Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

Філософія родознавства

Ізборник Святослава (1073) містить окремий Аркуш пер глмснту, на якому зображено "Груповий портрет родини Святослава" (Мініатюра. Державний історичний музей. Москва). їхні пози одноманітні, у рисах обличчя не простежується індивідуальність. На першому плані — Святослав з дружиною і миленьким хлопчиком, за ними — чотири дорослі сини. Зліва — фантастичний крилатий пес Симергл, ймовірно" охоронець "дерева життя". Можливо, це — герб Свнтославичів.

На основі вивчення давньоруських і візантійських джерел дослідники висвітлили життя та діяльність великої княгині Ольги й Лини Ярославни (згодом — королеви Франції). Цих видатних жінок розділяє у часі декілька століть, проте вони суттєво впливали на розвиток державних справ Київської Русі та Франції, тогочасну європейську політику загалом.

Перші зображення княгині Ольги в мистецтві.

Найдавнішу мініатюру зі зобрижениям княгині Ольги містить "Хроніка" Іоанна Скилиці (Національна бібліотека. Мадрид. Іспанія). Досліджуючи рукопис, візантолог Пико дим Кондаков виявив цю єдину візантійську мініатюру із зображенням княгині Ольги. У "Хроніці" мініатюра мас назву "Архонтеса русів, жона Ельга, яка прийшла до царя Константина і була охрещено". Дія відбувається у палаці, зображеному у вигляді аркади, перекритої двосхилим дахом; до палацу (ліворуч) прилягають дві вежі, праворуч інші прибудови. Праворуч зображений візантійський імператор Константин VI Багрянородий на золотому тролі, одягнутнй у пурпурову мантію-хламиду, на голові прямокутна стемма-корона, у правій руш скіпетр із хрестом зверху, ліва — витягнута у бік Ольги. Княгиня стоїть перед ним. схрестивши руки на грудях, як і всі присутні. Вона одягну та у мантію, голову прикрашає біла хустка мпфорій, що спадає на плечі; над головою — грецький напис Ольга, зроблелий пурпуровим чорнилом. Поруч княгині приставлена до неї чиновниця вищого рангу (зоста-патрикія), голову також прикриває біла хустка, а крій сукні інший, ніж у Ольги. Ліворуч під аркою – почет Ольги, всі мають давній одяг, шапки із хутра (білі напівсферичні головні убори).

Фреско зі зображенням княгині Ольги на прийомі у візантійського імператора Константина VI Багрянородного розіміщена у соборі св. Софії Киева. Тут зображення Ольги (крім фресок веж) було виявлено поруч з князями Володимиром, Ярославом і його родиною.

Груповий портрет родини Ярослава Мудрого (собор св. Софії у Києві).

Навпроти головного вівтаря, на трьох стінах центрального нефу, розміщено груповий портрет родини Ярослава Мудрого. На західній стіні було зображено князя і старшого сина, княгиню Ірину і старшу дочку – вони підходили до Христа, який сидів по троні. Ярослав Мудрий від князівської родини підносив Христу модель собору св. Софії. На головах князя та княгині — кореню (так само, як у візантійських імператорів). Інші діти, чотири дочки зі свічками, зображені на південній стіні, чотири сини — по північній. Така велика композиція ктиторського (грец. ktitor дослівно — засновник) портрета с лише у груповому портреті імператора Юстиніана І й імператриці Феодори (мозаїка у Ровен-т. VI ст.). Портрети родини Ярослава Мудрого перемалював 1651 р. із ктиторської фрески во західній стіні (її розібрано наприкінці XVII—початку XVIII ст.) голландський художник А. Вестерфсльд (?—1692). Ліворуч від Ярослава Мудрого було зображено князя Володимира Святославииа: вів уже в поважному віці, на ньому довга шуба з хутряною опушкою, у правій руці — хрест і скіпетр, у лівій — меч, на голові — корона, навколо голови — німб. На фресці князь Володимир і княгиня Ольга зображені фронтально, що відповідало рівноапостольному князівському статусу в тогочасній Русі (Висоцький, 1991).

Дотепер збереглися лише зображення на південній стіш (нони мають пошкоджений вигляд) і навпроти неї (ці декілька портретів виконано на початку XVIII ст.).

Над портретом дочок Ярослава Мудрого міститься плита із зображення орла, це — геральдичний знак княжої родини. Зооморфні зображення на Русі поширилися внаслідок їх використання феодальною верхівкою як символів влади, геральдичних знаків родинних гербів. Культ тваринного (богопротивного) заперечувала християнська церква.

Геральдика, гербознавство (допоміжна історична наука про герби) і генеалогія тісно пов'язані. Простежується також зв'язок генеалогії та символографії (наука про символічні знаки, їх використання у геральдиці, народному орнаменті, печатках, монетах та ін.), нумізматики (вивчення монет, інших засобів грошового обігу, а також медалей), сграфістики (наука про печатки).

Питання символографії розглядали діячі української культури Вадим І Цсрба кінський і Володимир Сіпінський. Наукова спадщина історика й археолога Михайла Міллера містить праці з української геральдики (1991). Працюючи на еміграції, український митець Микола Батинський зробив певний внесок у популяризацію української геральдики.

Мистецтво геральдики і символізм влади досліджували зарубіжні вчені, зокрема К. де Гассінкур, дю Рур де Полев (1907, Франція), П. В. Шрамм (1954, Німеччина), Ж. де Сед (1962, Франція).

У різних народів на стадії родового патріархального устрою з'явилися символічні знаки для позначення власності, якою володів рід. З розпадом родового устрою та виник нон ням приватної власності символічні знаки використовували для позначення власності, що належала окремим родинам.

У первісному суспільстві головними ознаками верховної влади були перебільшені тлумачення тотемічних символів і пов'язаних з ними прикрас: намиста зі зубів і кігтів тварин, шкури, головні убори, роги, різні види прапорів, на яких зображалися ці предмети. Концентрація влади і юзи н мнеться потрійними символами (тризуб, тіара). Достатньо складною була система символів на емблемах єгипетських фараонів. Подвійна тіара означає Верхній і Нижній Єгипет, містить ідею чоловічого та жіночого начала, неба і землі. Скіпетри Прямий (батіг) і кривий (посох) радше с ознаками відповідно скотярства і землеробства.

До символів влади належать: печатки, штампи, прайсри, окремі знаки; маски, шоломи, гол он ні убори, мечі ти щити; скіпетри, корони, мантії і палаци. Корони у розвинутій формі перетворюється на діадему, коло або півсферу, яка зображає небозвід. Ідея королівської влади зазвичай асоціюється із сонячним символом, з нею пов'язані також орел, лев, інколи – дракон. З визнанням християнства офіційною релігією Римської імперії з'явилися різні християнські символи очищення, передусім розп'яття та геральдична лілія. Остання як символ поширилась у Візантії, згодом — у Центральній Європі, Німеччині, Франції й усьому Західному світі.

Наступний розділ:

Герби українських земель.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".

  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).
  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література