Поняття "пестування".

Філософія родознавства

За народною педагогікою, пестування — ранній період розвитку дитини, пов'язаний із широким використанням примовок тощо.

Слово "пестун" вміщує Остромирове Євангеліє (1056— 1057), найдавніша датована пам'ятка старослов'янської писемності у давньоруській редакції.

Наявність слова "пестун" у давньоруській, болгарській, польській, словацькій, чеській мовах наголошує на його побутуванні у загальнослов'янський період, де воно рівнозначне пізньому "вихователь" (Фасмер, 1971).

У давньоруському ранньофеодальному суспільстві домінувало сімейне виховання, яке ґрунтувалося на традиціях народної педагогіки. На той час ще не склалася система громадського виховання дітей (Науменко, 1965).

Виховне значення природи.

Історично виховання зазнало впливу язичницьких вірувань. Земля-мати — дополітеїстичний образ-тотем давніх слов'ян. За давніми космогонічними уявленнями наших предків, жінка і земля зіставлялися і прирівнювалися на основі давньої ідеї родючості. Зоране і засіяне поле, поява із зерен нових колосків уподібнювалися народженню дитини.

Накопичений східними слов'янами багатовіковий землеробський досвід, усвідомлення циклічності явищ природи, знайшли відображення в аграрному календарі, що урізноманітнило засоби трудового виховання. Передусім шанували землю, яку охороняли різні табу. Так, дітям заборонялося, навіть граючись, бити палицею по землі, особливо напровесні. Вважалося, що у цей період земля перебуває у стані "вагітності", тобто дає життя всім рослинам.

Окремі язичницькі уявлення наслідувало християнство. На того, хто у будь-який спосіб зневажав землю (бив палицею), накладалося "15 днів покути" (церковні поклони).

З раннього дитинства виховувалося дбайливе ставлення до рідної природи. Дітей навчали за допомогою співу птахів визначати години дня і ночі. За народними спостереженнями, солов'ї співають у другій годині ночі, зозуля, зеленяк прокидаються о третій, трясогузка — о четвертій, горобці — о шостій годині ранку.

Птахи символізують прихід весни. Під час хліборобських обрядів зустрічі весни діти носили вироблені з дерева пташки від хати до хати і прославляли весну, також вони підкидали у повітря пташок з хліба і глини. Вважалося: наскільки високо зів'ються пташки, настільки високо підніметься на ниві хлібний колос.

Птахи — супутники людини з доісторичної епохи. Зображення птахів виявлено серед орнаментальних розписів на кераміці трипільської культури (Мовша, 1965).

Сучасні видання орієнтують малюків на творче ознайомлення (читання, пізнання, розфарбування) зі світом птахів (Орач, 2000), рослин (Гасюк, 2000), радісне спілкування з природою (Людкевич, 2005).

Усна народна творчість.

Цінне джерело педагогічного досвіду становить усна народна творчість.

Провідною у східнослов'янському фольклорі є історико-патріотична тема.

Народні перекази, притчі, героїчна дружинна поезія прославляли захисників рідної землі. Мужність і хоробрість східних слов'ян зазначають арабо-перські джерела IX—X ст., зокрема арабські вчені Ібн-Руст і Ал-Марвазі. За переказами, перші народні герої були вихідцями із соціальних низів. Літописи зберегли народні легенди про мужнього юнака, котрий врятував Київ під час навали печенігів 968 р., про Кирила Кожум'яка та ін.

Виховне значення мають малі фольклорні жанри, влучні вислови й афоризми, примовки, приказки, прислів'я, скоромовки, загадки. Це — своєрідна художня форма передачі молоді узагальненого досвіду народу, народної культури, етики, моралі, народних звичаїв і традицій, дбайливого ставлення до природи, землі, поваги до батьків, старших людей.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія родознавства» автора Черепанова С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття "пестування".“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова. Актуальний досвід національного виховання

  • Вступ. Родознавство у контексті філософії освіти

  • Розділ 1. ЖИТТЄВИЙ СВІТ ЛЮДИНИ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРИ

  • Поняття "першопредки" та "предки" у міфологічній і біблійній традиціях.

  • Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам'яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).

  • Давнє світосприйняття наших предків і вимір плинності часу.

  • Поняття "рід" у філософсько-соціологічному трактуванні.

  • Ознаки сучасного покоління як соціальної групи.

  • Соціум як культуротворчість

  • Історичні складники української культури.

  • Взаємозв'язок індоєвропейської та праслов'янської культурної спільності.

  • Походження української сім'ї (М. Грушевський).

  • Тавро руси.

  • Християнство у розвитку Київської Русі.

  • Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"

  • Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

  • Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі.

  • Розділ 2. ДУХОВНІСТЬ РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Перша літописна згадка назви "Україна".

  • Відмінність гуманітарного та природничого підходів до вивчення етнічних явищ.

  • Поняття "етноцентризм".

  • Т. Шевченко про основи звичаєвого виховання.

  • Функції духовних цінностей.

  • Поняття "толерантність", "культура спілкування", "національна відповідальність", їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства.

  • Український національний характер у контексті філософського і фольклорно-етнографічного аналізу.

  • Народна педагогіка

  • Поняття "пестування".
  • Прикмети, погода та господарська діяльність.

  • Загадки.

  • Відмінності між казкою, легендою і новелою.

  • Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В.Пропп).

  • Ознаки спільності казки

  • Народне мистецтво

  • Анімалістичні орнаментальні мотиви.

  • Відмінність між орнаментальністю та декоративністю.

  • Народна картина "Козак Мамай".

  • Витоки української вишивки

  • Мартинівський скарб

  • Символіка орнаментації та кольорів писанки.

  • Ґенеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами.

  • Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ

  • Символіка давніх аграрно-магічних дій з "живою водою".

  • Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

  • Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков).

  • Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський).

  • Вертепна вистава.

  • Символіка обрядовості Великодня.

  • Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння.

  • Весілля

  • Ідея родючості та весільна обрядовість.

  • Морально-етичний і соціально-правовий смисл сучасних явищ: "шлюбний кліринг", "громадянське партнерство", "сексуальне рабство", "міжнаціональний шлюб", "шлюбний контракт".

  • Народини

  • Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости.

  • Передумови народження здорової дитини.

  • Законодавчі засади зниження куріння у країнах Європи й Україні.

  • Соціокультурні, правові, морально-етичні аспекти "сурогатного материнства".

  • "Сімейний кодекс України" про обов'язки і відповідальність батьків за виховання дітей.

  • Поховання

  • Культ смерті в ацтеків і майя.

  • Еволюція праслов'янської поховальної обрядовості.

  • Тризна у давніх слов'ян

  • "Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.

  • Плач Ярославни ("Слово о полку Ігоревім").

  • Філософські, психологічні, морально-етичні аспекти смерті та безсмертя.

  • Розділ 4. ФОРМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА РОДОВОЇ ПАМ'ЯТІ

  • Імена як духовні форми культури (П. Флоренський).

  • Франко про значення історичних матеріалів з ономастики.

  • Традиції ім'янаречення в Україні.

  • Джерела творення українських прізвищ.

  • Соціалізація поколінь. Повноліття

  • Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості.

  • Форми соціалізації поколінь, звичаї й обряди повноліття в українській культурі.

  • Форми соціалізації поколінь і традиції повноліття в японській культурі.

  • Законодавчі засади повноліття в Україні ("Конституція України", "Сімейний кодекс України").

  • Розділ 5. РОДОВІД ЯК ДІАЛОГІЧНА ФОРМА ЗНАННЯ

  • Філософський і моральний сенс генеалогії (П. Флоренський).

  • Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський).

  • Груповий портрет родини Святослава (Ізборник Святослава 1073).

  • Герби українських земель.

  • Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.

  • Історичні традиції державної символіки незалежної України.

  • Методи дослідження Родоводу

  • Методи генеалогічних досліджень: історичний, біографічний, інформаційний, бесіда, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних.

  • Організаційно-педагогічні аспекти дослідження родоводу: суб'єкт-суб'єктні відносини, особистісно орієнтоване, культуровідповідне, полікультурне навчання.

  • Педагогічний досвід.

  • Використана література