Поховання

Філософія родознавства

У традиціях роду все взаємопов'язано: людина і природа, життя і смерть. Поховання — це звичаї, пов'язані з різними способами й обрядами захоронення.

Символіка "світового дерева" у контексті міфологічної моделі світу.

У слов'ян, як і багатьох інших народів, зокрема індоєвропейських, універсальна концепція світобудови втілювалася у характерному для міфологічної свідомості образі-сим-волі "світового дерева". Так моделювалась триєдина вертикальна структура Всесвіту: "небо — земля — підземний світ". Життя і смерть асоціювалися з образами квітучого дерева (життя) і сухого (смерть).

Міфологічна модель світу використовує "світове дерево" як універсальний символ об'єднання всіх сфер світобудови (космосу). Відповідно крона "світового дерева" сягає неба, стовбур асоціюється з серединним світом (земля), а коріння дерева спускається у пекло.

Життя на планеті Земля різноманітне. В історії відомий народ, високорозвинена культура якого була оповита культом смерті. Йдеться про ацтеків (самоназва — астпека; належали до племен індійців), котрі утворили одну із самобутніх цивілізацій Західної півкулі. У XIV ст. вони заснували сучасний Мехіко (тепер індійці — найчисленніший народ Мексики), побудували сяюче біле місто без колеса і в'ючних тварин, де тоді мешкало вдвічі більше населення, ніж у Лондоні чи Римі. Будівлі зводили, забиваючи у землю палі. Подібно до Венеції, місто перетинали безліч каналів. Ацтеки у XVI ст. правили імперією майже з 10 млн. осіб. Розробили найточніший календар — і не найшли практичного використання колесу (хоча знали колесо). Споруджували грандіозні храми — і не вміли одомашнювати тварин. Досягли великих успіхів у медицині (робили трепанацію черепа), поезії (часто пісні та поеми писали воїни), музиці, їхні художні досягнення не поступалися науковим. Різець використовували лише для виконання творів монументального мистецтва, розробляючи різноманітні скульптурні форми. Вони знали золото і менш за все його цінували.

Ацтеків називали дітьми Сонця, талановитими у мистецтвах і шаленими у битвах. їхнє життя та дії скеровували божества сонця і війни. Це був войовничий народ із властивим йому культом смерті й людськими жертвоприношеннями.

Весь світ людини підпорядковувався воїнському мистецтву. Релігійним обов'язком вважалося ворогів не вбивати, а захоплювати живими для принесення в жертву богам. Це вважалося почеснішим, ніж смерть у бою. На жертву йшли добровільно, оскільки вірили, що Сонце подарує інше життя. У полонених під час такого ритуалу виймали серце і здирали шкіру. Людське серце розглядали як найвищий дарунок богам. На скульптурних зображеннях бог ацтеків був у облаченні з людської шкіри. Особливу жертву отримував бог дощу — серця дітей, яким виповнилося п'ять-шість років (вважалося, що сльози дітей викликають сльози богів — дощ). Найважливіша церемонія відбувалася раз на 52 роки. Вночі жерці піднімалися на священну гору. Жерцями були чоловіки і жінки з довгим волоссям і обличчям, пофарбованим у чорний колір. У храмі, рівно опівночі, жрець убивав жертву, виривав серце, зірвану шкіру вдягав на себе. В тілі жертви розводили вогнище. За віруваннями ацтеків, так досягалися рівновага космосу й оновлення світу на подальші 52 роки; тіло людини належить Богу, вони позбавляли людину життя задля його відродження (своєрідно трансформований культ родючості?). У 20-х роках XVI ст. ацтеків підкорили іспанці (Кортес), які проповідували католицизм. Смисл ритуальних людських жертвоприношень ацтеків вчені не з'ясували.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поховання“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання
  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література