понад 50 прізвищ, від імені Іван — понад 130 прізвищ.

Назви місцевого населення ("полтавець", "поліщук") згодом закріплювалися за нащадками як родові прізвища.

Успадковувалися прізвища, утворені від назви ремесла (Бондар, Кравець, Гончар, Коваль, Муляр), професійної діяльності (Книжник, Музика, Співак, Кобзар). Зв'язки предків із церковним життям засвідчують прізвища Владика, Попович, Паламар (Редько, 1969).

Прізвища, які виникають в Україні у другій половині XVIII ст., виявляють соціальне розшарування суспільства; приналежність до козацької верхівки (Гетьман, Сотник, Хорунжий) або до адміністрації (Писар, Староста, Десятник), що з часом фіксується у родинних прізвищах. Відомі цікаві дослідження імен за козацькими реєстрами (Остапі, 1989).

На основі дослідження метрик усіх сіл північних схилів західних Карпат, за матеріалами Йосифінського поземельного кадастру 1787—1788 pp., укладено "Словник прізвищ галицьких лемків XVIII сторіччя". Аналіз цих джерел ще раз засвідчує приналежність лемків до українського народу, арґументовано спростовуючи теорію "волоської колонізації*" Карпат (Красовський, 1993).

Недавно з'явився ґрунтовний історико-етимологічний словник — наукове дослідження прізвищ закарпатських українців (Чучка, 2005).

Інколи, внаслідок певних вчинків людини, її ім'я набуває загального значення. Відомі вислови "геростратова слава", "лаври Герострата", "геростратове діяння" означають ганебну славу, здобуту в будь-який спосіб аж до злочину чи руйнування пам'яток культури. Ця загальна назва походить від імені мешканця Ефесу — Герострата (грец. Herostratos). За легендою, Герострат, прагнучи слави, у 356 р. до н.е. (у ніч народження Александра Македонського) підпалив знаменитий храм Артеміди у м. Ефесі.

Інший вислів — "піррова перемога" — походить від імені Шрр (лат. Pyrrhus; 319—272 до н.е.; з 306 —- цар Епіра). Він прагнув створити велику державу в системі елліністичних держав на Заході Середземного моря, подібно до створеної на Сході Александром Македонським. Використовуючи війну між державами, Шрр ціною величезних втрат отримав перемогу при Аускулі (279 до н.е.).

Натомість загальне ім'я Меценат означає опікування літературою, культурою, мистецтвом. Заможний представник етруського роду Меценат Г. Цильний (помер у УПІ ст. до н.е.) не обіймав державних посад, був наближений до імператора Августа, матеріально підтримував молодих поетів (Вергілія, Горація, Пропеція).

З новими досягненнями у галузі сучасної медицини пов'язано ім'я першої клонованої вівці Доллі (названа на честь американської співачки Доллі Партен).

Проте інколи вибір імені дитини підтверджує ігнорування національних традицій. На початку XXI ст., наприклад, в Індії новонароджених хлопчиків батьки назвали іменами Ленін і Сталін.

Часто вибір імені здійснюється під впливом рекламних брендів. Так, у США з'явилися імена Шевроле (марка авто), Курвуазьє (назва коньяку); в Росії — ім'я Ягуар (марка авто).

В Росії (Москва) батько ініціював таке ім'я для свого сина: Боч РВФ 260602. Російське тлумачення імені означає: "Биологический объект человек, рода Ворониных-Фроловых, рожденный 26 июня 2002 года". Відповідно виник правовий прецедент і, як наслідок, — проблеми з реєстрацією імені новонародженого.

Поширюються імена героїв серіалів чи видань (наприклад, хлопчикам надають ім'я Гаррі Поттер),

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Джерела творення українських прізвищ.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.
  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література